Справа № 750/558/25
Провадження № 2/750/934/25
15 травня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
14 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 45532 грн. 80 коп.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що 08 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 134525936, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 9000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності зі сплатою процентів за користування ним відповідно до умов договору. Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти. Проте, відповідач умови договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі 45532 грн. 80 коп. На даний час право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 134525936 від 08 вересня 2023 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи. Задоволено клопотання позивача та витребувано в Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» інформацію про те, чи випускалася на ім'я ОСОБА_1 платіжна картка (маска картки) № НОМЕР_3 чи будь-яка інша картка; інформацію про переказ коштів із транзитних рахунків - ДЕБЕТ рах. № НОМЕР_2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та зарахування на картковий рахунок (маска картки) № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 за період з 08 вересня 2023 року до 13 вересня 2023 року в сумі 9000 грн. (безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer; згідно платіжного доручення № 897FB7A5-4271-4303-AAC8-A31E7CE6FC7A від 08 вересня 2023 року) та у разі підтвердження переказу таких коштів виписку по рахунку (інший документ), що підтверджує дану інформацію; чи є/був номер телефону НОМЕР_4 фінансовим номером телефону за картковим рахунком (маска картки) № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився номер телефону НОМЕР_4 в анкетних даних ОСОБА_1 .
Відповідач подала відзив на позов, в якому просить позовні вимоги задовольнити частково в сумі 10000 грн. Зокрема, у відзиві відповідач зазначила, що розмір заявлених позивачем позовних вимог не відповідає умовам договору. Відповідач дійсно отримувала від позивача грошові кошти, однак на умовах користування ними та періодом, які відрізняються від тих, що зазначає позивач. Паспорт кредиту, з яким ознайомилася відповідач та підписала, є невід'ємною частиною договору. У паспорті кредиту визначено, що відповідачу було запропоновано отримати кредит у сумі 9000 грн. на 30 календарних днів, сторони узгодили тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі, що складають 1377 грн. та 10377 грн. відповідно. Тобто, відповідно до умов договору за ввесь строк кредитування відповідач мала сплатити позивачу проценти в сумі 1377 грн., а всього повернути - 10377 грн. Відповідач не пролонгувала строк дії договору, не підписувала будь-яких додаткових угод до нього і не домовлялася про інакший строк кредитування. Позивачем же нараховано заборгованість поза межами узгодженого сторонами договору строку кредитування.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщені завчасно і належним чином, у відзиві просили відкласти розгляд справи.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 травня 2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки правові підстави, передбачені статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), для відкладення розгляду справи відсутні, адже суд відкладає розгляд справи в межах встановлених цим Кодексом строків її розгляду. При цьому, суд керувався основними засадами цивільного судочинства, серед яких, зокрема, є розумність строків розгляду справи та врахував, що відповідач подала відзив на позов, в якому викладена її позиція щодо заявленого позову. Крім того, суд взяв до уваги, що справа надійшла до суду у січні 2025 року, а відповідно до норм процесуального законодавства суд відкладає розгляд справи чи оголошує перерву в судовому засіданні в межах встановленого ЦПК України строку. Також, суд врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 жовтня 2024 року в справі № 752/8103/13, в якій, зокрема, зазначено, що умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
08 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 134525936, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальникові кредит на суму 9000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 18-27).
Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «RJDU-9884», який було відправлено їй на номер мобільного телефону, вказаний у заявці на отримання грошових коштів від 08 вересня 2023 року (а.с. 35) в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
У пункті 3.1. даного договору визначено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому пунктом 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Згідно з пунктом 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в пункті 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена.
Для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду проценти у розмірі 1377 грн. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій, позичальник інформується через особистий кабінет. Продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Всі істотні умови, які застосовуються протягом всього строку дії цього договору, зазначенні в цьому договорі в момент його укладення. Оскільки пролонгація не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація не потребує застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації є конклюдентною дією, спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору (пункти 3.3., 3.4. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_3, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Згідно з копією платіжного доручення від 08 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів відповідачу в розмірі 9000 грн. відповідно до договору № 134525936 від 08 вересня 2023 року для зарахування на платіжну картку НОМЕР_3 (а.с. 52).
Відповідно до пунктів 7.1., 7.2., 7.3. договору рекомендована (не обов?язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 08 жовтня 2023 року, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. В обов?язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше, ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому пунктом 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому пунктом 9.1.1.2. або пунктом 9.1.1.7. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 08 жовтня 2028 року.
Згідно з пунктом 7.4. договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов?язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов?язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.
Відповідно до пункту 8.1. договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Загальні витрати за договором та загальна вартість кредиту за договором залежить від обраної моделі поведінки позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (пункт 8.2. договору).
Так, згідно із пунктом 8.3. договору протягом дисконтного періоду кредитування зобов?язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 08.10.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 186,15 відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,51 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - дисконтна процентна ставка); у разі якщо позичальник вчинить описані в пукті 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 08.10.2023 проценти нараховуються за ставкою 623,03 відсотків річних, що на день укладення договору становить 1,71 відсотків у день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі - індивідуальна процента ставка).
Відповідно до пункту 8.4. договору після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків у день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Проценти в розмірі, визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору (пункт 8.6 договору).
28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 58-61).
За пунктом 1.4. вказаного договору «борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Згідно із пунктом 1.3. даного договору право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги.
Розділом 2 даного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги.
Так, згідно із пунктом 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Крім того, пунктом 8.2. цього договору визначено, що строк його дії починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору, та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) було укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 69).
31 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, якою викладено текст договору в новій редакції, та, зокрема, в пункті 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідно реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (а.с. 64-67).
Також, вказаною угодою було продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
У подальшому додатковими угодами до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року № 27 від 31 грудня 2021 року (а.с. 69 на звороті), № 31 від 31 грудня 2022 року (а.с. 70) та № 32 від 31 грудня 2023 року (а.с. 70 на звороті) строк дії договору факторингу було продовжено до 31 грудня 2024 року.
Зазначений договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткові угоди до нього містять підписи сторін, які підтверджують їх укладення.
Копією Реєстру прав вимоги № 262 від 12 грудня 2023 року, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» прав вимоги до відповідача за кредитним договором № 134525936 в розмірі 23004 грн., до якої входить 9000 грн. - заборгованість по основному боргу та 14004 грн. - заборгованість по процентам (а.с. 71-72).
Відповідно до пункту 5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
31 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 73-76).
У вказаному договорі містяться аналогічні положення щодо порядку відступлення прав вимоги, що і в Договорі факторингу № 28/1118-0128 від 28 листопада 2018 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Так, зокрема, у пункті 1.3. договору визначено, що право вимоги - всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, а у пункті 8.2. даного договору зазначено, що строк його дії закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Крім того, пунктом 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку, а відповідно до пункту 5.3.3 договору фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, у тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
Копією Реєстру прав вимоги № 1 від 31 липня 2024 року, який підписаний сторонами договору факторингу, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до відповідача у розмірі 45532 грн. 80 коп., до якої входить 9000 грн. - заборгованість по основному боргу та 36532 грн. 80 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 78-79).
02 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 02/12/24-У, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно із додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору (а.с. 80-83).
Згідно із пунктом 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей на набуває відповідні права.
Копією Реєстру боржників до договору факторингу № 02/12/24-У від 02 грудня 2024 року, який підписаний сторонами договору, підтверджується перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прав вимоги до відповідача в розмірі 45532 грн. 80 коп., до якої входить 9000 грн. - заборгованість по основному боргу та 36532 грн. 80 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 85-86).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно з частиною другою статті 1083 Цивільного кодексу України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.
Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою, другою статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів невимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та надало відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим за розрахунками, наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість відповідача становить 45532 грн. 80 коп., до якої входить: 9000 грн. - заборгованість по кредиту; 36532 грн. 80 коп. - заборгованість за процентами (а.с. 87-88, 89-90).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 9000 грн. на її розрахунковий рахунок в Акціонерному товариства «Державний ощадний банк України» підтверджується випискою по рахунку відповідача та копією платіжної інструкції № 1372896800926 від 09 вересня 2023 року, наданими Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (а.с. 110, 111).
Водночас, суд звертає увагу, що 22 листопада 2023 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Вказаним Законом, зокрема, внесені зміни до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
У свою чергу, за пунктом 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, після набрання 24 грудня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки становить 1%.
При цьому, було визначено певний перехідний період, який стосується договорів, які були укладенні до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та строк дії яких було продовжено після набрання чинності вказаним Законом, за яким до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки становить 2,5%, з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року - 1%.
Також, суд враховує, що статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
При цьому, споживачем, права якого захищаються на підставі вказаного Закону, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункту 22 частини першої статі 1 цього Закону).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до пункту 5 частити третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищені, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509 та частинами першою, другою статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих процентів.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено таке: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509 та частинами першою, другою статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Також, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Згідно із пунктом 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 36532 грн. 80 коп. не є співмірною сумі заборгованості за тілом кредиту - 9000 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів, розмір яких більше, ніж в три рази перевищує розмір боргу по тілу кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру процентів до розміру наданого кредиту, а саме до 9000 грн.
Суд вважає, що саме такий розмір процентів, враховуючи і інформацію, зазначену в паспорті споживчого кредиту, з якою знайомилася відповідач, буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача належить стягнути 9000 грн. заборгованості за тілом кредита та 9000 грн. заборгованості за нарахованими процентами, а всього 18000 грн., у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.
Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01 від 03 грудня 2024 року та на підставі додаткової угоди № 3 до договору про надання правничої допомоги № 03/12/2024-01 від 03 грудня 2024 року (а.с. 91-92, 93).
Згідно із копією акту прийому-передачі наданих послуг від 03 грудня 2024 року вартість послуг, наданих Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (боржник ОСОБА_1 ) становить 7000 грн. (а.с. 94).
Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, що така розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, часткове задоволення позову, наявність сталої судової практики в такій категорії справ, а також те, що відповідачем заявлено про неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу, суд знаходить підстави для їх стягнення, однак в сумі 2000 грн.
Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Рогнідинська, 4, літ. А, офіс 10, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 43541163) заборгованість за договором кредитної лінії № 134525936 від 08 вересня 2023 року в сумі 18000 грн. (вісімнадцять тисяч грн.).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 957 грн. 57 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя