Справа № 2-а-2631/11
"15" серпня 2011 р. смт. Томашпіль
Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Ставнійчук В.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок та виплату призначеної державної пенсії, -
29 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Томашпільському районі Вінницької області (далі - УПФ) про стягнення державної пенсії, як особі яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), виплата якої передбачена ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. №796-Х11 (далі - Закон №796-Х11). Так відповідно ст. 39 Закону №796-ХІІ, він має право на доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Однак розміри призначеної і виплачуваної йому пенсій не відповідає розмірам, встановлених Законом №796-ХІІ, тому позивач звернувся до УПФ і попросив нарахувати та виплатити йому державну пенсію, проте відповідачем йому було відмовлено. За цих обставин позивач звернувся в суд з позовом і просить зобов'язати УПФ здійснити нарахування належної йому державної та додаткової пенсії.
Ухвалою суду від 26 липня 2011 року було призначено розгляд справи в скороченому провадженні, в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 29 січня 2011 року.
У встановлений термін УПФ не надало до суду заперечення проти позову або заяву про визнання позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4). Позивач проживає у смт. Вапнярка Томашпільського району, що віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю постановою КМ УРСР №106 від 23 липня 1991 року.
Як вбачається з листа-відповіді від 6 липня 2011 наданого УПФ позивачу про відмову в нарахуванні та виплаті пенсій згідно Закону №796-ХІІ, підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 цього Закону позивачу призначено 1 липня 2002 року та виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, в розмірі 5,20 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ .
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку доплати до пенсії пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, є мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія за віком розмір якої, згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
При вирішенні спору виходжу з пріоритетності законів над підзаконними актами, а тому вважаю, що при призначенні та нарахуванні доплати до пенсії пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров»ю, що передбачені Законом, необхідно керуватися статтями 39, 51 Закону, а не правилами постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Як уже зазначалося вище, судом встановлено, що позивачу, як особі, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинним законодавством передбачено доплата до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, яка в силу ст. 22 Конституції України обмежена або скасована бути не може. Таким чином, з дня ухвалення судового рішення, тобто 15 серпня 2011 року, право позивача на такі виплати не зникає, а продовжує існувати. Тому суд дійшов висновку, що порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов, а саме зобов'язати УПФ нараховувати та щомісячно виплачувати передбачену ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 29 січня 2011 року і по день припинення права на таку допомогу.
Щодо перерахунку та виплати підвищення до пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено що позивачу вона не призначалась.
Сторін звільнено від оплати судових витрат, а тому вони підлягають віднесенню за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 39, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 70, 71, 94, 99, 100, 101, 102, 158, 161-163, 183-2, 186, 256 КАС України суд, -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області про визнання неправомірною відмову провести перерахунок та виплату призначених державної і додаткової пенсії, задовольнити.
Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області щодо перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 , як особі, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Томашпільському районі Вінницької області здійснити перерахунок ОСОБА_1 державної пенсії, як особі, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, підвищення до пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, з 29 січня 2011 року по день припинення права на таку допомогу, з урахуванням фактично отриманих сум.
Врешті позовних вимог відмовити.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
Постанову суду допустити до негайного виконання.
Копії постанови надіслати сторонам у справі рекомендованим листом із повідомленням.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня отримання сторонами її копії, до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Томашпільський районний суд.
Суддя: В. С. Ставнійчук