Справа № 156/362/25
Провадження № 1-кп/156/67/25
Іменем України
13 травня 2025 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у сел. Іваничі клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025030520000108 від 11 лютого 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 126-1, 390-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
законного представника ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - ОСОБА_11 ,
У провадженні Іваничівського районного суду Волинської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 126-1, 390-1 КК України.
В судовому засіданні 13.05.2025 прокурор заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 . Своє клопотання обґрунтовує тим, що на стадії досудового розслідування ухвалою Нововолинського міського суду від 31.03.2025 року ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 2 місяці із наступними обов'язками: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, а в разі неможливості з'явитись - завчасно повідомляти про це орган (посадову особу), який здійснив цей виклик; заборонити залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора aбo суду з 19 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин наступної доби. Також застосовано до ОСОБА_3 такі обмежувальні заходи: заборона наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до ОСОБА_6 та її місця проживання (перебування), зокрема до орендованого будинку: АДРЕСА_2 ; заборона наближатися ближче ніж на 50 (п'ятдесят) метрів до місця роботи ОСОБА_6 - BП «Волиньвантажтранс»; заборона в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_6 за місцем її проживання; заборона вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_6 , контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто i через третіх осіб, в тому числі через її колег.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_3 встановлений до 30.05.2025 року.
В той же час, ОСОБА_3 допустив порушення вимог запобіжного заходу у виді домашнього арешту, а саме не з'явився в судове засідання, яке було заплановане на 28.04.2025 на 13:00 год. та допустив численні порушення обмежувальних заходів, які встановлені ухвалою суду в інтересах постраждалої від насильства ОСОБА_6 , а саме заборону наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до ОСОБА_6 та її місця проживання (перебування), зокрема до орендованого будинку: АДРЕСА_2 та в будь-який спосіб контактувати з ОСОБА_6 .
Прокурор зауважила, що рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 24 березня 2025 року в справі № 156/317/25 видано обмежувальний припис в порядку ст. 350-6 ЦПК України строком на 6 (шість) місяці, стосовно ОСОБА_3 , у вигляді тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього обов'язків: заборону наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів, до ОСОБА_6 та її місця проживання (перебування), зокрема до орендованого будинку АДРЕСА_2 ; заборону наближатися ближче ніж на 50 (п'ятдесят) метрів до місця роботи ОСОБА_6 , - BП «Волиньвантажтранс»; заборону в будь - який спосіб контактувати з ОСОБА_6 за місцем її проживання; заборону вести листування, телефонні переговори із ОСОБА_6 , контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто i через третіх осіб, в тому числі через її колег.
Однак, ОСОБА_3 не дотримався покладених на нього вимог, та вчинив нові епізоди кримінально караних діянь передбачених ст. 125 ч. 1, ст. 390-1 КК України та за результатами досудового розслідування обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025035520000076 від 28.04.2025 скеровано до Іваничівського районного суду. Зокрема ОСОБА_3 27.04.2025 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6 , що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, також порушив вимоги обмежувального припису - 27.04.2025, 28.04.2025, 01.05.2025, 03.05.2025.
Беручи до уваги вище викладене, а саме те, що ОСОБА_3 після скерування обвинувального акту до суду 31.03.2025 за ст.ст. 126-1, 390-1 КК України, незважаючи на запобіжний захід у виді домашнього арешту та обмежувальні заходи в порядку ст. 350-6 ЦПК України, через короткий проміжок часу вчинив 5 епізодів (27.04.2025 - 2 епізоди за ч.1 ст. 125, ст. 390-1 КК України, 28.04.2025 - 1 епізод ст. 390- 1 КК України, 01.05.2025 та 03.05.2025 по одному епізоду ст. 390-1 КК України) кримінальних правопорушень, спрямованих на життя та здоров'я потерпілої від злочину - ОСОБА_6 , що свідчить про сформованість стійкої направленості обвинуваченого на протиправну асоціальну поведінку та вчинення умисних кримінальних правопорушень.
Враховуючи вищевикладене, діючи в інтересах потерпілої від злочину та її доньок, враховуючи те, ОСОБА_3 не стає на шлях виправлення i в подальшому може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, прокурор вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В обгрунтованість ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_3 , вільно проводячи дозвілля, буде мати реальну можливість чинити на потерпілих - дружину та неповнолітніх доньок, а також свідків, які є односельчанами незаконний тиск з метою відмови останніми надання показань з приводу відомих їм обставин вчиненого кримінального правопорушення, оскільки знає адреси проживання свідків у даному провадженні, які є його сусідами та знайомими.
В обгрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - можливості вчинити інше кримінальне правопорушення - свідчить, те що ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що щодо нього винесено обмежувальний захід та обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, знову вчинив ряд епізодів кримінальних діянь щодо потерпілої ОСОБА_6 чим заподіяв шкоду її фізичному та психологічному здоров'ю. Прокурор зауважила, що потерпіла не проживає з 05.12.2024 року i виїхала на орендоване житло в АДРЕСА_2 , що створює їй додаткові фінансові витрати, однак ОСОБА_3 не припиняє свої протиправні дії, систематично продовжує вчиняти кримінальні правопорушення щодо неї, свідками яких часто є неповнолітні діти. Таким чином, жоден менш суворий запобіжний захід, не здатен запобігти даному ризику.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 з підстав, викладених у ньому. Просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 з домашнього арешту та тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 щодо заявленого клопотання прокурора, поклалася на розсуд суду. Додатково зазначила, що на даний час (з 31.04.2025 року) обвинувачений ОСОБА_3 не порушує обмежувальний припис, на сьогоднішній день не має підстав загрози її безпеки від обвинуваченого ОСОБА_3 . Також повідомила, що всі порушення встановленого обмежувального припису обвинувачений ОСОБА_3 вчиняв в стані алкогольного сп'яніння та на даний час будь-які претензії у неї відсутні.
Представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора, наполягала на зміні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, посилаючись на Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка ратифікована Україною 20.06.2022 року та набрала чинності для України 01.11.2022 року, оскільки його правопорушення вчиняються систематично відносно потерпілої ОСОБА_6 .
Представник потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що на даний час не вживає алкоголь, пройшов кодування від алкоголізму, ходить на роботу, обмежувальний припис не порушує. Додатково зазначив, що не з"явився на судове засідання, оскільки проходив лікування у Волинській психіатричній лікарні, всі вчинені дії щодо потерпілих, це наслідок вживання ним алкоголю. Наголосив, що кодування від алкоголізму зробив на три роки, зрозумів свою неправомірну поведінку та має намір виправитися.
В судовому засіданні, свідок, який був допитаний за клопотанням прокурора, поліцейський офіцер громади відділу превенції Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_12 ствердив, що знає сім'ю « ОСОБА_13 » та, як офіцер громади, може охарактеризувати ОСОБА_3 . Зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 вчиняв домашнє насильство переважно психологічного характеру відносно ОСОБА_6 . Обвинувачений ОСОБА_14 час від часу здійснював кодування від алкогольної залежності, однак із його закінченням останній повторно починає ним зловживати. Вести діалог з ОСОБА_3 , коли він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, не можливо, оскільки останній нічого не розуміє. Всі порушення обвинуваченим ОСОБА_3 під час запобіжного заходу у виді домашнього арешту, були вчинені в стані алкогольного сп'яніння. З моменту повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінальних проступків, він алкоголь не вживає, працює та запобіжний захід не порушує. Запобіжний захід у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , на думку поліцейського, на даний час є ефективним, оскільки вчиняти правопорушення останній припинив, у зв'язку з тим, що він не вживає алкоголь (пройшов кодування у медичному закладі від алкогольної залежності), однак для можливого попередження вчиненню правопорушень можна і змінити запобіжний захід.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали заявленого клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч.1 та 2 ст. 331 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно із вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Обгрунтовуючи клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу прокурор вказує на порушення обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а саме останній не з'явився в судове засідання, яке було заплановане на 28.04.2025 на 13:00 год. та допустив численні порушення обмежувальних заходів. Також ОСОБА_3 не дотримався покладених на нього вимог, та вчинив нові епізоди кримінально караних діянь передбачених ст. 125 ч. 1, ст. 390-1 КК України за результатами досудового розслідування обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025035520000076 від 28.04.2025 скеровано до Іваничівського районного суду.
До клопотання про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 прокурором подано докази: копію ухвали слідчого судді від 31.03.2025 року Нововолинського міського суду Волинської області про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на строк 2 (два) місяці; копію обвинувального акту про вчинення ОСОБА_3 кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 390-1 КК України; копії відповідей начальника ВПД №1 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області щодо ОСОБА_3 , а саме порушення останнім обов'язків покладених на нього судом. Вище наведене підтверджує, що обвинувачений ОСОБА_3 порушував покладені на нього процесуальні обов'язки.
Однак суд не може не врахувати той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 має синдром залежності, а також його стан здоров'я, про що свідчить копія довідки військово-лікарської комісії від 06.05.2025 року №2025-0506-1710-2038-3, у якій серед іншого вказано, що останній при проходженні комісії мав різні діагнози, що спричинені також внаслідок вживання алкоголю.
Усі заслухані учасники кримінального провадження, які знають та контактують з обвинуваченим ОСОБА_3 , як один, наголосили, що порушення покладених обов'язків під час застосування запобіжного заходу були вчиненні ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння. Однак на даний час такі порушення припинилися, останній пройшов процедуру кодування від алкогольної залежності.
Суд також враховує пояснення в судовому засіданні самої потерпілої ОСОБА_6 , яка зазначила, що починаючи з 31.04.2025 року обвинувачений ОСОБА_3 обмежувальний припис не порушує, вона до нього будь-яких претензій немає, її безпеці нічого не загрожує. Пояснення самого обвинуваченого, який ствердив, що пройшов кодування від алкоголізму, працює, обмежувальний припис виконує. А також пояснення поліцейського офіцера громади, який охарактеризував в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_3 та ствердив, що враховуючи відсутність з початку травня 2025 року порушень з боку ОСОБА_3 , його кодування від алкогольної залежності, вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту, на даний час, за наявних обставин є ефективним.
Крім цього, відповідно до п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п"яти років - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав передбачених статтею 177 цього кодексу буде доведено, що перебуваючи на волі ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Як вбачається з матеріалів клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків передбачених ст.125 та ст.390-1 КК України які не є злочинами.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що обвинувачений ОСОБА_3 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, а також перешкоджав кримінальному провадженню. Його неявка в попереднє судове засідання обгрунтована тим, що проходив ВЛК та перебував на лікуванні, що підтвердив поданою довідкою та підтвердив допитаний в судовому засіданні офіцер громади.
З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання на даний час слід відмовити, що не позбавляє прокурора права у разі зміни поведінки обвинуваченого повторно ініціювати таке питання.
Відповідно до ст. 195 КПК України застосування електронних засобів контролю полягає у закріпленні на тілі підозрюваного, обвинуваченого пристрою, який дає змогу відслідковувати та фіксувати його місцезнаходження. Такий пристрій має бути захищений від самостійного знімання, пошкодження або іншого втручання в його роботу з метою ухилення від контролю та сигналізувати про спроби особи здійснити такі дії.
З метою додаткового контролю за поведінкою обвинуваченого, суд вважає за необхідне застосувати електронний засіб контролю за обвинуваченим ОСОБА_3 з метою недопущення порушення покладених судом на нього обов'язків та належним чином виконання умов обмежувального припису.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 181, 183, 193, 194, 196, 200, 331, 372, 376 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу у виді домашнього арешту на тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - відмовити.
Залишити без змін раніше застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, відповідно до ухвали слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 31.03.2025 року.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий обов'язок - носити електронний засіб контролю.
Виконання ухвали покласти на начальника Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області (особу, яка виконує обов'язки начальника відділення поліції).
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду виготовлено 15.05.2025 року.
Суддя ОСОБА_1