Справа № 128/3951/24
Провадження № 2/135/27/25
іменем України
14.05.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Кривешко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Бузиновська С.Л.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Федяєв С.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 08.01.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1764816, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12000,00 грн, строк позики - 30 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки у розмірі 0,99 % в день, стандартна процентна ставка - 1,80% в день. Позикодавець виконав свої зобов'язання за договором та надав позичальнику обумовлену договором суму грошових коштів. Відповідач отримав грошові кошти у позику, однак свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором позики.
В подальшому, право вимоги за даним договором було відступлено ТОВ «Кредит Капітал», яке 01.07.2022 згідно з договором про відступлення права вимоги за кредитними договорами ТОВ «Компані Фінанс», яка в свою чергу відступила право вимоги 01.07.2022 позивачу, за умовами якої останній набув право грошової вимоги за кредитний договір №1764816 від 08.01.2020.
Посилаючись на ці обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором позики №1764816 в розмірі 23469,60 грн, в порядку статті 625 ЦК України стягнути: заборгованість за процентами в розмірі 3% річних - 2114,69 грн; інфляційні витрати - 10038,61 грн, а також судові витрати в розмірі 7000,00 грн.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомлення (викликом) сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, витребувано з ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Кредит-Капітал» інформацію, а саме завірені копії договорів відступлення права вимоги, починаючи з первинного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» по ТОВ «Кредит-Капітал» щодо кредитного договору №1764816 від 08.01.2020.
26.12.2024, через канцелярію суду, від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Клименко І.Ф. надійшов відзив (вх.№5699/24 від 26.12.2024), у якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Відзив мотивовано тим, що фізична особа не може бути стороною в договорі про відступлення прав вимоги за кредитним договором та відповідно не може бути кредитором в кредитних правовідносинах, оскільки це суперечить чинному законодавству, про що вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції Велика Палата Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20.
21.02.2025, через систему «Електронний суд» (вх.№859/25 від 21.02.2025), на виконання ухвали суду від 11.11.2025, від ТОВ «Авентус Україна» договір про відступлення права вимоги №ККАУ-07122020 від 07.12.2020, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» і витяг з реєстру боржників, що стосується відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем.
У судове засідання 14.05.2025 позивач та представник позивача, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та не заперечують щодо заочного розгляду справи.
У судове засідання 14.05.2025 відповідач та його представник - адвокат Клименко І.Ф., належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилися. У поданому до суду відзиві зазначено про розгляд справи без їх участі, у задоволенні позовних вимог просять відмовити та стягнути судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами Цивільного кодексу України щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Судом установлено, що 08.01.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №1764816, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Мета отримання кредиту: покриття побутових витрат (пункт 1.1 договору).
Сума кредиту - 12000 грн; строк користування кредитом: 30 днів; тип процентної ставки: фіксована; знижена процентна ставка становить 0,90% від уми позики за кожен день; стандартна процентна ставка - 1,80% від уми позики за кожен день, якщо не виконані цмови для застосування заниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування позикою відповідно до п.1.8; загальна вартість позики складає: за заниженою ставкою - 15240,00 грн; за стандартною - 18480,00 грн (пункти 1.1 - 1.3, 1.5 договору).
07.12.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-07122020, у пункті 6.1 якого зазначеного, що у відповідності до умов цього договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості.
З витягу реєстру боржників, який є Додатком 1 до Договору № ККАУ-07122020 від 07.12.2020, ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» домовились про відступлення прав вимоги за кредитним договором №1764816 від 08.01.2020 на суму заборгованості - 18480,00 грн, боржником за яким є ОСОБА_2 .
Відповідно до договору відступлення прав вимоги №РтК/1-ІОО від 01.07.2022 укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс» сторони домовились про відступлення прав вимоги, зокрема за кредитним договором №1764816 від 08.01.2020 на суму заборгованості - 18480,00 грн, боржником за яким є ОСОБА_2 .
Також, 01.07.2022 між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення прав вимоги №01/07. Відповідно до реєстру боржників, який є Додатком 1 до Договору № РтК/1-ІОО від 01.07.2022, сторони домовились про відступлення прав вимоги за кредитним договором №1764816 від 08.01.2020 на суму заборгованості - 18480,00 грн, з яких залишкова сума кредиту - 12000,00 грн та прострочені відсотки - 6480,00 грн, боржником за яким є ОСОБА_2 .
Тобто, на підтвердження відступлення прав вимоги за договором №01/07 позивачем надано реєстр боржників, який є Додатком 1 до Договору № РтК/1-ІОО від 01.07.2022 укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) договору відступлення права вимоги притаманні такі ознаки: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає (стаття 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК України).
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
Отже, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі №206/4841/20 (провадження №14-55цс22) фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.
Як установлено судом, внаслідок послідовного укладення договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_2 , це право перейшло від ТОВ «Компані Фінанс» до позивача ОСОБА_1 ..
Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.
Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «Компані Фінанс» не могло відступити права вимоги на користь позивача ОСОБА_1 ..
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 ст. 76 ЦПК України).
Ураховуючи те, що укладений між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 договір відступлення прав вимоги №01/07 від 01.07.2022 є неправомірним, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до частини другої статі 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
Відповідно до довідки Сер МСЕ - №091249 Мерія 2-18 ОА ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини 1 статті 5 Закон України «Про судовий збір»)
Отже, враховуючи положення частини сьомої статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач відповідно до пункт 9 частини 1 статті 5 Закон України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, позов залишено без задоволення судовий збір компенсується за рахунок держави, підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.
Разом з тим, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача були надані копії наступних документів: договір про надання правової допомоги від 19.12.2024; акт виконаних робіт щодо надання правничої допомоги ОСОБА_2 в цивільній справі №128/3951/24, відповідно до якого вартість робіт складає 7000 гривень .
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи категорію та складність справи, яка відноситься до малозначних, а також те, що розмір витрат є не співмірним відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що заявлена сума витрат в сумі 7000 грн за надані адвокатом послуги, що фактично зводяться до підготовки відзиву, є завищеними та не відповідають критерію розумності.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 3000 грн, що з огляду на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, буде відповідати засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості.
Керуючись ст. 3, 4, 10, 17, 18, 264, 265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Представник позивача - адвокат: Федяєв Сергій Володимирович (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 )
Представник відповідача - адвокат: Клименко Ірина Федорівна (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 )
Суддя Кривешко Ірина Володимирівна