Справа № 369/16059/24
Провадження № 2/147/134/25
13 травня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Почкіної О.М.,
із участю секретаря Марчук С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС» до ОСОБА_1 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог до предмета спору ОСОБА_2 , Української страхової компанії «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог до предмета спору ОСОБА_2 , Української страхової компанії «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу у розмірі 255950 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 30.01.2024 о 10:00 год водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві, не був достатньо уважним, не простежив за дорожньою обстановкою, не зреагував за її зміною, не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду та зупинився у заторі. Від цього зіткнення автомобіль Volkswagen вчинив інерційний некерований рух та зіткнувся з іншим автомобілем - Hyundai, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Таким чином водій ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 2.3, п.12.1 та п. 13.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. 02.04.2024 постановою Голосіївського районного суду ОСОБА_1 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль був застрахований ОСАГО в ТДВ СК «Альфа Гарант» поліс №213355184. Відповідно страхове відшкодування не проводиться своєю страховою компанією, за шкоду завдану автомобілю несе відповідальність власник. Автомобіль винуватця був застрахований УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». Під час дії цього договору стався страховий випадок. Для отримання страхового відшкодування Позивач звернувся до страхової компанії про страхове відшкодування. Автомобіль отримав значні технічні ушкодження. Згідно звітом №1747 від 29.04.2024, висновком експерта-товарознавця про вартість матеріального збитку, величина матеріальних збитків, завданих автомобілю становить 402 750,00 грн, а вартість проведення цієї експертизи - 2500,00 грн. 12.04.2024 УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» виплатила 156800,00 грн, оскільки відповідно до полісу, ліміт відповідальності складає 160000,00 грн. Якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування збитків, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Винуватець має відшкодувати за спричинене ДТП суму в розмірі 245950,00 грн із розрахунку, що становить різницю між розміром матеріального збитку та розміром страхового відшкодування. Крім того позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, який зазнав позивач у зв'язку з ушкодженням власності -автомобіля та неможливості протягом тривалого часу користуватися автомобілем за його призначення, порушенням нормальних життєвих зв'язків позивача, певним ударом по його престижу. Також позивач був змушений неодноразово відвідувати авторинок та магазини у пошуку необхідних для ремонту запчастині і через їх відсутність здійснювати їх замовлення через Інтернет та додатково сплачувати послуги доставки. Тому просив стягнути з відповідача 10000 грн за завдану моральну шкоду. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та за надання правничої допомоги та вартість проведення експертизи.
Ухвалою суду від 08.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
21.04.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача надала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила суд стягнути з позивача грошові кошти в сумі 243233,00 грн. за завдану матеріальну шкоду та 10000 грн за завдану матеріальну шкоду. Крім того, просила стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору, за надання правничої допомоги та стягнути вартість проведення експертизи
Представник позивача в судове засідання нез'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала клопотання, в якому просила суд розгляд справи проводити без її участі за наявними у справі документами, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судові засідання, які відбулися 28.01.2025, 19.02.2025, 12.03.2025, 03.04.2025, 08.05.2025 не з'явився. Судом вживалися заходи для повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи шляхом скерування судових повісток за місцем його реєстрації, однак судові повістки про призначення судових засідань 28.01.2025, 19.02.2025 повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Про час та місце розгляду справи 12.03.2025. 03.04.2025, 08.05.2025 був повідомлений належним чином, відзиву та будь-яких клопотань не подав.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи для повідомлення третьої особи про час та місце розгляду справи через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик третя особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Третя особа Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, будь-яких клопотань і пояснень не надавала.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення..
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 13 травня 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 08 травня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 13 травня 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.04.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбаченого ст 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850,00 грн. Згідно даної постанови встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у м. Києві по Наддніпрянському Шосу, 10, не був достатньо уважним, не простежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду та зупинився в заторі. Від цього зіткнення автомобіль Volkswagen вчинив інерційний некерований рух та зіткнувся з іншим автомобілем - Hyundai, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Таким чином, водій ОСОБА_1 не дотримався вимог п.2.3, п.12.1 та п.13.1 Правил дорожнього руху та вчинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.
Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у ч.2 ст.1166 ЦК України, особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Доказів щодо відсутності вини відповідача у вчиненні ДТП та пошкодженні належного на праві власності позивачу автомобіля суду надано не було.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 належить ТОВ «АМЕРІКАРС».
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №1747 вартість матеріального збитку, завданого власнику представленого на дослідження транспортного засобу, складеного 29 квітня 2024 року оцінювачем ФОП « ОСОБА_4 », ринкова вартість КТЗ на момент ДТП становила 402750 грн 00 коп.; вартість відновлювального ремонту 452448 грн 20 коп.; утилізаційна вартість КТЗ на момент огляду становить 102609 грн. 71 коп. . (а.с. 12-39).
Як вбачається з виписки АТ «ПРАВЕКС БАНК, Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» виплатила ТОВ «АМЕРІКАРС» страхове відшкодування в сумі 156800,00 грн (а.с. 40).
Таким чином позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 245950,00 грн.
Судом також встановлено, позивач здійснив ремонт пошкодженого транспортного засобу та відповідно до акту виконаних робіт №2180 від 14.03.2025 на підставі наряду-замовлення №2180 від 14.03.2025 вартість ремонту становить 400 033,00.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно зі ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Відповідно статті 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 36.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Разом з тим, пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку
У відповідності до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем» правомірно заявлено вимогу до відповідача з приводу відшкодування матеріальної шкоди .
Однак, даючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд приходить до переконання, що позов підлягає частковому задоволенню.
Для визначення суми, що підлягає до стягнення з відповідача, судом приймаються наступні величини: вартість проведеного ремонту пошкодженого транспортного засобу, що становить 400 033,00 грн; величина утилізаційної вартості згідно з Звітом №1747 від 29.04.2024, яка становить 102609,71 грн. та суму страхового відшкодування, яке виплатила позивачу страхова компанія -156800,00 грн.
Відтак, розрахунок суми стягнення становить різницю між вартістю проведеного ремонту (400033,00 грн), сумою страхового відшкодування 156800,00 грн. та вартістю транспортного засобу після ДТП (102 609,71 грн) та дорівнює 140 623,29 грн.
Щодо відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено про те, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, йому завдано моральних шкоду, що полягає у душевних стражданнях , які ним оцінені в розмірі 10 000 грн.
Як, вбачається зі змісту ч. 23 ЦК України моральна шкода полягає у вчиненні певних дій, які завдаються фізичній особі.
Разом з тим, до суду з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС», яке являється юридичною особою.
З огляду на зазначене позовні вимоги в частині стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн задоволенню не підлягають.
Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивач при зверненні до суду поніс витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн та проведення експертизи, які просить стягнути з відповідача.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді надав копію договору про надання правничої допомоги від 18.04.2024, ордер про надання правничої допомоги №1703810, акт прийому -передачі робіт виконаних робіт.
Згідно з актом № 1 прийому -передачі робіт виконаних робіт були надані правові (юридичні) послуги: ознайомлення зі справою, складання позовної заяви участь в судових засідань. Вартість виконаних робіт складає 6000,00 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, враховуючи складання заяв по суті та участь в судових засідань у цій справі, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Позивачем на підтвердження понесених витрат за проведення експертизи надано квитанцію №41 від 29.04.2024 про оплату послуг ФОП ОСОБА_4 в сумі 4000,00 грн. Разом з тим, прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути витрати за проведення експертизи в розмірі 2500,00 грн.
З рахуванням наведеного, принципу диспозитивності цивільного судочинства, з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати за проведення експертизи в сумі 2500,00 грн
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2131,98 грн, виходячи з такого розрахунку: 140623,29 грн (розмір задоволених позовних вимог)/253233,00грн (розмір заявлених позовних вимог) х 3839,25 грн (сума сплаченого судового збору).
Керуючись, ст. ст. 23, 979, 988, 990, 1166, 1187-1188, 1192, 1194 ЦКУ, ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України ст. ст. 3, 22, 28-29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС» до ОСОБА_1 , третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог до предмета спору ОСОБА_2 , Української страхової компанії «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про відшкодування шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС» ЄДРПОУ (41847390) матеріальну шкоду в розмірі 140623,29 (сто сорок тисяч шістсот двадцять три гривень 29 коп.).
В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС» ЄДРПОУ (41847390) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС» ЄДРПОУ (41847390) витрати за проведення експертизи в розмірі 2500,00 грн( дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), 2131,98 грн (дві тисячі сто тридцять одну гривню ) грн 98 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення..
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «АМЕРИКАРС» місцезнаходження: 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ЄДРПОУ (41847390).
Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа - Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», ЄРПОУ 24175269 адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44
Суддя О.М. Почкіна