Справа № 738/659/25
№ провадження 2/738/281/2025
Рішення
іменем України
14 травня 2025 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi головуючого суддi Парфененко О. Я., за участю секретаря судового засідання Зубкович Н. Ф., pозглянувши цивільну спpаву за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
1.Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.
24 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Позов мотивований тим, що відповідно до боргової розписки від 18 квітня 2024 року ОСОБА_2 взяв у позику у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 000 доларів США та зобов'язувався повернути їх до 18 травня 2024 року. Грошові кошти відповідач не повернув позивачу. Позивач, посилаючись на статті 4-5, 15, 610, 1046, статті 58, 62, 134, 175, 193 ЦПК України, просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000 доларів США, судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
2.Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомив.
3.Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Суд встановив, що 18 квітня 2024 року між позивачем та відповідачем укладений договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав в позику у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути 18 травня 2024 року. Факт отримання коштів у сумі 2 000 доларів США підтверджується розпискою (арк. с. 4).
Уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості, відповідач порушив зобов'язання щодо повернення позики, що призвело до виникнення заборгованості.
4.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Відповідно до статі 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до зазначених вимог закону, суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, згідно з яким позивач надав у позику відповідачу грошові кошти в обмін на зобов'язання відповідача повернути вказані кошти у визначений строк. Проте свої зобов'язання відповідач не виконав.
Суд дійшов висновку, що надана позивачем розписка є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов'язань та, відповідно, свідчить про існування між сторонами укладеного договору позики, є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошових коштів відповідачу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 14 травня 2025 становить 83 000,00 грн.
При вирішенні заяви позивача про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.
Порядок розподілу судових витрат визначений у статті 141 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснював адвокат Сичов О. О. на підставі Договору про надання правничої допомоги від 20 березня 2025 року, Ордеру серії АІ № 1853389 від 21 березня 2025 року (арк. с. 5-7).
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви додано роздруківку з АТ «Державний ощадний банк України» та платіжну інструкцію № 1866052615, відповідно до якої, 21 березня 2025 року ОСОБА_1 перерахував адвокатському бюро Сичова Олексія грошові кошти в сумі 21 000,00 грн, призначення платежу - за надання правочинної допомоги, договір від 20 березня 2025 року (арк. с. 18-19).
Суд дійшов висновку, що обсяг та розмір наданих адвокатом позивача послуг та виконаних робіт є обґрунтованими, оскільки у повній мірі узгоджується з матеріалами справи, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
З урахуванням положень частини першої статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 968,96 грн сплаченого судового збору при поданні позовної заяви до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 202, 207, 263, 625, 627, 638, 1046, 1047, 1048 ЦК України, статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 2 000 доларів США, що за офіційним курсом гривні до долара США станом на 14 травня 2025 становить 83 000,00 грн, 21 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, 968,96 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О. Я. Парфененко