Справа № 466/9405/24 Головуючий у 1 інстанції: Едер П. Т.
Провадження № 22-ц/811/3392/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
05 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Cуддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Cекретар Іванова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові без участі сторін цивільну справу №466/9405/24 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» -адвоката Маланій Ірини Ярославівни на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 18 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів»,- про визнання майнових прав на об'єкт
У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко Ольга Миколаївна звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» про визнання майнових прав на об'єкт.
17 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко Я.М. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою у якій просить визнати за нею майнові права на об'єкт незавершеного будівництва- незавершену будівництвом однокімнатну квартиру в першому під'їзді, 6 поверсі, за будівельним номером АДРЕСА_1 .
ТОВ «Єврольвів» ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань щодо передачі ОСОБА_1 придбаної нею квартири у її власність, в той же час, придбана нею квартири виставлена відповідачем на продаж.
Зазначає, що є обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову- це може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав позивачки. Просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1-о (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер:4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під'їдзі на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером 26 (двадцять шість), загальна проектна площа 51,44 (п'ятдесят одна ціла сорок чотири сотих) кв.м.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2024 року заяву адвоката Яковенко О.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
В порядку забезпечення позову накладено арешт на 1-о (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер:4610137500070040024), що знаходиться в 1 (першому) під'їдзі на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером 26 (двадцять шість), загальна проектна площа 51,44 (п'ятдесят одна ціла сорок чотири сотих) кв.м.
Ухвалу суду оскаржила представник ТОВ «Єврольвів» -адвокат Маланій І.Я.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною, а вжиті заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами і перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи.
У зв'язку з неукладенням основного договору купівлі-продажу квартири, у позивача виникло лише право на відшкодування збитків, завданим невиконанням попереднього договору, а не права власності чи майнових прав на квартиру, якої ще немає.
Після укладення між ТОВ «Єврольвів» та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» 26 березня 2024 року договору №01-26/03-24, новим забудовником є ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» і усі майнові права та функції забудовника були передані йому.
Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 18 жовтня 2024 року та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
24 квітня 2025 року від представника ТОВ «Єврольвів» -адвоката Маланій І.Я., до суду надійшли додаткові пояснення з додатками та доказами надсилання таких позивачу. Повідомляє, що ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» як новий забудовник, організовує та здійснює добудову будинку та забезпечує реалізацію квартир і повернення коштів особам, які мали укладені попередні договори із ТОВ «Єврольвів». Накладення арешту на квартиру, майнові права на які належать ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» створює перешкоди у здійсненні ним господарської діяльності, перешкоджає можливості добудови будинку, розрахунку з контрагентами, погашенню боргів перед кредиторами та повернення коштів особам, які мали укладені попередні договори із ТОВ «Єврольвів».
Відзив на апеляційну скаргу він позивача не надходив, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно ч.2ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити із наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, суд виходив з тих підстав, що між сторонами дійсно існує спір про право та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його призначення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійсненню реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
В силу ч.3 ст.150 ЦПК заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.
Види забезпечення позову визначені у ч.1ст.150 ЦПК України.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, необхідно врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».
Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Матеріалами справи та судом встановлено, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єврольвів» про визнання майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, а саме на однокімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер: 4610137500070040024), що знаходиться у першому під'їзді на шостому поверсі за будівельним номером АДРЕСА_3 , загальна проектна площа 51,44 кв.м.
Сторони не заперечують що між ними дійсно було укладено попередній договір предметом якого було укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу об'єкта на умовах встановлених цим договором.
Окрім цього, сторони визнають, а відтак не підлягає доказуванню те, що спірний об'єкт, тобто той на який позивачка просила накласти арешт, є об'єктом незавершеного будівництва.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
За змістом частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно із ч. 1 ст. 382 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Особливістю правового режиму нерухомого майна є те, що у процесі створення воно може набувати статусу, як незавершеного будівництва нерухомого майна, так і завершеного нерухомого майна.
У постанові Верховного Суду у справі № 910/6644/18 зазначено, що з аналізу чинного законодавства вбачається, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - нерухома річ особливого роду: фізичне її створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав у випадках та в порядку визначених актами цивільного законодавства.
Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20) умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Спірна квартира, як об'єкт новоствореного майна не набув статусу квартири чи об'єкта незавершеної житлової нерухомості в багатоквартирному житловому будинку, оскільки докази протилежного у матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені, відтак, на час звернення представником ОСОБА_1 - адвокатом Яковенко О.М. з позовом, а також на час постановлення оскаржуваної ухвали, квартира, на яку судом накладено арешт, не існувала як об'єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав.
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (стаття 3 Закону).
Враховуючи наведене та те, що предметом спору в даній справі є вимоги про майнові права, про які позивач заявляє на підставі укладеного між сторонами договору, на майбутній об'єкт нерухомості, запроектовану однокімнатну квартиру у відповідному будинку, однак така ще не сформована як об'єкт нерухомого майна, тому, заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить представник ОСОБА_1 - адвокат Яковенко О.М., є неспівмірними із заявленими нею позовними вимогами.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що 26 березня 2024 року між ТзОВ «ЄВРОЛЬВІВ» (замовник) та ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24 за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_2 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об'єктом нерухомого майна, зокрема, квартирою; а також функції забудовника передані ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ».
Таким чином, право розпорядження спірним об'єктом на час постановлення оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «СІТІ ЛЬВІВ ДЕВЕЛОПМЕНТ», яке не є стороною у даній справі, не залучене до справи оскаржуваною ухвалою чим порушуються його права та інтереси.
Враховуючи наведене, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на квартиру, як на майно, яке не є об'єктом цивільних прав та не належить відповідачу, що не може свідчити про законність такої, що дає підстави для висновку про те, що доводи апеляційної скарги знайшли свої підтвердження.
Таким чином, незважаючи на те, що між сторонами існує спір, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про підставність заяви про забезпечення позову та обґрунтованість вимог позивачки, оскільки надаючи оцінку таким, суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для забезпечення позову
Право розпорядження спірним об'єктом на час прийняття оскаржуваної ухвали належало ТзОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не було залучено до участі у справі на момент постановлення оскаржуваної ухвали та права якого порушуються у веденні господарської діяльності внаслідок накладення арешту.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( п.5 ст. 268 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 374 ч.1 п.2; 376 ч.1п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврольвів» -адвоката Маланій Ірини Ярославівни задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 18 жовтня 2024 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Відмовити представнику позивачки ОСОБА_1 -адвокату Яковенко Ользі Миколаївні у задоволенні заяви про накладення арешту на 1-о (одно) кімнатну житлову квартиру в будинку (багатоквартирний житловий комплекс, що складається з житлових приміщень за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці, що надана для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, кадастровий номер:4610137500070040024, що знаходиться в 1 (першому) під'їдзі на 6 (шостому) поверсі, за будівельним номером 26 (двадцять шість), загальна проектна площа 51,44 (п'ятдесят одна ціла сорок чотири сотих) кв.м.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 травня 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк