Справа № 569/9483/25
15 травня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Рівне обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12025180000000238 від 08.05.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рівне, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України,
1. Історія провадження
1.1. 24.01.2025 з Рівненської обласної прокуратури до Рівненського міського суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025180000000238 від 08.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, з угодою про визнання винуватості, укладеною між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисників - адвоката ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
1.2. Ухвалою Рівненського міського суду від 13.05.2025 призначено підготовче судове засідання.
2. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа
Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2961) визначено основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2961 особа з інвалідністю - повнолітня особа зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність; інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Згідно ст. 7 цього Закону медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними. Особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.
Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 зі змінами та доповненнями затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення №1317).
У відповідності до п. 3 Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №189 від 09.04.2008 за змінами та доповненнями затверджено Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок №189).
Цей Порядок визначає повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №189 експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.
Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку №189 передбачено, що під час здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючий лікар суб'єкта господарювання на підставі даних всебічного медичного обстеження пацієнта, ураховуючи ступінь функціональних порушень органів та систем, характер та перебіг патологічного процесу, умови праці:
1) приймає рішення про формування (видачу) документів про тимчасову непрацездатність;
2) здійснює комплексну оцінку порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу;
3) представляє пацієнта ЛКК у складних випадках, якщо непрацездатність пацієнта триває 30 і більше днів, для вирішення питання про направлення такого пацієнта на медико-соціальну експертну комісію (далі - МСЕК) на огляд або консультацію, а у випадку наявності ознак стійкої втрати працездатності - незалежно від тривалості хвороби, відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.
У разі наявності в пацієнта стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності, що засвідчена медичними висновками, не пізніше ніж через 120 днів (а у випадках, коли випадок тимчасової непрацездатності переривався, то не пізніше, ніж через 156 днів) із дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності, лікуючий лікар суб'єкта господарювання ініціює питання перед ЛКК щодо направлення хворого на МСЕК шляхом заповнення форми первинної облікової документації № 088/0 «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)» відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 088/о «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 695/21008.
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку №189 визначено, що при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.
До основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
Таким чином, встановлення інвалідності, як процес медичного констатування та юридичного закріплення наявності втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист, передбачає проходження пацієнтом низки процедурних етапів:
-консультація, медичні огляди та обстеження у лікуючого лікаря;
-медичні огляди та обстеження профільних медичних спеціалістів за направленням лікаря;
-ініціювання лікуючим лікарем перед ЛКК лікувального закладу проведення засідання з розгляду медичних документів пацієнта та огляді самого пацієнта (за необхідності);
-медичний огляд, вивчення документів ЛКК лікувального закладу;
-направлення ЛКК лікувального закладу на МСЕК;
-медичний огляд, вивчення документів МСЕК;
-прийняття МСЕК рішення про встановлення конкретної групи інвалідності.
Названі етапи є логічно послідовними та взаємодоповнюючими, а кожен із суб'єктів, який має безпосередній стосунок до їх реалізації, виконує та здійснює контроль (керує) за певною ділянкою роботи, наслідком якої є створення конкретного медичного документа (групи документів), який має юридичне значення та створює передумови для проходження наступного етапу.
ОСОБА1, досудове розслідування щодо якої здійснюється у окремому кримінальному провадженні, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше грудня 2023 року, розробила план злочинної діяльності, який полягав у одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, тобто особами, визначеними в пунктах 1-3 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» - лікарями-експертами медико-соціальних експертних комісій Рівненської області про встановлення груп інвалідності особам призовного віку, а також у організації виготовлення лікарями медичних закладів м. Рівного підроблених медичних документів про наявність у таких осіб захворювань, які надають право на отримання групи інвалідності.
Для реалізації вказаного злочинного плану, ОСОБА1, у вищезазначений період, вирішила організувати стійке злочинне об'єднання - організовану групу, до складу якої залучила, як виконавців свою знайому ОСОБА_4 , дочку - ОСОБА2, а також ОСОБА3, котра відповідно до наказу № 490-к/тр від 29 грудня 2021 року переведена на посаду лікаря - невропатолога відділення денного стаціонару в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» Рівненської міської ради, досудове розслідування щодо яких здійснюється у окремому кримінальному провадженні.
При створенні організованої групи ОСОБА1 врахувала особисті характеристики ОСОБА_4 , ОСОБА3 та ОСОБА2, їх матеріальний стан, життєвий досвід, можливість виконувати кожною відведену їй роль при вчиненні злочинів, дотримуватися заходів конспірації та приховувати злочинну діяльність.
ОСОБА1, як організатор в організованій групі, довела до відома учасників стійкого кримінального об'єднання розроблений нею єдиний план злочинної діяльності, спрямований на досягнення спільної злочинної мети, схвалений всіма членами угруповання, відповідно до якого розподілила функції та визначила ролі кожного співучасника в його реалізації.
ОСОБА1, як організатор та виконавець, у складі створеного та очоленого нею стійкого злочинного угруповання: здійснювала загальне керівництво діями організованої групи, координацію дій співучасників; розробила злочинний план діяльності організованої групи; розподілила ролі між членами цієї групи; визначала розмір неправомірної вигоди, яку мають надати особи, котрі виявляли бажання отримати фіктивну групу інвалідності; організовувала виготовлення лікарями медичних закладів м. Рівного підроблених медичних документів про наявність у таких осіб захворювань, які надають право на отримання групи інвалідності; одержувала від осіб, які виявляли бажання отримати фіктивну групу інвалідності, неправомірну вигоду та необхідні документи; передавала визначену частину грошових коштів іншим учасникам групи та лікарям, які складали фіктивні медичні документи щодо обстеження зазначених осіб або проходження ними лікування; надавала таким особам консультації та настанови щодо правил поведінки під час проходження медико-соціальної експертної комісії.
ОСОБА_4 , як виконавець в організованій групі, переслідуючи спільну злочинну мету, за дорученням та під керівництвом ОСОБА1: підшуковувала осіб, які виявляли бажання отримати фіктивну групу інвалідності; повідомляла вказаним особам про необхідність надання неправомірної вигоди для отримання групи інвалідності та її розмір, визначений ОСОБА1; одержувала від осіб, які виявляли бажання отримати фіктивну групу інвалідності, неправомірну вигоду та необхідні документи; передавала ОСОБА1 неправомірну вигоду, надану такими особами; одержувала та в подальшому передавала вищезазначеним особам виготовлені, за організації інших учасників організованої групи, фіктивні медичні документи щодо обстеження таких осіб або проходження ними лікування;
ОСОБА3, як виконавець в організованій групі, переслідуючи спільну злочинну мету, за дорученням та під керівництвом ОСОБА1: проводила фіктивне лікування осіб, які виявляли бажання отримати фіктивну групу інвалідності, з подальшим внесенням до медичних документів недостовірних відомостей щодо наявних захворювань у таких осіб, які надають право на отримання групи інвалідності, направлення на МСЕК та встановлення груп інвалідності; з'ясовувала вартість встановлення групи інвалідності Рівненською міжрайонною спеціалізованою кардіологічною МСЕК, яку доводила до відома учасників групи; отримувала неправомірну вигоду для третіх осіб та передавала її лікарю-експерту Рівненської міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК ОСОБА4;
ОСОБА2, як виконавець, в організованій групі, переслідуючи спільну злочинну мету, за дорученням та під керівництвом ОСОБА1: забезпечувала виготовлення лікарями медичних закладів м. Рівного необхідних для встановлення груп інвалідності фіктивних медичних документів; одержувала від осіб, які виявляли бажання отримати фіктивну групу інвалідності, неправомірну вигоду та необхідні документи; передавала визначену частину грошових коштів іншим учасникам групи та лікарям, які складали фіктивні медичні документи щодо обстеження зазначених осіб або проходження ними лікування; надавала таким особам консультації та настанови щодо правил поведінки під час проходження медико-соціальної експертної комісії.
Для досягнення кінцевої злочинної мети, учасники організованої групи діяли у відповідності до розподілених між ними ролей, згідно з покладеними на кожного функціями, усвідомлюючи, що вчиняють злочини спільно, відповідно до визначеного злочинного плану діяльності та розуміючи, що обумовлена злочинна мета може бути досягнута лише в результаті спільних дій всіх учасників групи і неухильного дотримання ними плану.
Зв'язок між членами організованої групи підтримувався за допомогою мобільного зв'язку, спілкування здійснювалось із застосуванням умовностей, що дозволяло конспірувати їх протиправну діяльність.
Організована група під керівництвом ОСОБА1, за участю ОСОБА_4 , ОСОБА3 та ОСОБА2 характеризувалась стійкістю, що полягало у згуртованості її складу, а також в існуванні міцних дружніх, родинних внутрішніх зв'язків між її учасниками, існуванні певних правил поведінки, спільної мети, яка базувалася на бажанні кожної з них систематично отримувати незаконні матеріальні прибутки у виді грошових коштів для задоволення власних потреб.
Кожен із співучасників достовірно знав свою роль, у зв'язку із розробленим раніше планом, усвідомлював незаконність своїх дій та дій інших виконавців, бажав настання злочинних наслідків та своїми діями сприяв їх настанню, тобто діяв з прямим умислом.
Учасники вказаної організованої групи, об'єднані єдиним злочинним умислом в досягненні злочинного результату, будучи обізнаними про роль кожного співучасника, з корисливих мотивів, у період з 16.12.2023 по 03.10.2024, вчинили наступні установлені досудовим слідством злочинні дії, пов'язані з отриманням неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, відповідно до відведеної ролі виконавця у складі організованої групи, 16 грудня 2023 року, перебуваючи у м. Рівне поблизу ЖК «На Щасливому», у ході спілкування із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дізналася, що останній являється особою призовного віку, не має відстрочки від призову на військову службу та може бути призваний до лав Збройних Сил України під час мобілізації. У зв'язку з цим, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_7 , що за грошову винагороду можна здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема, членами однієї з медико-соціальних експертних комісій м. Рівного та вирішити питання щодо здійснення процедури його фіктивного лікування та визнання особою з інвалідністю з подальшим встановленням групи інвалідності.
Про зазначену розмову з ОСОБА_7 , ОСОБА_4 повідомила ОСОБА1, котра визначила механізм встановлення останньому фіктивної групи інвалідності та розмір неправомірної вигоди, що становив 15 000 доларів США.
Надалі, 25.12.2023, близько 11 год 00 хв, ОСОБА_4 у ході зустрічі із ОСОБА_7 на території АЗС «ОККО», що у м. Рівне по вул. В. Червонія, буд. 18, повідомила останньому про необхідність надання медичної картки, копій особистих та медичних документів, обумовила попередній механізм фіктивного лікування для подальшого визнання його особою з інвалідністю, а також поінформувала про необхідність надання грошових коштів у визначеному ОСОБА1 розмірі 15 000 доларів США за вчинення вищевказаних дій та за здійснення впливу на членів медико-соціальної експертної комісії щодо визнання ОСОБА_7 особою з інвалідністю. При цьому, ОСОБА_4 вказала ОСОБА_7 про необхідність надання першої частини неправомірної вигоди у сумі 4000 доларів США.
03.01.2024 близько 12 год 30 хв, ОСОБА_4 під час зустрічі із ОСОБА_7 в приміщенні кафе «Craft Sushi and Pizza», що за адресою: м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, 87А, повідомила останньому про можливість встановлення фіктивної групи інвалідності по психіатрії, кардіології та неврології, про організацію виготовлення фіктивного дослідження магнітно - резонансної томографії, а також про необхідність передачі неправомірної вигоди особам, які його виготовляли. Після чого, під час вказаної зустрічі, ОСОБА_4 одержала від ОСОБА_7 першу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 4 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 152 336 гривень.
Отриману від ОСОБА_7 неправомірну вигоду, ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, згідно попередньо обумовленого плану злочинної діяльності, передала ОСОБА1 для подальшої організації оформлення підроблених медичних документів, проходження фіктивного лікування в медичних закладах міста Рівного та здійснення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Згодом, 29.01.2024, близько 15 год 45 хв, ОСОБА_4 зустрілася із ОСОБА_7 у приміщенні кафе «Craft Sushi and Pizza», що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, 87А та передала йому отриманий раніше від ОСОБА1 фіктивний знімок головного мозку та дослідження магнітно - резонансної томографії, підписане лікарем приймально-діагностичного відділення КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради ОСОБА_8 , а також вказала про необхідність надання другої частини неправомірної вигоди у розмірі 7 000 доларів США за продовження реалізації протиправного механізму щодо визнання ОСОБА_7 особою з інвалідністю.
В подальшому, ОСОБА1, за невстановлених слідством обставин та часу, передала ОСОБА_4 , підроблені медичні документи ОСОБА_7 , а саме: доплерехокардіоскопію з кольоровим картуванням, копію дослідження ЕКГ, а також епікриз № 167/107, підписаний лікарем КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради ОСОБА5, досудове розслідування щодо якої здійснюється у окремому кримінальному провадженні та завідувачем консультаційно - діагностичного центру вказаного медичного закладу ОСОБА_9 із зазначенням фіктивного діагнозу: «ІХС. Стенокардія напруги ФК ІІ-ІІІ. АСКС. Екстрасистолічна аритмія. Гіпертонічна хвороба ІІ ст, ІІ ступінь, ризик ІІІ, кризовий перебіг (неускладнений гіпертонічний криз 24.01.2024р.) Ішемічна, гіпертензивна КМП, СН ІІ А ст. із збереженою систолічною функцією ЛШ, ФК ІІІ. ДЕ ІІ ст., змішаного генезу, з розсіяною неврологічною симптоматикою, кохлео-вестибулярним, астено-невротичним с-мами.»
Згодом, 16.02.2024, близько 11 год 00 хв, ОСОБА_4 , за попередньою домовленістю, зустрілася із ОСОБА_7 у приміщенні кафе «Своя пекарня», що за адресою: м. Рівне, вул. Захисників Маріуполя, 89, де передала йому, отримані раніше від ОСОБА1 вищезазначені підроблені медичні документи. В ході зустрічі ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_7 про встановлений йому фіктивний діагноз - запалення півкуль головного мозку та одержала від останнього другу частину неправомірної вигоди у розмірі 7 000 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 265 639 гривень.
Після чого, 16.02.2024, орієнтовно о 11 год 53 хв, ОСОБА_4 , зустрілася із ОСОБА1 та передала останній грошові кошти, попередньо отримані від ОСОБА_7 .
Надалі, 28.03.2024, ОСОБА_4 надіслала ОСОБА_7 на мобільний застосунок «Viber» повідомлення, яке містило фото підробленого медичного епікризу № к.4343, підписаного виконуючою обов'язків завідуючої неврологічного відділення для хворих з порушенням мозкового кровообігу з палатами інтенсивної терапії (інсультний блок) КНП «Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради ОСОБА6, досудове розслідування щодо якої здійснюється у окремому кримінальному провадженні, із зазначенням фіктивного діагнозу: «Гостра вертебро-базилярна недостатність з вираженим цефалгічним, вестибуло-атактичним та астено-вегетативним синдромами. ХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Екстрасистолічна аритмія. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. за рівнем АТ, ризик III. Ішемічна, гіпертензивна кардіоміопатія. СН ІІ-А ст. із збереженою систолічною функцією лівого шлуночка». У вказаному епікризі містилась також фіктивна інформація про проходження ОСОБА_7 стаціонарного лікування у КНП «Центральна міська лікарня» РМР з 29.02.2024 до 11.03.2024.
30.04.2024, близько 11 год 00 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу ЖК «Північна фортеця» по вул. Василя Червонія, у м. Рівне, передала ОСОБА_7 епікриз №620/430, виданий КП «Рівненський обласний диспансер радіаційного захисту населення», із зазначенням фіктивного діагнозу: «ДЕ ІІ (другого) ст., змішаного генезу з розсіяною неврологічною симптоматикою, вираженою вегето-судинною дисфункцією, стійким цефалгічним, помірним кохлео-вестибулярним, астено-невротичним синдромом. IXС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Стенокардія напруги ІІ ФК. СН ІІ А ст. зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ІІ ступеня, ризик ІІІ. Ішемічна, гіпертонічна КМП.» та фіктивного періоду проходження останнім стаціонарного лікування з 04.04.2024 до 10.04.2024.
Крім того, 21.06.2024, ОСОБА_4 у ході телефонної розмови повідомила ОСОБА_7 про необхідність надання неправомірної вигоди у розмірі 400 доларів США для подальшого виготовлення підроблених медичних документів у КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка» РОР. Після чого, 25.06.2024, о 17 год 20 хв, ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні центру продажу ЖК «Північна фортеця», що у м. Рівне, поблизу вул. Василя Червонія, отримала від ОСОБА_7 третю частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 400 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 16 220 гривень та, під час вказаної зустрічі, обговорила з останнім надання ним іншої частини неправомірної вигоди, зокрема після засідання МСЕК.
Згодом, 28.06.2024, близько 9 год 50 хв, ОСОБА_10 , за вказівкою ОСОБА_4 , прибув до КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка» РОР, де зустрівся із ОСОБА2 та передав їй попередньо отримані копії підроблених епікризів та дослідження магнітно - резонансної томографії. У свою чергу, ОСОБА2, спільно з ОСОБА1, забезпечуючи виконання відведених їм функцій в організованій групі, організували виготовлення лікарем Обласного центру неврології КП «Рівненська обласна клінічна лікарня ім. Ю. Семенюка» Рівненської обласної ради ОСОБА7, досудове розслідування щодо якого здійснюється у окремому кримінальному провадженні, відповідної виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №21760[24] із зазначенням діагнозу: ««ОСНОВНИЙ: Дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст змішаного генезу (гіпертонічного, судинно-дисметаболічного) з вираженою вегето-судинною дисфункцією з частими (02.07.2024р. та 05.07.2024р. - в стаціонарі) ангіо-дистонічними пароксизмами, стійкий цефалгічний синдром, виражений церебрастенічний синдроми з мнестичним зниженням. СУПУТНІЙ: Ангіопатія сітківки обох очей. Розсіяний енцефаломієліт, цереброспінальна форма, ремітуюче-рецидивуючий перебіг, ступінь важкості ІІ (два) з двобічною пірамідною недостатністю, помірним мозочково-атактичним синдром. IXC. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертензивна КМП. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ст. 2, ризик 2. СН ІІ А із збереженою систолічною функцією ЛШ».
02.08.2024 ОСОБА_4 засобами телефонного зв'язку довела до відома ОСОБА_7 про необхідність надання збільшеної суми неправомірної вигоди в розмірі 5 300 доларів США за оформлення підроблених медичних документів, проходження фіктивного лікування та здійснення впливу на осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Надалі, 16.08.2024, близько 8 год 02 хв, ОСОБА1 та ОСОБА2 зустрілись із ОСОБА_7 поблизу супермаркету «Novus» по вул. Василя Червонія, у м. Рівне та повідомили останньому про готовність усіх необхідних медичних документів для проходження лікарсько-консультативної комісії і подальшого прийняття рішення про визнання його особою з інвалідністю. Одночасно з цим, ОСОБА1 передала ОСОБА_7 оригінал епікризу №4524, підписаного завідуючою «Центру надання допомоги населенню, постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС та муковісцидозу» КП «Рівненський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення» Рівненської обласної ради ОСОБА8, досудове розслідування щодо якої здійснюється у окремому кримінальному провадженні, із зазначенням у ньому фіктивного діагнозу: «ІХС. Стенокардія напруги, ІІ- ІІІ ФК. Кардіосклероз. Екстрасистолія. Дилятація лівого передсердя. Атеросклероз аорти та вінцевих судин. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., III ступ., ризик ІІІ. Ішемічна, гіпертензивна КМП. СН ІІ А ст., ФК ІІІ. ДЕП -ІІ ст., змішаного ґенезу, з розсіяною неврологічною симптоматикою, з цефалгічним, астено-невротичним, кохлео-вестибулярним с-ми.».
29.08.2024, приблизно о 9 год 00 хв, ОСОБА1 та ОСОБА2, у ході зустрічі із ОСОБА_7 поблизу супермаркету «Novus» по вул. Василя Червонія, у м. Рівне, повідомили про проходження ним лікарсько-консультаційної комісії та погодження направлення матеріалів на розгляд медико-соціальної експертизи.
Разом з тим, ОСОБА3, діючи згідно заздалегідь розподілених функцій та узгодженого плану із ОСОБА1, ОСОБА_4 та ОСОБА2, 02.09.2024, орієнтовно о 18 год 06 хв, у ході телефонної розмови із лікарем-експертом Рівненської міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК ОСОБА4, з'ясувала, що вартість встановлення групи інвалідності ОСОБА_7 складає суму в розмірі 5000 доларів США, яку в подальшому довела до відома учасників групи.
Крім цього, ОСОБА3, у невстановлені досудовим слідством місці та час, узгодила із ОСОБА4 надання їй неправомірної вигоди у раніше обумовленому розмірі за проходження ОСОБА_7 засідання медико-соціальної експертизи та, за її результатами, встановлення останньому 3-ї групи інвалідності з видачею довідки до акту огляду МСЕК з індивідуальною програмою реабілітації інваліда.
У свою чергу, ОСОБА2 та ОСОБА1, 20.09.2024, о 8 год 30 хв, зустрілися із ОСОБА_7 поблизу супермаркету «Novus» по вул. Василя Червонія у м. Рівне та надали настанови щодо правил та порядку проходження засідання медико-соціальної експертизи, а також повідомили про порядок отримання документів і надання неправомірної вигоди за здійснення впливу на члена Рівненської міжрайонної спеціалізованої кардіологічної МСЕК.
25.09.2024 ОСОБА_7 , із врахуванням раніше наданих йому учасниками організованої групи настанов та рекомендацій, пройшов комісію в Рівненській міжрайонній спеціалізованій кардіологічній медико-соціальній експертній комісії, до складу якої входила лікар-експерт ОСОБА4 та отримав довідку до акту огляду МСЕК із визначенням 3-ї групи інвалідності та індивідуальну програму реабілітації інваліда № 948/24.
В подальшому, 03.10.2024, близько 8 год 30 хв, ОСОБА1 та ОСОБА2 поблизу супермаркету «Novus», що у м. Рівне по вул. Василя Червонія, перебуваючи в належному останній автомобілі марки «Volvo XC90», д.н.з НОМЕР_1 , одержали від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 5300 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 218 731 гривень.
Поряд з тим, 03.10.2024, у період часу 09 год 04 хв по 11 год 27 хв, під час проведення санкціонованого обшуку у квартирі за місцем проживання ОСОБА4, за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено частину з попередньо одержаної ОСОБА4 неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 8 269,62 гривень.
Таким чином, у період з 16.12.2023 по 03.10.2024 учасники організованої групи ОСОБА1, ОСОБА_4 , ОСОБА3 та ОСОБА2, реалізовуючи попередньо узгоджений план злочинної діяльності, діючи відповідно до розподілених функцій, одержали неправомірну вигоду від ОСОБА_7 на загальну суму 16 700 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 652 926 гривень, за вплив на прийняття рішення лікарем-експертом Рівненської міжрайонної спеціалізованої кардіологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА4, яка відповідно до п.п. «а, ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (зловживання впливом), вчиненому організованою групою, діючи у її складі як виконавець.
3. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості
3.1. 09.05.2025 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості.
3.2. За змістом угоди формулювання та обсяг обвинувачення, а також правова кваліфікація дій ОСОБА_4 із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є тотожними формулюванню та кваліфікації, наведеним в обвинувальному акті.
3.3. В угоді міститься інформація про беззастережне визнання ОСОБА_4 винуватості у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
3.4. Відповідно до вимог ст. 472 КПК України сторони також узгодили покарання, яке запропоновано призначити суду за результатами затвердження угоди, у виді штрафу.
3.5. Окрім зазначеного, угодою передбачені наслідки її укладення та затвердження, визначені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання викладені у ст. 476 КПК України.
4. Позиції учасників судового провадження
4.1. Прокурор у судовому засіданні підтвердив добровільність укладання угоди сторонами, зазначив про відповідність умов угод про визнання винуватості вимогам законодавства і просив затвердити її.
4.2. Обвинувачена ОСОБА_4 підтвердила, що угода укладена нею добровільно, жодного тиску, примусу чи погроз не вчинялось, повідомила, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Вказала, що цілком розуміє наявність у неї права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Обвинувачена зазначила, що обізнана про вид та розмір покарання, погоджується на призначення такого покарання, а також підтвердила, що усвідомлює правові наслідки невиконання угоди, просила розстрочити покарання у виді штрафу.
4.3. Захисники ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підтримали угоду про визнання винуватості. Наголосили на тому, що її укладення є добровільним актом усіх сторін. Також захисники підтвердили, що були залучені до процедури укладання угоди з моменту її ініціювання та роз'яснили обвинуваченій істотні умови угоди та наслідки її укладання, підтримали клопотання обвинуваченої про розстрочку штрафу.
5. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та КК України
При вирішенні питання щодо можливості затвердження угоди суд має встановити її відповідність вимогам законодавства та відсутність підстав для відмови у її затвердженні.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості та долучені до угоди документи, заслухавши думки прокурора, обвинуваченої та її захисників, суд дійшов таких висновків.
5.1. Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
В даному кримінальному провадженні угода між прокурором та ОСОБА_4 складена та підписана 09.05.2025 у присутності захисників, адвокатів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про що сторони підтвердили і в судовому засіданні.
У п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України зазначено, що угода про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи (осіб) у вчиненні будь-якого корупційного кримінального правопорушення чи кримінального правопорушення, пов'язаного з корупцією, та якщо інформація щодо вчинення такою особою (особами) кримінального правопорушення буде підтверджена доказами, і за умови повного або часткового (з урахуванням характеру та ступеня участі особи у вчиненні злочину) відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо такі збитки або шкода були завдані).
Судом встановлено, що між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії нетяжких злочинів, та відповідно до примітки до ст. 45 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень.
При вирішення питання щодо затвердження угоди судом враховано надання ОСОБА_4 викривальних показань про вчинення іншими особами корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та інформація щодо вчинення такими особами кримінального правопорушення підтверджена доказами, здобутими у ході проведення досудового розслідування, а також те, що матеріальних збитків (шкоди) внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення не завдано.
Вказані обставини свідчать про дотримання вимог п. 2 ч. 4 ст. 469 КПК України.
Згідно з положеннями абз. 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Відповідно до змісту обвинувального акта, у цьому кримінальному провадженні потерпілі відсутні, також інкримінованим ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, не було завдано матеріальної шкоди. Тому вимоги абз. 2 п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України дотримані.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону. При цьому, сформульоване в угоді обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті, і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченою.
В угоді зазначені обставини, які враховані прокурором при вирішенні питання про її укладення, зокрема, ступінь та характер сприяння обвинуваченою у кримінальному провадженні, характер і тяжкість вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження.
Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України суд не встановив.
5.2. Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України невідповідність умов угоди про визнання винуватості інтересам суспільства є підставою для відмови у її затвердженні.
Наявність суспільного інтересу в угоді, збалансованого між державними і особистими інтересами, полягає в досягненні, перш за все, завдань кримінального судочинства, які полягають в захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також у забезпечені швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Загалом своєчасне розкриття кримінальних правопорушень, призначення справедливого покарання винній особі, відшкодування матеріальних збитків в узгодженому розмірі є свідченням наявності суспільного інтересу.
В цьому кримінальному провадженні суд встановив наявність інтересу для суспільства в затвердженні угоди про визнання винуватості, який полягає у своєчасному розкритті кримінального правопорушення, що забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи, досягнення цілей та завдань кримінального провадження при мінімальних затратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури та судові органи.
Суд вважає, що наявність суспільного інтересу також полягає в запобіганні повторному вчиненню кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами та у сприянні формуванню у суспільства невідворотності покарання за вчинене правопорушення. Сама обвинувачена та інші особи мають можливість оцінити негативні наслідки вчинення кримінальних правопорушень та відмовитись від їх вчинення у майбутньому.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості суспільному інтересу.
5.3. Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє, чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших сторін.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Крім того, з дослідженої у судовому засіданні угоди про визнання винуватості, пояснень сторін убачається, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, зокрема, і з огляду на те, що обставини викладеного обвинувачення відповідно до ст. 17 КПК України не можуть бути використані на підтвердження винуватості будь-яких інших осіб окрім обвинуваченої у цьому провадженні. Угодою також не вирішується питання щодо майна третіх осіб.
За таких обставин умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
5.4. Щодо добровільності укладення угоди.
Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, мають спричинити відмову у її затвердженні судом.
Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов.
Прокурор також вказав на спільну узгодженість усіх викладених в угоді умов, підтвердивши добровільність її укладення як з боку прокурора, так і з боку обвинуваченої.
З огляду на зазначене, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, та дійшов висновку, що укладення угоди відповідає дійсній волі сторін.
5.5. Щодо можливості виконання обвинуваченою взятих на себе за угодою зобов'язань.
Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов'язує суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.
За змістом угоди обвинувачена ОСОБА_4 зобов'язалася сприяти у з'ясуванні обставин вчиненого нею кримінального правопорушення та викриттю злочинних дій інших учасників організованої групи під час розгляду кримінального провадження в суді; беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті у судовому провадженні; упродовж 10 (десяти) днів з моменту затвердження вказаної угоди судом перерахувати 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України № UA843000010000000047330992708.
У судовому засіданні обвинувачена підтвердила обставини, викладені у формулюванні обвинувачення, визнала свою винуватість. Прокурор в судовому засіданні підтвердив, що обвинувачена надала викривальні показання щодо інших учасників організованої групи. Тим самим обвинувачена виконала взяті на себе зобов'язання у цій частині.
Також, в підготовчому судовому засіданні встановлено, що визначене в угоді покарання і інші обов'язки є для обвинуваченої зрозумілими та посильними для виконання.
Наведене у своїй сукупності вказує на можливість виконання обвинуваченою взятого на себе зобов'язань за умовами угоди.
5.6. Щодо наявності фактичних підстав для визнання винуватості.
Суд вважає, що фактичні обставини та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті та зазначені в угоді про визнання винуватості, а також їх підтвердження обвинуваченою у присутності захисників обґрунтовано свідчить про існування підстав для визнання ОСОБА_4 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України.
5.7. Щодо відповідності узгодженого сторонами угоди покарання вимогам КПК України та КК України.
За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання.
Частиною 5 ст. 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відтак суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченою покарання на предмет відповідності вимогам закону.
За загальним правилом, домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів.
За змістом угоди про визнання винуваті сторони погодили покарання за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України, у виді штрафу в розмірі 10 000 (десяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень.
При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, суд враховує особу обвинуваченої ОСОБА_4 , яка раніше не судима, має постійне місце проживання і сталі соціальні зв'язки, позитивно характеризується, не перебуває на обліках в лікарів нарколога та психіатра, погодилась надати допомогу Збройним Силам України шляхом перерахування коштів у сумі 50 000 гривень на відповідний рахунок, що свідчить про жертовність, бажання брати участь у суспільному житті та відсічі збройної агресії проти України.
Суд також враховує обставини, що пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання.
При цьому суд враховує вимоги ч. 2 ст. 53 КК України, якою передбачено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Так, санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
За змістом обвинувального акту учасники організованої групи одержали неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на загальну суму 16 700 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України становило 652 926 гривень.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у складі організованої групи, учасники якої отримали внаслідок вчинення кримінального правопорушення дохід в розмірі 652 926 гривень, беручи до уваги принципи справедливості, співмірності й індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що іншим учасникам організованої групи оголошено про підозри у вчиненні кримінального правопорушення, суд прийшов до висновку, що визначений сторонами розмір штрафу відповідає вимогам ст. 53 КК України.
Таким чином, суд констатує, що узгоджене сторонами покарання ОСОБА_4 здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання, буде відповідати тяжкості вчиненого правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
6. Висновки суду
З урахуванням встановлених обставин, угода про визнання винуватості, укладена між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 відповідає як вимогам кримінального процесуального законодавства, так і вимогам закону України про кримінальну відповідальність.
Підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, встановлено не було, тому суд дійшов висновку про необхідність затвердження вказаної угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання.
7. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
7.1. Цивільний позов
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
7.2.Процесуальні витрати
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається зі змісту обвинувального акта витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні становлять 47754 (сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні за проведення судової експертизи відео-, звукозапису №СЕ-19/123-24/14347-ВЗ від 19.03.2025, що підтверджується довідкою про витрати на проведення вказаної експертизи.
З огляду на затвердження угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_4 витрати на проведення експертного дослідження у сумі 47754 (сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні підлягають стягненню з обвинуваченої.
7.3.Заходи забезпечення кримінального провадження
7.3.1.Запобіжні заходи
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Ухвалою слідчого судді від 04.10.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст 194 КПК України. Застава за ОСОБА_4 у розмірі 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень внесена ОСОБА_6 , що підтверджується квитанцією від 04.10.2024.
Отже, на момент ухвалення вироку щодо обвинуваченої ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді застави. Враховуючи відсутність нарікань на процесуальну поведінку обвинуваченої під час досудового розслідування та її поведінку під час судового провадження, яка свідчить про те, що визначений розмір застави був достатнім для забезпечення належного виконання нею своїх процесуальних обов'язків, суд дійшов висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді застави після набрання вироком законної сили. Внесені заставодавцем кошти підлягають поверненню.
7.3.2.Арешт майна
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.
У цьому кримінальному провадженні арешт було накладено ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2024 на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A 31» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J1» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з двома сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
Оскільки арешт на майно накладався з метою забезпечення збереження речових доказів, враховуючи укладення між сторонами угоди, потреби у використанні як доказів вказаних речей немає, умовами угоди конфіскацію та спеціальну конфіскацію до обвинуваченої застосовано не було, отже вказаний арешт належить скасувати.
7.4.Щодо речових доказів
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Враховуючи положення ст. 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, суд вирішує долю речових доказів наступним чином.
Речові докази, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A 31» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J1» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 з двома сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , після набрання вироком законної сили необхідно повернути власнику ОСОБА_4 .
7.5. Щодо клопотання про розстрочення сплати штрафу
Вирішуючи клопотання обвинуваченої про розстрочку штрафу суд виходить з наступного.
За приписами ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.
Згідно угоди про визнання винуватості від 09.05.2025 сторонами погоджено покарання за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, з урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України, у виді штрафу в розмірі 10 000 (десяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень, обвинувачена ОСОБА_4 надала згоду на призначення узгодженого покарання.
В судовому засіданні обвинуватила підтвердила, що укладення угоди було добровільним, не було наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою, а узгоджене покарання є посильним для виконання.
Разом з тим, ні обвинувачена ОСОБА_4 , ні захисники не надали суду жодних доказів на підтвердження майнового стану обвинуваченої, за умов якого існувала б об'єктивна потреба розстрочити сплату штрафу.
Крім того, суд враховує, що угода про визнання винуватості не містить умов про розстрочку сплати штрафу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про розстрочення сплати штрафу слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 314, 373, 374, 376, 468-470, 472-476 КПК України, суд
1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09.05.2025 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12025180000000238 від 08.05.2025.
2. Визнати ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 (десяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень.
3. Після набрання вироком законної сили скасувати застосований до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 04.10.2024 запобіжний захід у вигляді застави. Повернути ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_8 ) заставу у розмірі 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, внесену на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 04.10.2024.
4. Процесуальні витрати у розмірі 47754 (сорок сім тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні на залучення експертів стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
5. Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2024 на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A 31» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J1» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , з двома сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_7 .
6. Після набрання вироком законної сили, речові докази: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A 31» IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J1» IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , з двома сім-картами з абонентськими номерами НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , - повернути власнику ОСОБА_4 .
7. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
8. Роз'яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
9. Суд, на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1