Справа № 564/1742/25
14 травня 2025 року
Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Цвіркун О. С. розглянувши матеріали, що надійшли від Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП,
На розгляд до Костопільського районного суду Рівненської області надійшли протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД №657505 від 22.04.2025 та серії ВАД №657506 від 22.04.2025 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП.
Згідно зазначених протоколів ОСОБА_1 будучи особою, яку постановою Костопільського районного суду Рівненської області №564/1199/25 від 09.04.2025 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, повторно протягом року, а саме 22.04.2025 близько 10 год. було встановлено, що ОСОБА_1 за місцем свого проживання неналежним чином виконує батьківські обов'язки відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в період з 03.03.2025 по 14.03.2025 та з 04.04.2025 по 17.04.2025 дочка пропустила заняття у Мащанському ліцеї без поважних на те причин.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав, пояснив, що у вказані в протоколах період дочка перебувала у свої матері ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 .
Суд заслухавши пояснення ОСОБА_1 , всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, у тому числі всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч.2 ст.184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року після накладення адміністративного стягнення, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з'ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Ухилення від виконання батьківських обов'язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
За порушення таких обов'язків, батьків мають притягувати до відповідальності згідно ст.184 КУпАП (зокрема, про обов'язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст. ст. 150, 180 СК України та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Вказаний перелік обов'язків є вичерпним.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Враховуючи наведене, протокол про адміністративне правопорушення обов'язково має містити посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність за ч.2 ст. 184 КУпАП.
Проте, зі змісту вищезазначених протоколів про адміністративні правопорушення, складених відносно ОСОБА_1 , неможливо встановити, які саме порушення ним допущено та якому закону вони суперечать.
Фабули протоколів належним чином не розкривають суть інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже у них не зазначено від виконання яких саме обов'язків він ухилися, що стало наслідком невідвідування неповнолітньої дочкою навчального закладу.
З матеріалів справи неможливо встановити причинний зв'язок між діями (чи бездіяльністю) ОСОБА_1 та наслідками, які настали внаслідок невідвідування його дочкою навчального закладу.
Окрім того, характеризуючих матеріалів з навчального закладу щодо дочки до матеріалів справи не долучено, не додано письмових пояснень матері дитини - ОСОБА_3 , в якої зі слів ОСОБА_1 перебувала дочка на момент не відвідування нею навчального закладу, а також не долучено письмових пояснень самої неповнолітньої, яка станом на дату складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Протоколи про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.184 КУпАП, складені відносно ОСОБА_1 не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійними беззаперечними доказами, а обставини викладені у них повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Таких доказів матеріали даної справи не містять.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Таким чином провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 184 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.247, 251, 280 КУпАП, суд
Справу відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.184 КУпАП закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд.
СуддяО. С. Цвіркун