Справа № 707/201/25
Провадження № 2/698/140/25
(заочне)
13 травня 2025 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Лазаренка В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Триліс Я.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплаченої за товар грошової суми, стягнення неустойки та моральної шкоди,
20.01.2025 року позивач через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС», у якій просить розірвати договір купівлі-продажу дизельного палива у кількості 40 літрів укладеного між ним та відповідачем згідно квитанції № 63НХ-С443-3891-9В17 від 04.12.2024 р; стягнути з відповідача на користь позивача 1919,60 грн. у якості повернення коштів сплачених за непоставлений товар, 5000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди, а також неустойку з розрахунку 19,196 грн. за кожний день затримки повернення грошей станом на дату ухвалення рішення та витрати на юридичну (правничу) допомогу у розмірі 10000,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.12.2024 року він придбав дизельне паливо у кількості 40 літрів на свою паливну карту у мобільному застосунку «jet», за яке оплатив грошові кошти в розмірі 1919,60 грн., що підтверджується платіжною квитанцією № 63НХ-С443-3891-9В17 від 04.12.2024 року. Разом з тим, за відсутністю дизельного палива на АЗС «АВІАС» по м. Черкаси він не зміг заправити свій автомобіль. Оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо передачі оплаченого дизельного палива позивачу не виконав, то відповідно до приписів ст. 530 ЦК України з урахуванням письмової вимоги до відповідача про повернення коштів від 20.12.2024 року виконання зобов'язання мало відбутись протягом 7 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги. Проте до теперішнього часу відповідач суму попередньої оплати у розмірі 1919,60 грн. за дизельне паливо не повернув, в зв'язку з чим за відповідачем рахується невиконане зобов'язання щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 1919,60 грн.. Вважає, що оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо передачі оплаченого дизельного палива позивачу не виконав, що є істотним порушенням договору, то наявні правові підстави для розірвання договору та стягнення сплачених коштів в сумі 1919,60 грн..
Ухвалою суду від 03.03.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не надходило у зв'язку із чим, суд, відповідно до ст.ст. 280 - 282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
ОСОБА_1 з карткового рахунку НОМЕР_1 перерахував 04.12.2024 о 13:15:04 одержувачу «JET 199» адреса терміналу ZAPORIZNZNIA, код авторизації 713490, грошові кошти в сумі 1919,60 грн., на підтвердження чого надав платіжну квитанцію № 63НХ-С443-3891-9В17 від 04.12.2024 року.
Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу оплачений товар (дизельне паливо), позивач 20.12.2024 року звернувся до відповідача з листом-вимогою про повернення коштів, у якому вказав, що оскільки він багато свого часу витратив для пошуку дизельного пального на АЗС «АВІАС» в м. Черкаси та в кінцевому результаті заправив свій автомобіль на іншій заправочній станції, що спричинило великі незручності для нього, тому він більше не хоче користуватись послугами відповідача та вимагає повернути суму попередньої оплати у розмірі 1919,60 грн. на його рахунок за 40 літрів невикористаного дизельного палива.
Згідно відповіді на лист від 06.01.2025 року, ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» на вимоги ОСОБА_1 повернути кошти на його рахунок за невикористане дизельне паливо в еквіваленті 40 літрів зазначає, що у ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» укладені партнерські договори на поставку палива на АЗС «АВІАС». Партнери Товариства з порушенням умов договорів затримують поставку палива на АЗС, у зв'язку з чим ви та інші контрагенти не можуть отримати пальне за паливними картками та скетч-картками. Просять надати ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» час для врегулювання питання поставки палива на АЗС та виконання умов договору між Товариством та вами належним чином.
Отже, відповідач, грошові кошти, сплачені за невикористане дизельне паливо позивачу не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1919,60 грн., які були сплачені ним в якості оплати за дизельне паливо, яке позивач не отримав від відповідача.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
В силу положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).
За змістом ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд приходить до висновку, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу 40 літрів дизельного палива вартістю 1919,60 грн. на умовах попередньої оплати без визначення строків передачі товару покупцю.
При цьому суд враховує, що відповідач у відповіді на лист від 06.01.2025 року фактично визнав, що він отримав від позивача грошові кошти за укладеним між ними договором про покупку позивачем дизельного палива в еквіваленті 40 літрів.
Проте, відповідач всупереч вищенаведених приписів закону, своїх зобов'язань щодо передачі оплаченого товару (дизельного палива) позивачу не виконав, суму попередньої оплати у розмірі 1919,60 грн. за товар не повернув, в зв'язку з чим за відповідачем на час розгляду справи рахується невиконане зобов'язання щодо повернення позивачу попередньої оплати в розмірі 1919,60 грн.. Доказів сплати позивачу вказаної суми грошових коштів у 7-денний строк з дня отримання письмової вимоги позивача від 06.01.2025 року відповідач суду не надав.
Таким чином, суд вважає, що позивач обґрунтовано вимагає розірвання договору купівлі-продажу дизельного пального від 04.12.2024 з відповідачем та стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 1919,60 грн..
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Щодо стягнення неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
За змістом ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» при розірванні договору купівлі-продажу розрахунки із споживачем провадяться виходячи з вартості товару на час його купівлі. Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші у день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Обов'язок повернути гроші, сплачені позивачем за дизельне паливо у кількості 40 літрів, відповідачем не виконаний на час розгляду справи.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з приводу повернення сплачених коштів із заявами 05.12.2024 року, 10.12.2024 року, 16.12.2024 року та 20.12.2024 року. Відповідач у відповіді на письмову заяву вказував на те, що ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» тимчасово не може виконати свої зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» до договору, укладеного на відстані, застосовуються положення, передбачені частинами п'ятою - дев'ятою статті 12 цього Закону.
Згідно приписів ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що розмір неустойки яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає в загальній сумі 3071,36 грн., та розраховується судом у розмірі 1% вартості продукції за кожен день затримки повернення грошових коштів, а саме в період з 05.12.2024 по 13.05.2025 (160 днів х 1% = 160 % вартості продукції).
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (ст. 11 ЦПК України).
За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.12.2018 року у справі № 703/1181/16-ц та від 20.03.2019 року у справі № 761/26293/16-ц.
Враховуючи викладене, стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі, що на 160 % перевищує суму простроченого зобов'язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи, тому суд вважає можливим зменшити розмір неустойки до 1000,00 грн, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у цьому Законі термін «продукція» вживається в такому значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 року у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок про те, що вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн..
З огляду на викладене, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення компенсації за спричинену відповідачем моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок неотриманого попередньо оплаченого дизельного палива, оскільки позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження порушення його права, яке призвело до його душевних страждань, яких він зазнав у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору та зі створеними відповідачем незручностями.
Разом з тим, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, знаходить суму моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. завищеною та такою, що не відповідає ступеню понесених позивачем душевних страждань та не пропорційною сумі позову, а тому вважає за необхідне в цій частині позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 600,00 грн..
Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що права позивача як споживача в даному випадку порушені, оскільки позивачу гроші за дизельне паливо не повернуті на час розгляду справи, а відтак позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу дизельного палива у кількості 40 літрів та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів сплачених за непоставлений товар в розмірі 1919,60 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, а позовна вимога про стягнення неустойки за затримкe повернення грошових коштів підлягає частковому задоволенню у розмірі 1000,00 грн., як і частковому задоволенню позовна вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 600,00 грн..
Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилом п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач надав до суду договір про надання правничої допомоги від 05.03.2024 року № 05/03/2024, згідно якого ОСОБА_1 доручає, а Адвокатське бюро «Анастасії Гнатюк» бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах визначених цим договором надавати ОСОБА_1 правничу допомогу та здійснювати захист і представництво його законних інтересів у цивільній, адміністративній чи кримінальній справі будь-якого характеру чи відношення в тому числі у виконавчому провадженні.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано акт приймання-передачі послуг за вказаним договором про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокатом Гнатюк А.І. надано професійну правничу допомогу ОСОБА_1 наступного характеру: консультація по справі щодо захисту прав споживачів (1 год.) - 1800,00 грн., складання позовної заяви (4 год. 30 хв.) - 8200,00 грн.. Всього вартість правничої допомоги складає 10000,00 грн..
Проаналізувавши виконаний опис робіт, суд вважає, що такі види правових послуг, як консультація по справі щодо захисту прав споживачів, що не передбачено вимогами закону, як передумова для звернення до суду - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви.
Зокрема, Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї цивільної справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані позивачу, не відповідають критерію «неминучості», охоплені за своєю суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.
Отже, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із ціни позову, часткового задоволення позовних вимог, складності справи та провадження в якому вона розглядається, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною адвокатом роботою.
Оскільки, позивач на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням його прав, тому з огляду на висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позовні вимоги про розірвання договору та стягнення коштів задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (1211,20*2).
Позовна вимога про стягнення неустойки задоволена судом на 32,6 % (1000/3071,36*100), тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог 394,35 грн. (1000*100/3071,36*1211,20/100 ).
Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди заявлена в розмірі 5000,00 грн. задоволена на 12 % (600/5000*100), тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог 363,36 грн. (600*100/5000*3028/100).
За вказаних обставин, з відповідача на користь держави необхідно стягнути 3180,11 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-82, 141, 263 - 265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» про розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми та стягнення неустойки - задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу дизельного палива у кількості 40 літрів, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС».
Стягнути з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, Україна, Запоріжська область, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, код ЄДРПОУ 40308189) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) грошові кошти сплачені за товар в розмірі 1919 (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 60 (шістдесят) коп., неустойку у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп. та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп., а всього 6519 (шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 60 (шістдесят) коп..
Стягнути з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, Україна, Запоріжська область, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, код ЄДРПОУ 40308189) на користь держави судовий збір в розмірі 3180 (три тисячі сто вісімдесят) грн. 11 (одинадцять) коп..
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Лазаренко