Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа № 528/342/25
Іменем України
15.05.2025 м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вітківського М.О.,
при секретарі Коваленко О.В.
з участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача Бердеги Р.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Сектору поліцейської діяльності №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції Бердеги Романа Романовича про скасування постанови серії ЕНА №4248481 у справі про адміністративне правопорушення від 11 березня 2025 року,-
21.03.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить скасувати постанову серії ЕНА №4248481 у справі про адміністративне правопорушення від 11 березня 2025 року.
Позов обґрунтовує наступним, що 11.03.2025 року інспектором сектору поліцейської діяльності №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенантом поліції Бердегою Романом Романовичем було винесено постанову серії ЕНА № 4248481 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі - 3400 грн.
Із вищевказаної постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, не маючи права керування таким засобом.
Позивач зазначає, що винесена відповідачем постанова є незаконною та такою, що повинна бути скасована Гребінківським районним судом Полтавської області, оскільки вона мала водійське посвідчення, пройшла підготовку в обсязі, передбаченому програмою підготовки водіїв транспортних засобів відповідної категорії. Та відповідно до чинного законодавства у період воєнного стану могла продовжувати використовувати свої водійські права після закінчення терміну їх дії.
03 квітня 2025 року до суду надійшла відповідь Відділу ведення реєстру територіальної громади та реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Гребінківської міської ради, згідно якої встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді 04.04.2025 року відкрито провадження у вказаній справі та вирішено її розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням і викликом сторін, розгляд справи призначено на 11-30 год. 21 квітня 2025 року (а.с. 13-14).
21.04.2025 року, у зв'язку з поданими клопотаннями відповідачів, розгляд справи відкладено на 07.05.2025 о 10-00 год (а.с. 18-21).
23.04.2025 року представником відповідача Головного управління національної поліції в Полтавській області Паламерем Д. надіслано до суду через АТ «Укрпошта» відзив на позовну заяву, у якому вказано, що відповідач не визнає позовні вимоги, оскільки ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія 12.07.2018 року серії НОМЕР_1 в ТСЦ 5347 строком на два роки, яке в подальшому лише аж 27.03.2025 року було обміняно на посвідчення водія серії НОМЕР_2 . Термін посвідчення водія ОСОБА_1 , з яким вона керувала 11.03.2025 року, вийшов ще 13.07.2020 року, тобто до початку введення воєнного стану на території України. Таким чином, постанова КМУ про можливість керування транспортними засобами за наявності національного посвідчення водія України, виданого вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився, не підлягає застосуванню у вказаних правовідносинах (а.с. 27-40).
07.05.2025 року позивачем ОСОБА_1 подано через канцелярію суду заяву про долучення до справи додаткових матеріалів.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягала, просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги заперечував, вказував, що термін посвідчення водія ОСОБА_1 , з яким вона керувала 11.03.2025 року, вийшов ще 13.07.2020 року, тобто до початку введення воєнного стану на території України.
Дослідивши матеріали справи та надані до суду докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 -5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що 11.03.2025 року інспектором сектору поліцейської діяльності №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенантом поліції Бердегою Романом Романовичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4248481 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді штрафу у розмірі - 3400,00 грн., з урахуванням ст. 36 КУпАП, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП (водій керував транспортним засобом не маючи права керування таким ТЗ).
Із вищевказаної постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 , 11.03.2025 року о 17:13:33 в м. Гребінка по вул. Магістральній 126 керувала автомобілем ЗАЗ 110307, номерний знак НОМЕР_3 , належним ОСОБА_3 , не маючи права керування таким ТЗ (пп. 2 1.а ч. 2 ст.126 КУпАП) та водій під часу руху не користувався паском безпеки при наявності такого (пп2.3. ч. 5 ст. 121 КУпАП), чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП (а.с. 02, 36).
Вказані обставини повністю доведені та зафіксовані відеозаписом, що знаходяться в матеріалах даної справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.
Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Пунктом 1.9ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Згідно п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 2 ст.126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача права керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінюючи надані відповідачем докази, суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що позивач всупереч вимог не мав права керування транспортним засобом, оскільки строк дії посвідчення водія, дійсного до 13.07.2020 року, закінчився, ще до початку введення воєнного стану на території України.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше отримувала посвідчення водія серії НОМЕР_1 строком на два роки 12.07.2018. В подальшому 27.03.2025 вказане посвідчення було обміняно на посвідчення водія серії НОМЕР_2 .
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Підпунктом 1 пункту 1 постанови КМУ «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортним засобами» №184 від 03.03.2022 року, установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану: особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився. Вказана постанова, зокрема і підпункт 1 пункту 1 набрав чинності 03.03.2022 року.
Норми КМУ №184 від 03.03.2022 року приймалися саме з метою врегулювання окремих питань щодо допуску водіїв до керування транспортними засобами у період воєнного стану і були спрямовані на врегулювання тих правовідносин, які виникли саме у зв'язку із введенням воєнного стану.
З моменту закінчення строку дії посвідчення водія, позивач повинен був керуватися чинним на той період нормами, які були чіткими і передбачуваними, і для здійснення керування транспортним засобом ОСОБА_1 повинна була здійснити обмін посвідчення водія.
Крім того, на період дії воєнного стану урядом було спрощено процедуру обміну посвідчення водія, що свідчить про відсутність перешкод в обміні посвідчення в період воєнного стану, а також слугує додатковим аргументом у визначенні наміру правотворчого органу поширити дію постанови КМУ №184 від 03.03.2022 року лише на тих водіїв, строк дії посвідчень яких закінчився саме після набрання законної сили цієї постанови.
Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Отже, враховуючи, що строк дії національного посвідчення водія України, виданого позивачу вперше, на право керування транспортними засобами відповідної категорії закінчився ще задовго до введення в Україні воєнного стану та набрання чинності постановою КМУ «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортним засобами» №184 від 03.03.2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідали критеріям, які наведені у ч. 2ст. 2 КАС України, оскільки останній приймаючи оскаржувану постанову діяв в межах норм законодавства та на підставі встановлених обставин справи.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 9, 132-1, 126, 229, 245, 247, 251, 279-7, 288 КУпАП, ст.ст. 77, 139, 242, 244-246, 255, 286, 293, 295 КАС України,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Сектору поліцейської діяльності №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції Бердеги Романа Романовича про скасування постанови серії ЕНА №4248481 у справі про адміністративне правопорушення від 11 березня 2025 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1605
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: Головне управління національної поліції в Полтавській області (адреса: 36014, м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, 83, ЄДРПОУ 40108630).
Відповідач 2: Сектор поліцейської діяльності №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області в особі лейтенанта поліції Бердеги Романа Романовича (адреса: 37400, м. Гребінка, Полтавська область, вул. Магістральна, 16).
Суддя М. О. Вітківський