Справа № 224/1146/12
"01" серпня 2012 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, відновлення межі та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
6 червня 2012 року ОСОБА_1 звернулася в Томашпільський районний суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, відновлення межі та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позов обґрунтувала наступним.
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного між нею ті ОСОБА_4 , 20 жовтня 2004 року та посвідченого Томашпільської державною нотаріальною конторою (номер в реєстрі 2718), вона є власником житлового будинку з господарчими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
Даний будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,16 га, яка надана позивачці у власність із земель присадибного фонду селищної ради, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та ведення особистого селянського господарства, відповідно до рішення 18 сесії 4 скликання Томашпільської селищної ради від 23 грудня 2004 року.
Сусідньою земельною ділянкою, а саме за адресою АДРЕСА_2 , користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,-відповідачі у справі. Відповідно до земельно-кадастрової документації за ОСОБА_5 рахувалася земельна ділянка площею 0,05 га. Актом від 11 квітня 2005 року було встановлено, що в користуванні позивачки знаходилася земельна ділянка площею 0,1680 га (по документації 0,16 га), а в користуванні ОСОБА_2 -0,0562 га (по документації 0,05 га). Позивачка ОСОБА_1 погодилася на те, щоб площа земельної ділянки, яка знаходиться в користування ОСОБА_2 була збільшена за рахунок її земельної ділянки до 0,0642 га, залишивши в своєму користуванні 0,16 га.
До грудня 2010 року ОСОБА_2 провів самозахват частини земельної ділянки позивачки і відповідно до акта комісії Томашпільської селищної ради від 03.2010 року в його користуванні вже було 0,0642 га, а в позивачкиному-0,1589 га. Після втручання комісії селищної ради було відновлене користування земельними ділянками у відповідності до виділених радою ділянок.
У квітні 2012 року відповідачами у справі знову було проведено самозахват належної позивачці земельної ділянки, що було встановлено 3 травня 2010 року комісією в складі начальника відділу Держкомзему Николайчука В.С. та секретаря селищної ради Балдинюка В.В. Даний факт також підтверджується постановою Томашпільського РВ УМВС України про відмову в порушенні кримінальної справи від 09 травня 2010 року.
Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно знищили паркан, який розмежовував їхні земельні ділянки і здійснили само захват її земельної ділянки площею 0,011 га. При цьому відповідачами було знищено 100 саджанців малини, належної позивачці, яка росла на захопленій ними земельній ділянці, чим була завдана матеріальна шкода в сумі 300 грн.
Добровільно повертати самозахвачену ділянку відповідачі не бажають та погрожують позивачці фізичною розправою при спробі відновити справедливе землекористування. На звернення позивачки до Томашпільського РВ УМВС в порушенні кримінальної справи відносно відповідачів за вказаним фактом було відмовлено.
Позивачка ОСОБА_1 також вказує, що в результаті протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй була заподіяна моральна шкода, яка виражена в душевних стражданнях в зв'язку з моральними аспектами складової правопорушення, порушилися її нормальні життєві зв'язки, в результаті яких вона не може продовжувати своє життя у звичному для неї руслі. Моральну шкоду позивачка оцінила в сумі 2000 грн.
22 червня 2012 року відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду заперечення на позовну заяву, в якій зазначають, що 22 липня 1959 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу домогосподарства, після якого ОСОБА_2 звернувся до правління колгоспу 40-річчя Жовтня із заявою про наділ йому присадибної ділянки, яка була задоволена. В подальшому рішення правління колгоспу було затверджено рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу 40 річчя Жовтня від 3 вересня 1959 року, де було ухвалено виділити ОСОБА_2 під будівництво хати 0,10 га землі. Оскільки поряд було домоволодіння ОСОБА_6 , то в його користуванні залишилось 0,10 га і ОСОБА_7 було виділено таку ж саму кількість землі, так як ці два домоволодіння були розташовані поряд і на однаковій кількості землі. Після цього ОСОБА_8 звернувся до виконкому районної ради із проханням надати йому дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку. Було зроблено генеральний план присадибної ділянки відведеної забудовнику і експлікацію земельної ділянки, в якій вказано, що загальна земельна площа складає 1000 кв.метрів. таким чином, відповідачі вважали, що за ними рахується присадибна земельна ділянка в розмірі 0,10 га і, оскільки ОСОБА_2 являється інвалідом першої групи, то він був звільнений від сплати податку за землю, тому відповідачам не було відомо про те, що в земельно-шнуровій книзі був проведений запис про те, що в його користуванні знаходиться 0,05 га.
25 квітня 1997 року при зверненні до сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу «Томашпільська» відповідачам була видана довідка про те, що за ОСОБА_2 по земельно-шнуровій книзі № 576 рахується 0,10 га землі і що при перенесенні в нову земельно-шнурову книгу була допущена помилка, тому фактичне користування-0,10 га. Того ж числа була видана довідка, в якій було вказано, що вона видана для пред'явлення в земельний відділ Томашпільської селищної ради, тому ОСОБА_2 звернувся із проханням внести зміни в шнурову книгу. Постійно користуючись даною земельною ділянкою, відповідачі не підозрювали, що в кадастрово-земельній книзі за ними рахується лише 0,05 га, тим паче, що з попередніми власниками-Балинськими-ніколи не виникало непорозумінь щодо розмірів земельних ділянок.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її адвокат Семко В.М. позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, попросили позов задовольнити в повному об'ємі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також їхній адвокат Мельник Т.М. в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , попросили в позові відмовити, обґрунтовуючи тим, що 22 липня 1959 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу домогосподарства, після якого ОСОБА_2 звернувся до правління колгоспу 40-річчя Жовтня із заявою про наділ йому присадибної ділянки, яка була задоволена. В подальшому рішення правління колгоспу було затверджено рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу 40 річчя Жовтня від 3 вересня 1959 року, де було ухвалено виділити ОСОБА_2 під будівництво хати 0,10 га землі. Після цього ОСОБА_8 звернувся до виконкому районної ради із проханням надати йому дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку. Було зроблено генеральний план присадибної ділянки відведеної забудовнику і експлікацію земельної ділянки, в якій вказано, що загальна земельна площа складає 1000 кв.метрів. Таким чином, відповідачі вважають, що за ними повинна рахуватися присадибна земельна ділянка в розмірі 0,10 га.
25 квітня 1997 року при зверненні до сільськогосподарського акціонерного товариства відкритого типу «Томашпільська» відповідачам була видана довідка про те, що за ОСОБА_2 по земельно-шнуровій книзі № 576 рахується 0,10 га землі.
Постійно користуючись даною земельною ділянкою, відповідачі не підозрювали, що в кадастрово-земельній книзі за ними рахується лише 0,05 га, тим паче, що з попередніми власниками-Балинськими-ніколи не виникало непорозумінь щодо розмірів земельних ділянок.
Відповідачі вважають, що і надалі повинні користуватися 0,10 га земельної ділянки. Відповідачі не заперечили проти того, що не оскаржували рішення сесії селищної ради ні від 2001 року, ні від 2004 року про виділення спочатку Балинській, а потім ОСОБА_9 соток земельної ділянки. Також не заперечили і проти того, що пліт, який поставила ОСОБА_10 , вони зламали та викинули, а також викопати малину, яку посадила ОСОБА_10 .
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що її тітка, тобто сестра матері-відповідачка у справі, яка не мала дітей, запропонувала матері останньої побудувати будинок на її городі, який би в майбутньому залишився дітям матері. Тоді побудувались та жили в приязних стосунках. Однак, коли батько свідка помер, а мати залишилась сама, ОСОБА_7 -відповідачі у справі- почали пред'являти матері претензії відносно земельної ділянки, а саме, що в них 10 соток, а не 5. Почали засаджувати город, в той час коли матері вдома не було. Свідку по документах залишилась спадщина після матері, селищна рада на сесії оформила всі документи. Коли ОСОБА_11 продала будинок, також було рішення сесії. Через деякий час почались знову претензії уже до нової сусідки, а саме до ОСОБА_10 . Свідок уточнила, що в її матері було 16,8 соток, які числилися по документах. В Ярош рахувалось рівно 5 соток. 30 березня 2004 року рішенням сесії свідку було наділено після смерті матері 16 соток і 0,8 неугодної землі. Оскільки часто із сусідами виникали конфлікти, приходила комісія, виміряли землі, встановлювались межові знаки. Будинок покійний батько ОСОБА_11 не продавав ОСОБА_7 . Відповідачі жили в старому будинку матері, оскільки мати перейшла проживати в новий будинок. Вони жили в тій старій хаті до того часу, поки не побудували свій будинок. Тут, де вони побудувались, нічого не було, це був город матері.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що справа відносно спірних земельних ділянок неодноразово розглядалась на сесії , а також комісійно. Актами комісії сторони частково були задоволені, частково ні. Однією із скарг була скарга на адміністрацію. Голова дав доручення свідку особисто вийти з комісією. В складі комісії були він- як селищний голова, був представник відділу земельних ресурсів В результаті було перевірено та обміряно земельні ділянки. Вийшли на площу, яка задовольняла дві сторони конфлікту. Однак ОСОБА_3 просила дати їй два метра земельної ділянки, щоб вона могла ходити до ставу. По всіх вимірах то була земельна ділянка, яка їй не належала. Однак, порадившись та обговоривши з двома сторонами, на місці було вирішено піти на зустріч, оскільки люди похилого віку, та дати ту ділянку для проходу. Все узгодили та забили кілки, поставили межу, підписали акт. Сказали, що більше приходити з скаргами не будуть, спірних питань з жодного боку не було.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що у новій шнуровій книзі, яка надана до суду, записи проведенні так: за ОСОБА_10 рахується 0,16 га, за ОСОБА_8 0,05 га. Запис зроблено на підставі рішення сесії 2004 року. У шнуровій книзі зроблені явні виправлення. Коректором замальовано прізвище ОСОБА_14 з позначенням площі земельної ділянки 0,15 виправлено на ОСОБА_1 з позначенням площі 0,16; підстава - 18 сесія четвертого скликання від 4 грудня 2004 року. Хто зробив виправлення , свідку не відомо. Початок ведення шнурової книги не зазначено. Перший запис здійснено з зазначенням, яка кількість землі рахується за сільською радою у 1985 році. В старій шнуровій книзі зроблено записи, щодо ОСОБА_15 -земельна ділянка рахується площею 0,10 га., олівцем є запис 0,15; за ОСОБА_16 га. Рахується згідно записів старої книги. Свідок доповнив, що сесія селищної ради приймає рішення або на підставі заяви або на підставі технічної документації з уточненою площею. Сесія селищної ради не може за власною ініціативою змінити площу тої чи іншої земельної ділянки. Свідок ОСОБА_13 особисто був присутній при обмірах земельної ділянки 3 грудня 2010 року. Загальна площа згідно переобмірів склала: за ОСОБА_8 рахується 0,0659 га, за Афанасієвою -0,1589 га. Обмір здійснювався спеціальним приладом «теодоліт».
Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що спори відносно земельних ділянок розпочались з 2005 року, на той час головою був Краківський, він був у комісії, ще не будучи начальником. По земельно- облікових документах за ОСОБА_8 рахується 5 сотих, за ОСОБА_11 - 16 сотих. ОСОБА_10 купила будинок , при переході права на будинок переходить право на землю, тому ОСОБА_10 віддали дану землю. ОСОБА_7 стали претендувати не на п'ять сотих, а на десять сотих. При обмірах , так як вони показують, в природі не може бути десять сотих. Так як показував ОСОБА_8 , ці десять соток входять десь в став. Було створено незалежну комісію, міряли городи, переміряло бюро «Символ», яке наміряло 15 сотих ОСОБА_10 , також встановили межові знаки.
Для того, щоб ОСОБА_7 мали вихід до ставка, їм наміряли ще одну соту, відповідно в них вийшло шість сотих. Знову була комісія. Перемірявши виявилось, що в ОСОБА_7 6,59, а в ОСОБА_10 не вистачає 11 кв.м. Однак, таке допускається, оскільки міряли метровкою, а бюро міряло приладом «теодоліт». З одної сторони наміряли ОСОБА_10 , те, що їй належить, а решті віддали ОСОБА_7 .
Свідок вказує, що ОСОБА_7 претендували на десять сотих, тому він піднімав старі архівні книги, де написано, що за ОСОБА_7 рахується 5 сотих. В книзі за 1965 роки , яка є в селищній раді написано, що за ОСОБА_7 рахується 5 сотих. В книзі вказано, що приписаний ОСОБА_18 . Це вказано в господарській книзі. В земельній шнуровій книзі теж сказано, що 5 сотих за ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_17 доповнив, що скарги відносно земельних ділянок від ОСОБА_7 були неодноразово, однак в наявності 10 сотих немає. За ОСОБА_10 рахується 16 сотих, за ОСОБА_7 згідно акту майже 7 сотих. У ОСОБА_7 є залишки, оскільки в них по шнуровій книзі лише 5, а наміряли більше. У ОСОБА_10 не вистачає 11 кв.м. У господарській книзі 60-х років було написано 5 сотих за Ярошами.
ОСОБА_10 почала проживати з 2005 року, їй дали 16 сотих, так як за ОСОБА_15 рахувалось 16 сотих. Є рішення сесії 2005 року.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що була скарга на голову держадміністрації, тому він, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 пішли до ОСОБА_7 . ОСОБА_8 повідомила, що в неї 10 сотих. Їй пояснювали, що в неї лише має бути 5 сотих, однак ОСОБА_8 не погоджувалась.
Свідок доповнив, що за ОСОБА_10 рахується 16, за ОСОБА_8 -5 сотих. Згідно обмірів «теодолітом» на даний час за Ярош -0,0659, за ОСОБА_22 ОСОБА_10 є недостача порівняно з тим, що рахується, а у ОСОБА_7 зайве порівняно з тим, що рахується по документах.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, адвокатів, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, відновлення межі та стягнення матеріальної та моральної шкоди підлягає частковому задоволенню зі слідуючих підстав.
Відповідно до ч.1-4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст.152 ЗК України та ст.387 ЦК України пред'являти позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння має право власник цієї земельної ділянки та особа, яка у встановленому законом порядку набула право користування нею.
Крім того, у відповідності до ст.387 ЦК України позов про витребування земельної ділянки з чужого не закон-ного володіння предявляється до особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У відповідності до ч.1,2 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У відповідності до ч.1,2 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Підстави набуття громадянами України права власності на землю визначені ст.81 ЗК України.
Згідно зі ст.95 ЗК України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Частиною 1 ст.96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно з ч.1,2 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
В силу п. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ст.. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до п. 5 ст. 126 ЗК України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
За ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Згідно з ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
За п. 2 ст. 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Пунктом 2 ст. 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків (п.п. б, г, п. 3 ст. 152 ЗК України).
Відповідно до ст. 156 Земельного Кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. (ст. 157 ЗК України).
Відповідно до ст. 212 Земельного Кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України, роз'яснень, даних у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року із змінами «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Після відновлення меж власники земельних ділянок мають право, крім іншого, встановлювати огорожу своєї земельної ділянки та користуватися нею згідно із вимогами закону, в тому числі заявляти вимоги про захист свого порушеного права, якщо будь-хто перешкоджає в його реалізації.
Згідно ст..1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно ст..1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Згідно ст..106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку (а.с. 9), укладеного між нею ті ОСОБА_4 , 20 жовтня 2004 року та посвідченого Томашпільської державною нотаріальною конторою (номер в реєстрі 2718), вона є власником житлового будинку з господарчими будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Даний будинок розміщений на земельній ділянці площею 0,16 га, яка надана позивачці у власність із земель присадибного фонду селищної ради, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та ведення особистого селянського господарства, відповідно до рішення 18 сесії 4 скликання Томашпільської селищної ради від 23 грудня 2004 року (а.с.10).
Сусідньою земельною ділянкою, а саме за адресою АДРЕСА_2 , користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -відповідачі у справі. Відповідно до земельно-кадастрової документації за ОСОБА_2 рахувалася земельна ділянка площею 0,05 га. Актом від 11 квітня 2005 року було встановлено, що в користуванні позивачки знаходилася земельна ділянка площею 0,1680 га (по документації 0,16 га), а в користуванні відповідачів-0,0562 га (по документації 0,05 га) (а.с.12).
Згідно акту від 27 квітня 2004 року (а.с. 39) комісією в складі спеціаліста 1 категорії Томашпільського районного відділу земельних ресурсів, спеціаліста по земельних ресурсах селищної ради, депутата виборчого округу було проведено переобмір земельних ділянок суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з приводу усної заяви ОСОБА_2 про встановлення межових знаків. По земельно-кадастрових документах за гр.. ОСОБА_2 рахується присадибна земельна ділянка площею 0,05 га, за гр.. ОСОБА_4 -рахується 0,16 га (земельна ділянка площею 0,16 га передана в приватну власність на підставі рішення 16 сесії 3 скликання від 20 лютого 2001 року покійній матері ОСОБА_23 . Державний акт на право власності на землю не виготовлено). По фактичних обмірах за гр.. ОСОБА_2 є 0,0562 га, що на 62 кв.м. більше, а за гр.. ОСОБА_4 є 0,1680 га, що на 80 кв.м. більша ніж по земельно-облікових документах.
Згідно акту від 3 грудня 2010 року (а.с.13) при перевірці комісією в складі спеціаліста районного відділу земельних ресурсів, юрисконсульта селищної ради, геодезиста земельно-кадастрового бюро ТОВ «Символ», спеціаліста земельно-кадастрового бюро ТОВ «Символ» в присутності землекористувача ОСОБА_2 , за відсутності заперечень сусідки ОСОБА_1 , відповідно до заяви першого з приводу земельної претензії до ОСОБА_1 встановлено: згідно з актами попередніх комісій, зокрема акту від 11 квітня 2005 року, за яким 80 м.кв. земельної ділянки ОСОБА_1 залишено в користуванні ОСОБА_2 і встановлено в натурі на місцевості, сторони з актом ознайомлені без взаємних заперечень. Також на місці встановлено, що межі земельної ділянки визначені в натурі твердими межовими знаками: зі сторони АДРЕСА_1 -кам'яним муром, між земельними ділянками гр.. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 -металевою сіткою по всій довжині суміжних земельних ділянок, а також дерев'яним парканом. Комісією проведено переобмір земельних ділянок спеціальними приладами-теодоліт 2Т2 і світловимірювач СТ-5. За гр.. ОСОБА_2 по земельно-кадастровій документації рахується земельна ділянка площею 0,05 га, зі змінами відповідно до Акту переобміру від 11.04.2005 року-0,0642 га по фактичним обмірам-0,0659 га. За гр.. ОСОБА_1 по земельно-кадастровій документації рахується земельна ділянка площею 0,16 га, по фактичним обмірам-0,1589 га.
Згідно інформації начальника відділу земельних ресурсів ОСОБА_17 (а.с.14) 3 травня 2012 року комісією у складі начальника відділу Держкомзему у Томашпільському районі та секретаря селищної ради встановлено, що громадянином ОСОБА_5 самовільно знищено дерев'яний паркан, який розмежовував його та сусідню земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,01 га. У зв'язку з цим ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до правоохоронних органів для вирішення даного питання по суті.
Згідно відповіді начальника Томашпільського РВ УМВС України у Вінницькій області Мельника С.В. (а.с.15) співробітниками Томашпільського РВ здійснено перевірку заяви ОСОБА_1 від 3 травня 2012 року щодо пошкодження саджанців та тинового паркану; 9 травня 2012 року на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях осіб складу злочину прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст..ст. 365,197-1 КК України.
Відповідно до акту від 3 травня 2012 року (а.с.17) комісією в складі начальника відділу Держкомзему у Томашпільському районі та секретаря Томашпільської селищної ради в присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 з приводу скарги ОСОБА_2 від 3 травня 2012 року про встановлення межі, встановлено, що ОСОБА_5 було самовільно знищено дерев'яний паркан, який розмежовував його та сусідню земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,01 га. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до суду для вирішення даних питань.
Як вбачається з рішення Томашпільської селищної ради 16 сесії 3 скликання від 20.02.2001 року про часткові зміни до рішень селищної ради з питань приватизації земельних ділянок громадян вирішено внести часткові зміни до сесій, передати земельні ділянки у приватну власність громадян селищна. Зокрема до 8 сесії 22 скликання від 26.06.1996 року, згідно яких вбачається, що ОСОБА_24 передано 0,16 га загальною площею в приватній власності та постійному користуванні, передається в приватну власність 0,16 га, для особистого підсобного господарства-0,06 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,10 га (а.с. 43-45).
Згідно списку осіб, яким представлені присадибні ділянки за № 178 - ОСОБА_1 -на підставі рішення 18 сесії 4 скликання від 23.12.2004 року - 0,16 га, за № 181-Ярошу ОСОБА_25 - всього 0,05 га,з яких із площі присадибної ділянки 0,019 (пашня), 0,011 га (других сельськохозяйственных угодий), 0,02 га (забудова) (а.с.46). Згідно списку осіб, яким представлені присадибні ділянки за № 137 - Балинській Марії Данилівні- всього 0,15 га, з яких 0,01 га (под постройку), 0,01 га (под сенокос); 0,10 га, з яких 0,08 га (пашня), 0,02 га (0,25 га) (под постройку, под сенокос). За № 140 - ОСОБА_2 - всього 0,05 га, з яких 0,03 га (пашня), 0,009 (под постройку), 0,011 га (под сенокос) (0,02га).
Згідно викладеного суд вбачає, що відповідачами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно захватили належну позивачці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,011 га, що знаходиться на території Томашпільської селищної ради АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Томашпільської селищної ради від 23 грудня 2004 року.
Враховуючи те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають правових підстав для користування земельною ділянкою, яка належить позивачці ОСОБА_1 , дана земельна ділянка, а саме земельна ділянка площею 0,011 га, що знаходиться на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області по АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Томашпільської селищної ради від 23 грудня 2004 року, повинна бути витребувана у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з незаконного володіння та передана позивачці ОСОБА_1 .
Також судом встановлено, що відповідачами у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було знесено паркан, який розмежовував земельні ділянки сторін у справі, що відповідачами було визнано у судовому засіданні, тому суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відновити межу, яка поділяє земельну ділянку, що надана у власність ОСОБА_1 із земель присадибного фонду селищної ради, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ведення особистого селянського господарства, відповідно до рішення 18 сесії 4 скликання Томашпільської селищної ради від 23 грудня 2004 року та земельну ділянку, належну ОСОБА_2 .
У відповідності до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п.3 Постанови № 4 Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року № 5 під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Як зазначила позивачка ОСОБА_1 в результаті протиправних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй була заподіяна моральна шкода, яка виражена в душевних стражданнях в зв'язку з моральними аспектами складової правопорушення, порушилися її нормальні життєві зв'язки, в результаті яких вона не може продовжувати своє життя у звичному для неї руслі.
Крім того, як вказала позивачка, вона вимушена була звертатися до Томашпільського РВ УМВС із заявою щодо протиправних дій відповідачів, що було доведеним у судовому засіданні та матеріалами справи
Враховуючи розмір відшкодування моральної шкоди, яку було заподіяно ОСОБА_1 . ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ушкодженням здоров'я, що призвело до моральних страждань, перенесенні душевних хвилювань, страху за стан здоров»я, порушенні звичного способу життя, а також виходячи з принципу розумності і достатності, суд дійшов висновку про призначення розміру цього відшкодування у сумі 600 грн, а не 2000 грн, як про це зазначено у позові.
Щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що виразилося у знищенні кущів малини, а саме 100 саджанців, що відповідачами було визнано у судовому засіданні, суд дійшов висновку про призначення цього розміру відшкодування у сумі 300 грн, як просила позивачка, оскільки матеріалами справи, а саме довідкою КП «Центральний ринок» № 34 від 10.05.2012 року доказано, що вартість 100 саджанців малини становить 300 грн.
Відповідно ч.1 ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові
витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно копії квитанції № 108 від 22.05.2011 року позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 213,10 грн (а.с.1), згідно квитанції №6 від 14.05.2012 року позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 107,30 грн (а.с.2), згідно угоди адвоката Семка В.М. позивачкою сплачено 1000 грн юридичної допомоги (а.с.18-а).
Оскільки суд визначив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, відновлення межі та стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольни частково, тому із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 455,40 грн, що складається із суми судового збору та надання юридичної допомоги
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 60, 88, 107, 114, 213, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.378, 1212-1213 ЦК України, ст.ст.1, 2, 78, 81, 90, 95, 96, 103, 106-107, 116, 120-121, 125-126, 152, 156, 158, 206 ЗК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, відновлення межі та стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольни частково.
Витребувати в ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з незаконного володіння земельну ділянку площею 0,011 га, що знаходиться на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області по АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 на підставі рішення 18 сесії 4 скликання Томашпільської селищної ради від 23 грудня 2004 року.
Передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,011 га, що знаходиться на території Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області по АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відновити межу, яка поділяє земельну ділянку, що надана у власність ОСОБА_1 із земель присадибного фонду селищної ради, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ведення особистого селянського господарства, відповідно до рішення 18 сесії 4 скликання Томашпільської селищної ради від 23 грудня 2004 року та земельну ділянку, належну ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 300 (триста) грн. матеріальної шкоди, 600 грн (шістсот грн) моральної шкоди, 455,40 грн (чотириста п'ятдесят п'ять грн. 40 коп), що складається із суми судового збору та надання юридичної допомоги, а всього 1355,40 грн (одну тисячу триста п'ятдесят п'ять грн 40 коп).
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з дня отримання копії рішення, до апеляційного суду Вінницької області через Томашпільський районний суд.
Повний текст рішення виготовлено 6 серпня 2012 року.
Суддя: О. В. Пилипчук