Справа № 496/1714/24
Провадження № 3/496/190/25
повний текст
05 лютого 2025 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,
за участі секретаря судового засідання - Бойчук Р.Д.,
представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Родіонова А.В.,
розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Узбекистану, адреса: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
До Біляївського районного суду Одеської області надійшов протокол серії ААД № 731683 від 17.02.2024 р. відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу, 17.02.2024 р. о 00:50 год. по а/д М-05 Київ-Одеса 452 км. гр. ОСОБА_3 керував т/з Hyundai H1 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, звуженні зіниці, які не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на виявлення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законному порядку в медичному закладі відмовився. Таким чином ОСОБА_3 порушив п. 2.5 ПДР України, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_3 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що його було зупинено пізно ввечері, запропонували направитись до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. ОСОБА_3 погодився, але потім запитав скільки часу займе така перевірка. Оскільки, поліцейський повідомив, що перевірка у медичному закладі займе декілька годин, ОСОБА_3 повідомив, що він їде з м. Київ, в автомобілі троє дітей та дружина тому, він не може направитись на огляд. За вказаних обставин йому було запропоновано також, відмовитись від проходження огляду, і тоді він зможе одразу поїхати додому. Самої процедури освідування на ознаки наркотичного сп'яніння, після зупинення транспорту, не було проведено, та не було зафіксовано відеозаписом. Зупинку транспортного засобу виконав один співробітник поліції, а інший складав протокол. ОСОБА_2 після складання протоколу, не було відсторонено від водіння, віддали всі документи та дозволити їхати, тому просить закрити провадження за відсутності складу події.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Родіонов А.В. в судовому засідання підтримав поданні заперечення та просив закрити провадження за відсутності складу та події правопорушення, а також просив викликати свідків для надання пояснень. Вважає, що протокол складено з порушеннями, зокрема щодо фіксації події на відеозапис. Не підтверджено факту порушення ПДР України, як на підставу зупинки транспортного засобу. Після складання протоколу особу не було відсторонено від керування.
За клопотанням представника ОСОБА_2 - адвокат Родіонова А.В. до суду було викликано осіб відповідальних за складання протоколу, а саме інспектора УПП в Одеській області Третьяченко Івана Сергійовича та старшого інспектора УПП в Одеській області Желяскова Віталія.
В судовому засіданні допитаний свідок - старший інспектор УПП в Одеській області ОСОБА_4 пояснив, що не є співробітником поліції, який зупиняв ОСОБА_2 та відповідно не спілкувався з ним, після зупинки.
Суддя, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника, дослідивши докази, прийшов до наступного висновку.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення суд керується крім національного законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.
Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).
Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.
З наведеного вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Системний аналіз ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає три склади об'єктивної сторони правопорушення, які полягають у:
1. керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
2. передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3. відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом, фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Дорожній рух - це процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах дороги.
Крім цього, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб повинно бути зупинено працівниками поліції на законних підставах в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшого притягнення до відповідальності), ставить під сумнів і саму процедуру виявлення нетверезого водія.
Так у своєму рішенні від 15.03.2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ПДР, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування ТЗ є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти ТЗ лише коли є, факт правопорушення. Таким чином, зупинений, тобто до самої зупинки ТЗ повинен находитися у русі, оскільки керування таким засобом можливе лише, коли останнє рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу і навіть із ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Крім законної зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 266 КУпАП, поліцейським повинно бути залучено двох свідків або з використанням технічних засобів, фіксуватися огляд на стан сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП передбачено: огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливем лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, є зафіксоване у встановлений законом спосіб керування транспортним засобом особою у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Присутність свідків чи застосування технічних засобів відеозапису є необхідним для забезпечення у необхідних обсягах повноти, правдивості та об'єктивності інформації про обставини правопорушення та/або фіксації подій, що мають істотне значення для розгляду справи щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ознайомившись із матеріалами, що долучено до протоколу серії ААД № 731683 від 17.02.2024 року, суд встановив, що до протоколу додано відеозапис довжиною 23:31 хвилин. Впродовж усього запису співробітник поліції разом з ОСОБА_5 перебувають в приміщенні, де поліцейський складає протокол.
В справі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів. Такі обставини повинні доводитися належними та допустимими доказами, а не лише протоколом.
Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, без підтвердження того, що водій дійсно керував транспортним засобом та був зупинений за порушення ПДР України, а в подальшому відмовився проходити огляд на встановлення стану наркотичного сп'яніння, самі лише дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі -Інструкція). Вказаними нормативними документами передбачено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану сп'яніння.
Враховуючи положення п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.2 Інструкції - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
До ознак наркотичного сп'яніння, відповідно п. 4 розділу І Інструкції № 1452 відноситься:
-запах алкоголю з порожнини рота;
-порушення координації рухів;
-порушення мови;
-виражене тремтіння пальців рук;
-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
-поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п. 12 розділу 2 Інструкції - у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З наведено свідчить, що огляду на стан наркотичного сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, та вказане встановлюється на місці зупинки поліцейським згідно ознак, визначених Інструкцією та в порядку ст. 266 КУпАП з використанням технічних засобів фіксується або залученням свідків.
На відеозаписі не відображено події первинного огляду водія для встановлення таких ознак, та не зафіксовано відмову особи від направленням до медичного закладу.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_2 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити.
Ураховуючи, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки 6, відсутності у складі суду секретаря судового засідання, показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, передачу справ інших двох суддів, що створило додаткове навантаження, суд першої інстанції був позбавлений можливості виготовити рішення у строки, передбачені національним законом.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 30, 33, 40-1, 130, 221, 283, 284, 285 КУпАП України,-
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Суддя В.М. Буран