Справа № 570/6040/23
Номер провадження 2/570/83/2025
14 травня 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,
за участю секретаря судового засідання Атаманюк С.С.,
учасники справи, які брали участь у засіданні 02 травня 2025 року:
позивач - не з'явилася,
представника позивача - адвоката Костюченко С.А.,
відповідач 1 - не з'явилася,
відповідач 2 - не з'явилася,
відповідач 3 - не з'явився,
представника відповідача 1 та відповідача 3 - адвоката Тищук К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької Оксани Володимирівни, ТОВ «Естет Хауз», про скасування рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки, -
17.11.2023 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької О.В. (далі - відповідач 2), ТОВ «Естет Хауз» (далі - відповідач 3) про скасування рішення державного реєстратора.
Короткий зміст заяв по суті справи.
У позовній заяві, з урахуванням заяви представника позивача - адвоката Костюченка С.А. про зміну предмету позову, яку він подав до суду 01.03.2024 року, позивач просила:
1.Скасувати рішення державного реєстратора Шпанівської сільської ради Чернецької О.В., номер рішення 48029558 про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво, житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташований за адресою Рівненська область, Рівненський район, с.Бармаки, кадастровий номер 5624681500:06:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
2. Скасувати рішення державного реєстратора Шпанівської сільської ради Чернацької О.В., номер рішення 67313032 про державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво, житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташований за адресою Рівненська область, Рівненський район, с.Бармаки, кадастровий номер 5624681500:06:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
3. Скасувати рішення державного реєстратора Шпанівської сільської ради Чернацької О.В., номер рішення 67314069 про державну реєстрацію права власності земельної ділянки, площею 0,1 га для ведення особистого селянського господарства, що розташований за адресою Рівненська область, Рівненський район, с.Бармаки, кадастровий номер 5624681500:06:000:0649, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
4. Витребувати з володіння ТОВ «Естет Хауз» на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме земельну ділянку, площею 0,119 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташований за адресою Рівненська область, Рівненський район, с. Бармаки, кадастровий номер 5624681500:06:000:0650.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, серед іншого, зазначає, що 20.05.2011 року між нею та ОСОБА_2 від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв її рідний брат ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу №937 за яким нею було придбано об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5624681500060000649.
Також, 20.05.2011 року між нею та ОСОБА_2 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв її рідний брат ОСОБА_3 , укладено договір купівлі-продажу №941 за яким позивач придбала земельну ділянку загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га з кадастровим номером 5624681500060000649 та 0,119 га з кадастровим номером 5624681500:06:000:0650. За договором сторони підтвердили факт повного розрахунку за житловий будинок та земельну ділянку. 08.09.2011 року позивачкою було зареєстровано право власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31298185.
17.06.2014 року між позивачкою та ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_2 , укладено Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва №1280 та Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу земельних ділянок №1282. Згідно умов даної угоди жодне, раніше відчужене майно не поверталося у власність ОСОБА_2 , кошти, що були сплачені позивачкою на виконання умов Договору останній не поверталися, а тому на її думку угода не створювала жодних правових наслідків як для позивачки так і для ОСОБА_2 , крім обов'язку повернення документів, що визначені у п.2 Угоди.
31.07.2019 року державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О.В. прийнято рішення №48029558 про реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 за ОСОБА_2
25.08.2022 року державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О.В. скасовано державну реєстрацію права власності та 29.08.2022 року прийнято рішення №64628165 про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1
24.04.2023 року державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О.В. рішенням №67313032 внесено зміни до права власності, зокрема у розділі «Документи подані для державної реєстрації» додано інформацію про постанову Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року по справі №570/3637/19, змінено власника з ОСОБА_2 на ОСОБА_2
29.07.2019 року державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О.В. рішенням №48029176 зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку №5624681500:06:000:0650, 30.08.2022 року державним реєстратором таке рішення скасоване та 31.08.2022 року рішенням №64648695 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624681500:06:000:0650 зареєстровано за ОСОБА_5
24.04.2023 року державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О.В. рішенням №67314564 скасовано попередній запис та внесено зміни до права власності на земельну ділянку, зокрема у розділі «Документи подані для державної реєстрації» додано інформацію про постанову Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року по справі №570/3637/19, змінено власника на ОСОБА_2
10.06.2019 року державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О.В. рішенням №48029558 зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624681500060000649. 25.08.2022 року скасовано попередній запис та 29.08.2022 року державним реєстратором рішенням №64627672 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5624681500060000649 за ОСОБА_5
24.04.2023 року державним реєстратором Шпанівської сільської ради Чернацькою О.В. рішенням №67314069 скасовано попередній запис та внесено зміни до права власності на земельну ділянку, зокрема у розділі «Документи подані для державної реєстрації» додано інформацію про постанову Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року по справі №570/3637/19, змінено власника на ОСОБА_2 .
Такі дії державного реєстратора позивачка вважає незаконними та такими, що суперечать нормам закону, оскільки постанова Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року по справі №570/3667/19, на підставі якої здійснювалася реєстрація права власності стосувалася виключно і лише визнання Угод про розірвання договорів купівлі-продажу недійсними. Позовних вимог щодо набуття, зміни або припинення права власності на нерухоме майно заявлено не було. А такий документ як Угода про розірвання Договору купівлі-продажу не являється підставою для здійснення державної реєстрації. Отже, державним реєстратором не встановлено наявність факту виконання умов правочину з якими закон та/або правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації та документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.
Окрім того, позивач вказує про те, що розірвання договорів купівлі-продажу не створювало для сторін жодних правових наслідків.
Також позивачка з моменту укладання договорів купівлі-продажу володіє та користується об'єктами нерухомості про що долучила до позовної заяви відповідні підтверджуючі документи, що підтверджує що лише позивачем здійснювалося утримання та експлуатація спірного майна.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тищук К.П. просила відмовити в задоволенні позову, зокрема з тих підстав, що рішення державного реєстратора Шпанівської сільської ради Чернацької О.В., про скасування яких просить позивачка, є правомірними та узгоджуються з нормами закону. Так, доводи позивачки, про те, що державний реєстратор вносила зміни щодо права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 лише на підставі судового рішення апеляційної інстанції, не відповідають дійсності, оскільки державний реєстратор приймала рішення також і на підставі інших правовстановлюючих документів, які підтверджували право власності ОСОБА_2 на таке майно. Також представник відповідача звертає увагу й на те, що позивачка зверталася до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора №67313032, №67314564, №67314069, однак у задоволенні такої скарги позивачці було відмовлено. Щодо посилання позивачки на те, що угоди про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна не створювало для сторін жодних правових наслідків, вважає не обгрунтованими, оскільки постановою Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року скасовано рішення Рівненського районного суду від 26.03.2020 року та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання угод про розірвання договорів купівлі-продажу фіктивними, а тому ОСОБА_2 має законенне право на своє майно, а реєстраційні рішення державного реєстратора є такими, що відповідають вимогам закону. Посилання позивачки на фактичне володіння та користування майном жодним чином не підтверджують право власності позивачки на спірні об'єкти, оскільки таке право виникає лише з моменту державної реєстрації на майно.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 20.11.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 11:00 год. 08.01.2024 року.
08.01.2024 року надійшло клопотання від представника ОСОБА_4 адвоката Щербяк Ю.В. про залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
08.01.2024 року від представника позивача Костюченка С. надійшла заява про залучення ОСОБА_4 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
08.01.2024 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача з метою ознайомлення останньої з матеріалами справи та надання можливості підготувати відзив на позовну заяву до 10:00 год. 05.02.2024 року.
05.02.2024 року від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання 05.02.2025 року без участі позивачки та її представника.
05.02.2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про неможливість її явки у зв'язку з хворобою, а також неможливістю відповідачки прибути в судове засідання та проханням відкласти підготовче судове засідання.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05.02.2024 року клопотання ОСОБА_4 та представника позивача про залучення у справі ОСОБА_4 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10:00 год. 05.03.2024 року.
06.02.2024 року від представника відповідача 1 адвоката Тищук К.П. надійшов відзив на позовну заяву.
01.03.2024 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову та залучення до справи в якості співвідповідача ТОВ «Естет Хауз».
05.03.2024 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору адвоката Щербяк Ю.В. до 11:00 год. 22.03.2024 року.
22.03.2024 року до суду надійшли заяви від представника позивача та представника відповідача про проведення судового засідання 22.03.2024 року без їх участі.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22.03.2024 року заяву представника позивача про зміну предмету позову та залучення відповідача задоволено, залучено до справи в якості відповідача ТОВ «Естет Хауз», позовну заяву із врахуванням заяви представника позивача про зміну предмету позову від 28.02.2024 року залишено без руху.
04.04.2024 року представником позивача надіслано до суду заяву про усунення недоліків заяви про зміну предмету позову від 28.02.2024 року.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 08.04.2024 року заяву представника позивача про зміну предмету позову від 28.02.2024 року повторно залишено без руху.
15.04.2024 року представником позивача надіслано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви від 28.02.2024 року.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17.04.2024 року заяву представника позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 10:00 год. 16.05.2024 року
13.05.2024 року до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_6 адвоката Цуняка С.В. про залучення до участі у справі як правонаступника третьої особи.
16.05.2024 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Мазур О.Г. про долучення документів до справи.
16.05.2024 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача до 10:15 год. 27.05.2024 року.
27.05.2024 року підготовче засідання відкладено у зв'язку з відпусткою судді до 14:30 год. 30.01.2025 року.
27.05.2024 року до суду направлено заперечення представника позивача на заяву про залучення ОСОБА_6 як правонаступника ОСОБА_4
21.08.2024 року від ОСОБА_6 надійшла заява про повернення клопотання про залучення до справи як правонаступника третьої особи без розгляду.
31.01.2025 року до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до справи доказів, підготовче засідання відкладено до 16:10 год. 06.02.2025 року.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 06.02.2025 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_6 про залучення його як правонаступника ОСОБА_4 , закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 12:00 год. 28.02.2025 року.
28.02.2025 року судове засідання відкладено за клопотанням представника відовідача до 16:00 год. 31.03.2025 року.
12.03.2025 року від державного реєстратора Шпанівської сільської ради Чернацької О.В. надійшла заява про долучення до матеріалів справи висновку за результатами розгляду скарги та Наказу Міністерства юстиції України №1798/7 від 21.07.2023 року.
31.03.2025 року судове засідання відкладено до 14:30 год. 09.04.2025 року.
09.04.2025 року судове засідання відкладено у зв'язку з відпусткою судді до 11:00 год. 02.05.2025 року.
Стислий виклад позицій сторін у справі та їх представників у судових засіданнях.
У судових засіданнях представник позивача - адвокат Костюченко С.А. підтримав позовні вимоги, викладені в редакції заяви, яка надійшла до суду 01.03.2024 року про зміну предмету позову шляхом уточнення позовних вимог, просив задоволити позов у повному обсязі.
Представник відповідача 1 та відповідача 3 - адвокат Тищук К.П. у судових засіданнях заперечувала проти задоволення позовних вимог за їх безпідставністю, просила відмовити у позові повністю, оскільки вважає рішення державного реєстратора законними та право власності ОСОБА_2 на майно пі дтвердженим.
Відповідач 2 в судові засідання не з'являлася, направила до суду на підтвердження законності своїх рішень висновок перевірки та Наказ Міністерства юстиції України №1798/7 від 21.07.2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу від 20.05.2011 року між ОСОБА_2 , в особі повіреного ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_7 за плату у сумі 454 358,00 грн. об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,10 га, кадастровий номер 5624681500060000649. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П.19.05.2011 року за №937. Згідно з умовами договору сторони стверджували що вказаний правочин не є фіктивним. За змістом договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за проданий незавершений будівництвом житловий будинок.
20.05.2011 року між ОСОБА_2 , в особі повіреного ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 5624681500060000649 та 0,119 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 19.05.2011 року за №941. Згідно з умовами договору сторони стверджували що вказаний правочин не є фіктивним. За змістом договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за продані земельні ділянки.
Згідно витягу про державну реєстрацію прав №31238185 від 08.09.2011 року за ОСОБА_7 було зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва (житловий будинок з надвірними будівлями), що знаходиться на земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, з кадастровим номером 5624681500060000649, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
17.06.2014 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладено Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, зі змісту якої вбачається, що «...Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 20.05.2011 року за №937, згідно якого ОСОБА_2 (в особі повіреного ОСОБА_4 ) продала, а ОСОБА_8 купила, належний ОСОБА_2 на праві власності, яке зареєстроване комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» в книзі 3, номер запису 10-180, реєстраційний номер 33686594 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (Витяг про державну реєстрацію прав №30009868, виданий комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 19.05.2011 року), об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 - даною угодою розриваємо. Правовстановлюючий документ - Витяг про державну реєстрацію прав № 30009868, виданий комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» 19.05.2011 року, що зберігався у справах приватного нотаріуса Олинця В.П. повертається ОСОБА_2 через повіреного ОСОБА_4 ...».
Згідно умов Договору сторони стверджували, що не мають один до одного жодних матеріальних та майнових претензій внаслідок розірвання договору і в подальшому мати не будуть. Угода сторонами визнана як така, що відповідає волевиявленню сторін. Дана угода посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. за реєстраційними номерами №1280.
17.06.2014 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладено Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу земельних ділянок, зі змісту якої вбачається, що «... Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 20.05.2011 року за №941, згідно якого ОСОБА_2 (в особі повіреного ОСОБА_4 ) продала, а ОСОБА_8 купила, належні ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ №028328, виданого головою Великожитинської сільської ради народних депутатів 26.04.2002 року на підставі рішення Великожитинської сільської ради від 15.03.2002 року №169 і зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №11882, земельні ділянки загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 5624681500060000649 та 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області - даною угодою розриваємо. Правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ028328, виданий головою Великожитинської сільської ради народних депутатів 26.04.2002 року, що з відміткою про відчуження передавався ОСОБА_8 , повертається нею ОСОБА_2 через повіреного ОСОБА_4 .
Згідно умов Договору сторони стверджували, що не мають один до одного жодних матеріальних та майнових претензій внаслідок розірвання договору і в подальшому мати не будуть. Угода сторонами визнана як така, що відповідає волевиявленню сторін.
Дана угода посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. за реєстраційними номерами №1282.
Так, з відкритого доступу Єдиного державного реєстру судових рішень судом було отримано інформацію, що згідно тексту Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26.03.2020 року, визнано недійсними: угоду про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, житлового будинка АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 1280, а також угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 5624681500060000649 та 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області за реєстраційним номером 1282.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року скасовано рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26.03.2020 року та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання угоди про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, житлового будинка АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 1280, а також угоди про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 5624681500060000649 та 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, за реєстраційним номером 1282 - недійсними.
В постанові Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року зазначено наступне.
У липні 2019 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними. Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 17 червня 2014 року між ОСОБА_2 в особі її повіреного - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено угоди про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та договору купівлі-продажу земельних ділянок. Ці договори укладено 20 травня 2011 року, того ж дня посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстровані в реєстрі за № 1280 та № 1282 відповідно. Зверталася увага на те, що угоди про розірвання договорів вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто вони є фіктивними. Так, на виконання укладених договорів купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва і земельних ділянок позивач зареєструвала за собою право власності та фактично вступила в користування придбаним майном. Нею виготовлено відповідні документи на об'єкт нерухомості, після укладення угод про розірвання договорів купівлі-продажу двостороння реституція не відбулася, тобто покупець майно продавцю не повернув, а той в свою чергу такого майна не прийняв. Тому жодних дій на виконання оспорюваних правочинів сторонами вчинено не було.
Під час апеляційного розгляду спростовано відсутність двосторонньої реституції як наслідку розірвання оспорюваних правочинів.
Реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їхня вартість у грошах. Інститут реституції застосовується у цивільному праві щодо недійсних угод (ч. 1ст. 216 ЦК України). Натомість наслідки розірвання правочину регулюються іншою правовою нормою, а саме ст. 653 ЦК України. Тому хибними є твердження про те, що сторонами не було вчинено жодних дій на виконання цих правочинів в порядку реституції. Натомість 10 червня 2019 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої угоди від 17 червня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу від 20 травня 2011 року об'єкта незавершеного будівництва здійснила державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Так само на підставі нотаріально посвідченої угоди від 17 червня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок вона 29 липня 2019 року вона зареєструвала за собою право власності на земельні ділянки площею 0, 119 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, та площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0649.
Ці факти вбачаються із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер 175799371 від 31 липня 2019 року, індексний номер 175790841 від 31 липня 2019 року та індексний номер 175787807 від 31 липня 2019 року. Тобто на виконання оспорюваних угод ОСОБА_2 вчинено дії з державної реєстрації речових прав за собою, а тому не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що сторони не мали наміру їх виконувати, а мали інші цілі, ніж передбачено правочинами.
Також зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003). Тому в разі задоволення вимог позивача очевидно порушувалися би суб'єктивні цивільні права ОСОБА_2 , що є неприпустимим.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2023 року залишено без змін постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року.
Згідно актуальних даних з Державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо незавершеного будівництва житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , 31.07.2019 року право приватної власності на вказаний об'єкт зареєстровано за ОСОБА_2 . Серед документів поданих для державної реєстрації значиться: Угода про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (Дублікат угоди №1282 від 17.06.2014 року) серія та номер 1382, виданий 31.05.2019, видавник приватний нотаріус Рівненського РНО Олинець В.П.; договір дарування, серія та номер:2874, виданий 05.11.1994, видавник: приватний нотаріус приватної нотаріальної контори по м.Рівне та Рівненському нотаріальному округу; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія та номер:175787807, виданий 31.07.2019, видавник: Шпанівська сільська рада Рівненського району; постанова суду серія та номер: 570/3637/19, виданий 11.04.2023, видавник: Рівненський апеляційний суд. (Першочергово таке право було зареєстровано державним реєстратором 31.07.2019 року на підставі рішення №48029558 за ОСОБА_9 , в подальшому 25.08.2022 року відповідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26.03.2020 року за ОСОБА_1 , остання реєстрація змін до права власності 24.04.2023 року індексний номер рішення 67313032 за ОСОБА_2 з урахуванням постанови Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року).
Згідно актуальних даних з Державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624681500060000649, 31.07.2019 року право приватної власності на вказаний об'єкт зареєстровано за ОСОБА_2 . Серед документів поданих для державної реєстрації значиться: постанова суду серія та номер 570/3637/19 виданий 11.04.2023 року, видавник: Рівненський апеляційний суд, Угода про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (Дублікат угоди №1282 від 17.06.2014 року) серія та номер 1382, виданий 31.05.2019, видавник приватний нотаріус Рівненського РНО Олинець В.П.; договір дарування, серія та номер:2874, виданий 05.11.1994, видавник: приватний нотаріус приватної нотаріальної контори по м.Рівне та Рівненському нотаріальному округу; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, серія та номер:175787807, виданий 31.07.2019, видавник: Шпанівська сільська рада Рівненського району. (Першочергово таке право було зареєстровано державним реєстратором 31.07.2019 року на підставі рішення №48029558 за ОСОБА_9 , в подальшому 25.08.2022 року відповідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26.03.2020 року за ОСОБА_1 , остання реєстрація змін до права власності 24.04.2023 року індексний номер рішення 67313032 за ОСОБА_2 з урахуванням постанови Рівненської апеляційного області від 11.04.2023 року.
Згідно актуальних даних з Державного реєстру речових прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, 31.07.2019 року право приватної власності на вказаний об'єкт зареєстровано за ОСОБА_2 . Серед документів поданих для державної реєстрації значиться: постанова суду серія та номер 570/3637/19 виданий 11.04.2023 року, видавник: Рівненський апеляційний суд, державний акт на право приватної власності на землю (Втрачений), серія та номер: серія ІІ-РВ №028328, виданий 26.04.2002 року, видавник: Великожитинська сільська рада Рівненського району; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-5606336672019, виданий 23.07.2019, видавник: Відділ у Рівненському районі Міськрайонного управління у Рівненському районі та м.Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області; оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації, серія та номер: 24 (1705), виданий 13.06.2019, видавник: Газета ОГО; Угода про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (Дублікат) №1282 від 17.06.2014 року, серія та номер 1382, виданий 31.05.2019, видавник приватний нотаріус Рівненського РНО Олинець В.П. (Першочергово таке право було зареєстровано державним реєстратором 31.07.2019 року на підставі рішення №48029176, в подальшому 25.08.2022 року відповідно рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26.03.2020 року за ОСОБА_1 , остання реєстрація змін до права власності 24.04.2023 року індексний номер рішення 67313032 за ОСОБА_2 з урахуванням постанови Апеляційного суду Рівненської області від 11.04.2023 року).
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 року наданого представником заявника, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1884110156246 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, 13.11.2023 року право власності на таке майно зареєстроване за ТОВ «Естет Хауз» на підставі акту приймання-передачі, серія та номер:449, 450, виданий 04.05.2023, видавник Попов В.В., приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу.
Так, позивачем долучено до позовної заяви будівельний паспорт №593-2013 року на продовження завершення будівництва в АДРЕСА_1 , забудовник ОСОБА_1 ; повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 25.03.2014 року; схему забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 ; ескізний проект житлового будинку в АДРЕСА_1 ; матеріали інженерно-геодезичних вишукувань для будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 ; довідку про склад сім'ї та проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; документи на підтвердження особових рахунків для оплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 та розрахункові документи, як підтвердження того, що позивачка володіє та користується вказаними об'єктами нерухомості, здійснює їх утримання та проживає у них забезпечуючи належний стан.
Як вбачається з висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23.05.2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28.03.2023 року на рішення державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької О.В. №67313032, №67314564, №67314069 від 24.04.2023 року відмовлено, з огляду на те, що такі рішення державного реєстратора відповідають вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав. Крім того, Наказом Міністра юстиції України Малюськи Д. відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28.04.2023 року, оскільки рішення від 24.04.2023 року №67313032, №67314564, №67314069 прийняті державним реєстратором Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацькою О.В. відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, предметом даної справи є оскарження законності рішень державного реєстратора та не являються угоди про розірвання договорів купівлі-продажу та їх недійсність, однак суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.
Згідно зі ст.ст. 11, 16, 202, 203, 204, 209, 210,215, 234, 626, 655, 657, 658 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Так, в позовній заяві позивач посилається на те, що угоди про розірвання договорів купівлі-продажу не породжували для сторін ніяких правових наслідків, з огляду також і на те, що реституція не відбулася. Також позивач вказує, що угоди про розірвання договорів купівлі-продажу не входить до переліку документів, на підставі яких державний реєстратор має право здійснити державну реєстрацію права власності на майно, також таким документом не є і постанова Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року. Вказана постанова, на думку позивача, не породжує майнових прав щодо майна, а стосується лише встановлення дійсності угод.
Однак наведені позивачем доводи не знаходять свого підтвердження в ході розгляду справи, а також з огляду на наступне.
Так, як вбачається з наданих суду матеріалів 20.05.2011 року між ОСОБА_2 , в особі повіреного ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_7 за плату у сумі 454 358,00 грн. об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,10 га, кадастровий номер 5624681500060000649. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П.19.05.2011 року за №937. Згідно з умовами договору сторони стверджували що вказаний правочин не є фіктивним. За змістом договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за проданий незавершений будівництвом житловий будинок.
Крім того, 20.05.2011 року між ОСОБА_2 , в особі повіреного ОСОБА_4 , та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 5624681500060000649 та 0,119 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. 19.05.2011 року за №941. Згідно з умовами договору сторони стверджували що вказаний правочин не є фіктивним. За змістом договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за продані земельні ділянки.
Через більш, як три роки:
07.06.2014 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_4 , та ОСОБА_8 укладено Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 ;
07.06.2014 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладено Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,219 га, з яких 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 5624681500060000649 та 0,119 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 5624681500:06:000:0650, що розташовані на території с.Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
Згідно умов вищевказаних Угод, сторони стверджували, що не мають один до одного жодних матеріальних та майнових претензій внаслідок розірвання договору і в подальшому мати не будуть. Угода сторонами визнана як така, що відповідає волевиявленню сторін. Дані угоди посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. за реєстраційними номерами №1280 та №1282. В ході укладення вказаних Угод за їх умовами правовстановлюючі документи на майно повертаються ОСОБА_10 .
Таким чином, з наведеного слідує, що сторони, розриваючи Угодами попередні договори купівлі-продажу, повернулися в попередній стан, який передбачає відновлення правового статусу сторін, який існував до укладення договорів купівлі-продажу.
Отже, з викладеного висновується, що в результаті укладення угод про розірвання договорів купівлі-продажу, до ОСОБА_2 як продавця повернувся статус власника майна, а за ОСОБА_1 , як покупцем збереглося право вимоги повернення коштів, які були нею сплачені за договорами купівлі-продажу.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 29 липня 2019 року зареєструвала за собою право власності на земельні ділянки площею 0,119 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500:06:000:0650 та площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5624681500060000649.
Ці факти вбачаються із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер 175799371 від 31 липня 2019 року, індексний номер 175790841 від 31 липня 2019 року та індексний номер 175787807 від 31 липня 2019 року. Тобто на виконання угод про розірвання договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 вчинено дії з державної реєстрації речових прав за собою.
Наведене підтверджує те, що ОСОБА_9 скористалася своїм правом реституції, таким чином підтвердивши дійсність та законність правочину, а також бажання настання його наслідків та здійснила державну реєстрацію свого права на майно.
Так, реституція - це поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їхня вартість у грошах.
Таким чином, покликання на те, що угоди про розірвання договорів купівлі-продажу не мали правових наслідків для сторін, сторони не мали наміру їх виконувати, а мали інші цілі, ніж передбачено правочинами та, що такі угоди не є документами, які породжують право власності на майно та не дають підстави для державної реєстрації права власності на майно, не заслуговують на увагу та не підтверджені жодними доказами.
Вказані обставини стверджуються також і в постанові Рівненського апеляційного суду від 11.04.2023 року, якою не встановлено підстав для визнання вказаних вище угод про розірвання договорів купівлі-продажу недійсними. Вказана постанова залишена без змін Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.10.2023 року (справа №570/3667/19).
Зокрема, у постанові Рівненського апеляційного суду спростовано висновок суду першої інстанції про відсутність двосторонньої реституції як наслідку розірвання оспорюваних правочинів, із покликанням на хибність твердження, що сторонами не було вчинено жодних дій на виконання цих правочинів в порядку реституції. На підтвердження наводиться те, що 10 червня 2019 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої угоди від 17 червня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу від 20 травня 2011 року об'єкта незавершеного будівництва здійснила державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Так само на підставі нотаріально посвідченої угоди від 17 червня 2014 року про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок вона 29 липня 2019 року вона зареєструвала за собою право власності на земельні ділянки площею 0, 119 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0650, та площею 0, 10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 5624681500:06:000:0649. Факти вбачаються із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер 175799371 від 31 липня 2019 року, індексний номер 175790841 від 31 липня 2019 року та індексний номер 175787807 від 31 липня 2019 року. Тобто на виконання оспорюваних угод ОСОБА_2 вчинено дії з державної реєстрації речових прав за собою, а тому не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що сторони не мали наміру їх виконувати, а мали інші цілі, ніж передбачено правочинами.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними, Рівненський апеляційний суд зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003). Тому в разі задоволення вимог позивача очевидно порушувалися би суб'єктивні цивільні права ОСОБА_2 , що є неприпустимим.
Відтак, з огляду на наведене вище, ОСОБА_1 , повернувшись в попередній стан за угодами про розірвання договорів купівлі-продажу, своїм правом вимоги про відшкодування суми грошових коштів оплачених нею на виконання договорів купівлі-продажу за нерухоме майно не скористалася, а обрала інший спосіб захисту.
Так, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Такий висновок міститься у Постанові ВП ВС від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18).
Що стосується самої вимоги про скасування рішень державного реєстратора та витребування земельної ділянки, слід зазначити наступне.
Пункт 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості та державної реєстрації прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Згідно вимог частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; - відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; - відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; - виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); - наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України »Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; - наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу; а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
У статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено вичерпний перелік підстав за яких державний реєстратор може відмовити у реєстрації права власності.
Згідно статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва або майбутній об'єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об'єктом довірчої власності; актів приймання-передачі нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно достатті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; договору про передачу страхового портфеля; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Проаналізувавши наведені норми законодавства, а також дані які містяться у витягах про державну реєстрацію речових прав та наявні в матеріалах справи докази, судом не встановлено порушень державним реєстратором норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому суд не знаходить підстав вважати рішення державного реєстратора №48029558, №67313032, №67314069 незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки державним реєстратором було законно здійсненно державну реєстрацію права власності на майно за його власником ОСОБА_2 на підставі наявних у неї правовстановлюючих документів.
Наведене стверджується також висновком Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 23.05.2023 року, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28.03.2023 року на рішення державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької О.В. №67313032, №67314564, №67314069 від 24.04.2023 року відмовлено, з огляду на те, що такі рішення державного реєстратора відповідають вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав. Крім того, Наказом Міністра юстиції України Малюськи Д. відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 28.04.2023 року, оскільки рішення від 24.04.2023 року №67313032, №67314564, №67314069 прийняті державним реєстратором Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацькою О.В. відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права, а тому позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора №48029558, №67313032, №67314069 та витребування земельної ділянки не підлягають задоволенню.
Що стосується посилання позивача на обставини користування, утримання та проживання в будинку АДРЕСА_1 , то такі обставини жодним чином не ставляться судом під сумнів, однак наведені обставини є предметом інших договірних відносин і не є предметом розгляду даного позову, як, зокрема і не підтверджують право власності позивачки на будинок та земельні ділянки.
Щодо належного способу захисту позивачем свого порушеного права.
Так, загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Одним із засад (принципів) цивільного судочинства є принцип диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України). За змістом частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).
У відповідності до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Реалізуючи своє право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Згідно з частиною першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституцій України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право саме на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57. постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. висновки у пунктах 72. - 76. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з погляду зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Проте засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75. рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).
Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Отже, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що зазвичай, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5., 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібну правову позицію сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Як встановлено судом підставою для звернення з позовом у даній справі стали рішення державного реєстратора №48029558, №67313032, №67314069 щодо реєстрації права власності на майно за відповідачем ОСОБА_2 , які на думку позивача є незаконними та порушують її право на майно.
Однак, судом не встановлено, яким саме чином скасування таких рішень державного реєстратора вплине на відновлення попереднього стану позивачки за договорами купівлі-продажу, оскільки майно на законній підставі належить ОСОБА_2 .
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).
Верховний Суд зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.
Разом з тим питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з'ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі № 922/2529/19).
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Разом з цим, суд зазначає, що суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а також обирати належний спосіб захисту позивача. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №760/23795/14, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не пред'явивши до ОСОБА_2 , яка є власником нерухомого майна, а саме будинку та земельних ділянок , жодних позовних вимог, які б стосувалися відновлення становища, яке існувало до порушення, позивач обрала неналежний спосіб захисту свого порушеного права, що у свою чергу є самостійною підставою для відмови у даному позові. Така позиція відображена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №450/2410/18.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької О.В., ТОВ «Естет хауз» про скасування рішень державного реєстратора та витребування земельної ділянки, слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір за подання позовної заяви покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацької Оксани Володимирівни, ТОВ «Естет Хауз», про скасування рішення державного реєстратора та витребування земельної ділянки - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
відповідач 1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
відповідач 2: Державний реєстратор Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Чернацька Оксана Володимирівна, код ЄДРПОУ 04387371, адреса місцезнаходження: с.Шпанів, вул.Шкільна буд.1, Рівненського району Рівненської області.
відповідач 3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Естет Хауз», код ЄДРПОУ 45037926, адреса місцезнаходження: м.Рівне, вул.Драгоманова, буд.27-А, офіс 3, Рівненської області.
Суддя Гладишева Х.В.