Справа № 565/411/25
Провадження № 2/565/277/25
15 травня 2025 року м.Вараш
Вараський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Зейкана І.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Ломази С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вараського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,-
24 лютого 2025 року до Кузнецовського міського суду Рівненської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позову до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення позивачем 23 річного віку.
В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_3 зазначила, що відповідно до актового запису про народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком позивача. Шлюб між батьками позивача розірвано на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 16.10.2024 року в справі №565/1949/24. ОСОБА_1 , є студентом 3 курсу групи ТЯ-21 навчально-наукового інституту атомної та теплової енергетики в КПІ ім. Ігоря Сікорського денної форми навчання за держзамовленням, закінчує університет 30.06.2026року. З огляду на те, що ОСОБА_1 навчається за денною формою, він позбавлений можливості працювати, оскільки весь вільний час віднімає навчання і тому потребує матеріальної допомоги. Основні витрати йдуть на харчування, придбання необхідних речей, продуктів харчування, витрат з переїзду, тощо. Батько позивача ОСОБА_2 працює у філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція» АТ НАЕК "Енергоатом", має постійний дохід та може утримувати свого сина, який подовжує навчання.
Від представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката Веремчук Н.Л. до суду надійшли письмові пояснення в яких представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів посилаючись на наступне. Позивач не надав суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що у зв'язку із продовженням навчання він потребує матеріальної допомоги та що саме 1/6 частка від доходу відповідача є необхідним йому розміром щомісячного грошового утримання. Доведення цих юридичних фактів є процесуальним обов'язком позивача. Також доводить, що подання такого позову є зловживанням правом. Зазначила, що між позивачем ОСОБА_1 та його батьком - відповідачем ОСОБА_2 відсутній спір щодо стягнення аліментів, позивач не має реального наміру на отримання від батька щомісячного грошового утримання. Спір у справі №565/411/25 має штучний характер, між сторонами наявна домовленість, а судове провадження ініційоване з метою отримання рішення суду про стягнення аліментів, як підстави для подальшого звернення ОСОБА_2 до третьої особи з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої доньки відповідача та третьої особи - Дарії. В такий спосіб ОСОБА_2 має намір уникнути обов'язку надавати утримання неповнолітній доньці ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), що покладений на нього судовим наказом від 13.09.2024 по справі №565/1951/24.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, проте від представника ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд спрапви за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Підставами для такого висновку суду є наступне.
Актовим записом про народження позивача ОСОБА_1 №116 сформованим в порталі електронних послуг «Дія» від 18.02.2025 року підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчатися і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умов, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
З довідки №108 від 19.02.2025 р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 , є студентом групи ТЯ-21 навчально-наукового інституту атомної та теплової енергетики в КПІ ім.Ігоря Сікорського денної форми навчання за держзамовленням і закінчує університет 30.06.2026 року.
Копіями квитанцій від 01.03.2025, 19.03.2025, 06.04.2025, 06.05.2025 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 поніс витрати у виді оплати за проживання у гуртожитку КПІ ім. Ігоря Сікорського у сумі 800 грн щомісяця та 98 грн як оплата за телекомунікаційні послуги КПІ ім. Ігоря Сікорського. Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що позивач несе щомісячні витрати на проживання, харчування, транспорт, навчальні матеріали, зв'язок тощо, які є очевидними, оскільки вони мають регулярний і необхідний характер для будь-якої особи, яка проживає окремо від батьків і навчається в іншому місці.
При цьому, суд бере до уваги, що позивач стипендії не отримує, інших доходів не має. Така обставина підтверджується копією Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13.05.2025, відповідно до якої за період з червня 2023 до березня 2025 позивач отримав дохід від ППО РАЕС та АТ "Універсалбанк" лише у виді додаткового блага, а не у вигляді заробітної плати, стипендії чи інших грошових виплат. Такий доказ узгоджується з доводами представника позхивача про те, що її мій довіритель дійсно отримав додаткове благо у негрошовій формі від Первинної профспілкової організації РАЕС, яка не є заробітною платою, не пов'язана з виконанням обов'язків трудового найму та не є оплатою робіт/послуг за цивільно-правовим договором, у формі оплати відпочинку.
Стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Встановлені обставини продовження навчання позивачем в КПІ ім.Ігоря Сікорського, несення ним витрат у зв'язку з таким навчанням, відсутність будь-якого доходу, а також обставина про те, що відповідач ОСОБА_2 працює у філії ВП "РАЕС" АТ НАЕК "Енергоатом" та має постійний дохід, яка сторонами не оспорюється, дає суду підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліментів на його утримання на час продовження навчання.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які підлягають до стягнення суд бере до уваги наступні обставини. За змістом ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно із ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір аліментів, суд бере до уваги матеріальне становище обох сторін. Зокрема те, що позивач ОСОБА_1 доходів не має, навчається на денній формі навчання, яка позбавляє можливості працевлаштуватись на цілий робочий день та отримати дохід достатній для свого утримання. Відповідач ОСОБА_2 працевлаштований, працює в філії ВП «Рівненська АЕС». Відповідач має на утриманні малолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сплачує на її утримання аліменти на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки заробітку на підставі наказу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 13.09.2024 у справі № 565/1951/24.
Враховуючи матеріальне становище обох сторін, стан їх здоров'я, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 може утримувати сина на період його навчання і вважає за можливе стягнути аліменти в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 24.02.2025 і до закінчення навчання 30.06.2026.
Щодо доводів представника третої особи ОСОБА_6 про те, що між сторонами відсутній спір та вбачаються ознаки зловживання правом, суд бере до уваги наступні обставини.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд із цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/47/18 (провадження № 61-2018св19).
Зважаючи на те, що до суду не подано доказів належного утримання відповідачем ОСОБА_2 свого повнолітнього сина ОСОБА_1 , який продовжує навчання, суд доходить висновку, що визнання позовних вимог відповідачем та відсутність заперечень з його боку щодо них, не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі та наявність зловживання правом.
Керуючись ст.ст.2, 3, 81, 89, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.182, 199-201 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, що продовжує навчання, задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на його утримання, як повнолітнього сина, який продовжує навчання, аліменти в розмірі 1/6 (однієї шостої) частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно починаючи стягнення від дня пред'явлення позову, тобто з 24 лютого 2025 року і до 30 червня 2026 року включно. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання позивачем ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Вараський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Третя особа: ОСОБА_4 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Головуючий суддя І.Ю.Зейкан