КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ
Справа №552/1125/21
Провадження № 2-др/552/11/25
14.05.2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.
При секретарі - Цимбалюк І.О.,
За участю адвоката - Лучко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференцзв'язку заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лучко Тетяни Іванівни про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 11/100 частину житлового будинку,-
27.03.2025 року до Київського районного суду м.Полтави надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лучко Тетяни Іванівни про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 11/100 частину житлового будинку. В заяві вказувала на те, що ухвалою суду від 17.03.2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 11/100 частину житлового будинку залишено без розгляду. В ході розгляду справи нею було заявлено клопотання, що вона має намір подати заяву про винесення додаткового рішення з приводу стягнення грошової компенсації за витрати на правничу допомогу. Просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
В судовому засіданні, що проходило в режимі відео конференції адвокат Лучко Т.І. заяву про ухвалення додаткового рішення по справі підтримала , просила задовольнити. ТСтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Павленко А.І. в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не надходило.
Треті особи в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не відомі.
За наявності у справі достатніх доказів, та враховуючи вимоги ч.4 ст.270 ЦПК України, суд приходить до висновку про розгляд заяви за відсутності сторін, що не з'явилися в судове засіданні.
Суд, заслухавши адвоката Лучко Т.І., вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м.Полтави перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 11/100 частину житлового будинку.
На підставі заяви представника позивача ОСОБА_2 адвоката Павленка А.І. ухвалою суду від 17.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 11/100 частину житлового будинку залишено без розгляду у відповідності до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Норма ч.5 ст.142 ЦПК України є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 903/254/20).
При застосуванні ч.5 ст.142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність / відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
Тобто стягнення з позивача ОСОБА_2 понесених відповідачем ОСОБА_1 судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 925/1372/21, від 11.05.2023 у справі № 921/811/21, від 25.04.2023 у справі № 924/341/22).
За ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Положення ст. 44 ЦПК України вказують на те, зловживання процесуальними правами визнається від конкретних обставин справи, які встановлюються судом у кожній справі.
Отже, відповідно до приписів ст.142 ЦПК України у сукупності з положеннями ст. 44 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов, чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору, чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача, чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується та інші.
Верховний Суд зазначає, що поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача" (така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17). Верховний Суд виходить з того, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору позову.
Так, даний позов залишений без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує, що спір виник у зв'язку необґрунтованими діями позивача, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не може свідчити про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.
Приписи ст.44 ЦПК України, визначають, зокрема імператив щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами і обов'язок сторін судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами. Суд залежно від конкретних обставин справи може визнати дії зловживанням правом.
Обов'язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Оскільки в судовому засіданні адвокатом Лучко Т.І. не було доведено факт зловживання позивачем ОСОБА_2 процесуальними правами по відношенню до розгляду справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лучко Тетяни Іванівни про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 11/100 частину житлового слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 270 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лучко Тетяни Іванівни про винесення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 11/100 частину житлового будинку - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Турченко Т.В.