Справа № 638/22328/24
Провадження № 2/638/2073/25
Іменем України
12 травня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Луценка Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Свеа Фінанс» (далі позивач) у листопаді 2024 року звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 (далі відповідач) заборгованості за кредитним договором № Р29.21818.005881227 від 29.10.2019 року у розмірі 62 105,44 грн та судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.10.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування № Р29.21818.005881227, який за своєю правовою природою є змішаним договором кредиту і договору страхування. Відповідно до умов договору Банк надав відповідачу кредит у розмірі 24 862,00 грн для власних потреб строком на 12 місяців, розмір процентної ставки 15,50% річних. Підписанням цього кредитного договору відповідач також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяка станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/publik-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку. АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за договором по видачі відповідних сум кредиту виконало в повному обсязі. Проте, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість по вказаному кредитному договору. 25.07.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна») було укладено договір факторингу № 01.02-31/23, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованестей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р29.21818.005881227 від 29.10.2019 року. Позивач зазначає, що станом на дату подачі позову заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» складає 62 105,44 грн, з яких: 23 103,97 грн - заборгованість за основним боргом; 11 803,55 грн - заборгованість за відсотками; 27 197,92 грн - заборгвоаність за іншими процентними платежами. ТОВ «Свеа Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 наявну заборгованість.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.11.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Представник позивача просив розглянути справу без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 відповідно до ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. В судові засідання не з'явилася, про наявність поважних причин своєї неявки відповідно до вимог ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд не повідомила, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надала, відзиву на позов не направила.
Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилася у судове засідання без поважних причини, не направила до суду відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі ст. 281 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, а також відповідно до положень частини 1 статі 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що 29.10.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Р29.21818.005881227, за умовами якого Банк надає відповідачу кредит для власних потреб у розмірі 24 862,00 грн включаючи витрати на страховий платіж в розмірі 4 860,39 грн, процентна ставка змінювана 15,5% річних, строк кредиту 12 місяців, дата повернення кредиту 29.10.2020 року. Згідно з п.1.8. договору змінювана процентна ставка визначається як змінна частина ставки в розмірі 9.5% збільшена на маржу банку в розмірі 6 %.
Відповідачем також 29.10.2019 року підписано паспорт споживчого кредиту, який є додатком № 1 до договору, та який містить відомості про суму кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредит у вказаній сумі та перерахував визначений договором страховий внесок, що підтверджується відомостями ордерів-розпоряджень № 1 та № 2 від 29.10.2019 року.
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 29.10.2019 по 25.07.2023 року відповідач здійснила часткове погашення заборгованості за кредитним договором.
За даними довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р29.21818.005881227 від 29.10.2019, виданої АТ «Ідея Банк», борг станом на 25.07.2023 року становить 62 105,44 грн та складається з: 23 103,97 грн - заборгованість за основним боргом; 11 803,55 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 27 197,92 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
25.07.2023 року між ТОВ «Росвен Інвест Україна» та АТ «Ідея Банк» укладено договір факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених договором (п. 2.1 Договору факторингу).
Згідно з п. 2.2 Договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 3.1 Договору факторингу, загальна сума фінансування фактором клієнту під відступлення прав вимоги становить 12 163 508 гривень 00 копійок та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру боржників №1, Реєстру боржників № 2, Реєстру боржників № 3. Сума фінансування згідно Договору (Реєстру боржників № 1, Реєстру боржників № 2, Реєстру боржників № 3), що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта становить 11 963 508 гривень 00 копійок.
Згідно з п. 5.1 Договору факторингу, права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань передбачених п.4.1 цього договору.
Згідно з платіжною інструкцією № 9217 від 26 липня 2023 року ТОВ «Росвен Інвест Україна» перерахувало на рахунок АТ «Ідея Банк» 11 963 508 гривень 00 копійок як оплату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25 липня 2023 року, ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитнимдоговором № Р29.21818.005881227 від 29.10.2019 у загальній сумі 62 105,44 грн, з яких: 23 103,97 грн - заборгованість за основним боргом; 11 803,55 грн - заборгованість за відсотками; 27 197,92 грн - заборгвоаність за комісіями.
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» № 1 від 25.03.2024 року змінено назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс».
Відтак, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» за плату прийняло належні клієнтам права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за користування. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі. Відповідач, всупереч умов кредитного договору, не здійснює належним чином платежів для погашення суми заборгованості по кредиту та нарахованим процентам, чим порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України перебачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)
Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Проте, відповідач не скористалася правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об'єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.
Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання, встановлені Договором кредиту та страхування, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 103,97 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 11 803,55 грн, підлягають задоволенню.
Водночас позовні вимоги про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами (комісією) в розмірі 27 197,92 грн задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору № Р29.21818.005881227 від 29.10.2019 під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п. 5 Додатку № 1 як «інші послуги банку». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку сплачується згідно діючих тарифів Банку, які розміщені на сайті банку: https://ideabank.ua та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з графіком, зазначеним у Паспорті споживчого кредиту, нарахування вказаних коштів віднесено до «інших послуг банку».
До матеріалів справи позивачем не надано ні діючого на час виникнення спірних правовідносин договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ні тарифів на таке обслуговування, ні Додатку № 1 до кредитного договору, що унеможливлює з'ясування юридичної природи, складових та вартості цих нарахувань. Банк у позовній заяві не зазначив переліку послуг, за які нараховувалася плата, та не надав доказів погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а також фактичного надання та отримання відповідачем послуг.
У рішенні від 11.07.2013, № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Відносини у сфері надання споживчих кредитів регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладанні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору та фактичного їх отримання відповідачем, то положення пункту 1.5 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), де зазначено, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору № Р29.21818.005881227 від 29.10.2019 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, визначеної у позові як заборгованість за «іншими процентними платежами» суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, вказана заборгованість у розмірі 27 197,92 грн стягненню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» підлягають задоволенню частково (56,21%), то розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1 361,63 грн.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 83, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Киїі) заборгованість за кредитним договором № Р29.21818.005881227 від 29.10.2019 року в розмірі 34 907,52 грн, з яких заборгованість за основним боргом - 23 103,97 грн; заборгованість за відсотками - 11 803,55 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Киїі) судовий збір у розмірі 1 361,63 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В. В. Щепіхіна