Провадження № 11-кп/803/1760/25 Справа № 236/311/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
обвинуваченого: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької областівід 26 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.115 КК України, -
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» на строк 60 (шістдесят) діб, починаючи з 26 березня 2025 року по 24 травня 2025 року включно.
На вказане рішення захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує про свою не згоду з оскаржуваним рішенням. Вважає, що в даній справі розумність строку тримання під вартою вже давно порушена, оскільки жодних, нових доказів, які б підтверджували вину за цей час не встановлено, а можливості їх отримати вичерпані та більш ніж рік кримінальна справа по суті не розглядається. Вважає, що в даному випадку немає обґрунтованої підозри, та доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_7 до даної справи. Вважає, що судом порушено норми діючого КПК України. Вважає, оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення. Вважає, що жоден ризик передбачений ст. 177 КК України не доведений. Вважає, що прокурор та слідчий не довели суду належним чином обґрунтованість тримання особи під вартою такий довгий термін, та зважаючи на дані про його особу, вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстоким. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі.
Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій особі. У разі визнання його винним за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років.
ОСОБА_7 по даному кримінальному провадженню був затриманий 22 листопада 2020 року.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об'єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та свідчили б, що стан здоров'я обвинуваченого виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, а також інші дані про особу обвинуваченого, які в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду або вчинити новий злочин, впливати на свідків, у зв'язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.
Судом враховано наявність ризиків можливого переховування від суду, який обумовлений тим, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , відноситься до особливо тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, усвідомлюючи що за скоєння цього злочину йому буде призначене покарання передбачене санкцією інкримінованою статтею у вигляді позбавлення волі на тривалий час, може побудити його дії на спроби ухилення від прокуратури та суду або продовжити вчинення кримінальних правопорушень існують з високим ступенем ймовірності.
У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність кожного заявленого ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Доводи апелянта про зворотне є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них, заявлені ризики є вкрай вірогідними та на даний час дають беззаперечні підстави для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення ОСОБА_7 з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Тривалість судового розгляду та тривале утримування під вартою ОСОБА_7 з 22.11.2020 року, в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що ускладняється у зв'язку з активними бойовими діями у Донецькій області та в Україні, Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого ОСОБА_7 та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегією суддів не встановлено переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, а також дані про особу ОСОБА_7 , суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а більш м'які запобіжні заходи не спроможні забезпечити належний розгляд провадження та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та про необхідність продовження щодо останнього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні убивства іншої людини, а тому ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень та ризик втечі існують з високим ступенем ймовірності.
Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам, в тому числі вагомості наявних доказів, які вказують на обґрунтованість пред'явленого обвинувачення останньому, у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Таких обставин, як тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, ставлення ОСОБА_7 до скоєного злочину.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
Посилання сторони захисту на відсутність доказів вини ОСОБА_7 у пред'явленому йому обвинувачені не є предметом апеляційного розгляду у відповідності до положень ст.422-1КПК України, тож колегія суддів не вдається до оцінки даних доводів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької областівід 26 березня 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.115 КК України - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді