Справа № 372/1274/25
Провадження № 2-а-39/25
02 травня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі :
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Яворській М.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
11 березня 2025 року до Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої він просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову № 376 від 04.03.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
B обґрунтування позову зазначив, що відповідачем було винесено оскаржувану постанову, однак він вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він сумлінно виконував обов'язки щодо військового обліку, своєчасно з'явився, для уточнення даних, повістку за якою він мав з'явитись до ТЦК він не отримував, крім того він є інвалідом ІІІ групи безстроково, звертався до ТЦК з заявою про відстрочку. 22.02.2025 року він прибув до ТЦК за електронною чергою, однак безпідставно був доставлений працівниками поліції, після чого на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.02.2025 року о 10 год. 00 хв. 22.02.2025 року о 15 год. 03 хв. він отримав повістку від ІНФОРМАЦІЯ_3 на АТ «Укрпошта», однак 04.03.2025 року розгляд справи відбувся без його участі, оскільки він перебував на лікарняному. З 2014 року він здійснює актину волонтерську діяльність, займається евакуацією цивільних з прифронтових зон, сплачує податки як ФОП та підтримує Збройні Сили України, що свідчить про його відповідальну громадську позицію. А отже оскільки відсутній факт належного повідомлення про виклик до ТЦК, він має інвалідність, в нього не було умислу ухилятись від виконання військових обов'язків, справа була розглянута без його участі, в супереч поважної причини його неявки, вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Ухвалою від 12.03.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито позовне провадження з викликом(повідомленням) сторін у справі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, загалом посилаючись на обставини викладені в позові. Пояснив, що повістку від ІНФОРМАЦІЯ_3 він не отримував, правила військового обліку не порушував, вчасно поновив військово-облікові дані в застосунку «Резерв+» та вважав, що цього буде достатньо. Він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання йому відстрочки, оскільки він є інвалідом ІІІ групи, однак його заява до цього час не розглянута, заяву про відстрочку він подав вже після винесення постанови.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, заяв та клопотань на адресу суду не подавав.
Вислухавши позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до положень ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення , доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Водночас, відповідно до вимог абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" у зв'язку із військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено про загальну мобілізацію.
Період з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні визначається як особливий період (ст. 1 Закону України "Про оборону України").
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон,Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
За змістом ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 30.12.2022 № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відтак, позивач як військовозобов'язаний має обов'язок прибути до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема у строк, що вказаний у повістці.
Відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вчинення таких дій в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Вчинення таких дій в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку передбачена (зокрема ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення) про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зокрема ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Судом встановлено, що 22.02.2025 року заступником командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення відповідно до якого вбачається, що 22 лютого 2025 року о 10 год. 00 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_4 було виявлено адміністративне правопорушення, а саме військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув для проходження військово-лікарської комісії та не підтвердив свою придатність (непридатність) до військової служби та не повідомляв про зміну інших військово-облікових та персональних даних своєчасно, чим порушив пункт 1 п.п. 4 та п.п. 10 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
04.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 376 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії на 27.01.2025 для підтвердження своєї придатності (непридатності) до військової служби та не оновив свої персональні дані, чим порушив підпункти 2, 4, 10, 10-1 пункту 1 Додатку №2 до Постанови Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року. У встановленому правопорушенні вбачаються порушення правил військового обліку та тягне за собою накладання штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На розгляд справи ОСОБА_3 не з'явився. Згідно з пояснень з протоколу ОСОБА_4 дані ним були оновлені вчасно, а саме 12.07.2024 року. Після перевірки в ЄДРПВР інформація щодо оновлення даних підтвердилась, однак в тому числі також містить інформацію, що ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пояснень чи документів, які б виправдовували ОСОБА_4 , щодо неприбуття по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент розгляду справи, не надходило.
Позивач вважає, що даний протокол складений з порушенням, а саме матеріали справи не містять належних доказів що оскаржувана постанова прийнята в спосіб, який передбачений нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності були порушені його права, що є, підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Дане адміністративне правопорушення було вчинене ОСОБА_1 в умовах особливого періоду.
Отже, підставою для притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення стало те, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії на 27.01.2025 для підтвердження своєї придатності (непридатності) до військової служби та не оновив свої персональні дані.
Фактичні дані, які зазначені у оскаржуваній постанові під час судового розгляду фактично визнані позивачем, хоч і він надавав їм певні пояснення та власну правову оцінку.
Суд вважає аргументацію і доводи позивача непереконливими і недоведеними належними і допустимими доказами. Посилання на наявність підстав для бронювання, оновлення даних до введення в дію новел законодавства тощо, не може слугувати достатньою обставиною, яка б мала правовий наслідок у виді звільнення від адміністративної відповідальності у спірних правовідносинах, оскільки це не звільняє позивача як військовозобов'язаного у період воєнного стану виконувати інші приписи чинного законодавства, зокрема актуалізації персональних даних та проходження ВЛК після зміни відповідного законодавства.
Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Досліджені судом докази вказують на те, що при винесенні постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посадовою особою, яка винесла оскаржувану постанову, враховано характер вчиненого правопорушення, особу позивача, і накладено штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті. Суть викладеного у постанові правопорушення відображає диспозицію ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення з посиланням на відповідні норми закону. При цьому, встановлено вину ОСОБА_1 , долучено докази підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме, повісткою про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , протоколом про адміністративне правопорушення, постановою по справі про адміністративне правопорушення, неприбуття військовозобов'язаного за викликом по повістці.
Позивачем не надано суду жодного об'єктивного доказу на обґрунтування його позиції наявності порушень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 при складанні та розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи позивача зводяться фактично до наявності у нього права на відстрочку від мобілізації, однак це не спростовує необхідності виконання приписів чинного законодавства щодо обов'язковості явки військовозобов'язаного на повістку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матеріалів справи вбачається дотримання чинного законодавства при сповіщенні позивача про обов'язок явки на виклик, однак не вбачається поважності причин неявки.
Відтак, доводи позову про наявність порушень прав чи законних інтересів позивача, які б підлягали судовому захисту, під час розгляду справи об'єктивно не підтвердились.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення яким залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 04.03.2025 року, що визнається позивачем.
Таким чином, достатніх правових і фактичних підстав для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлено, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі ст. 283, 284, 287, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст. 9, 246, 250, 268, 286 КАС України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному тексті.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В.Кравченко