Справа №295/14809/24
Категорія 38
2/295/183/25
14.05.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №102608658 від 18.11.2021 у розмірі 63973,00 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що 18.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102608658 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт товариства www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим, як погоджувати заявку на кредитування, перевірило особисті дані відповідача і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило, чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV967UX. Зокрема, 18.11.2021 о 12:33:54 год відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. 18.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20000,00 грн на банківську карту відповідача №4141-49XX-XXXX-7388. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
Зазначено, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, та 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 укладені додаткові угоди до нього, яким продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102608658 від 18.11.2021. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01 та у подальшому укладено додаткові угоди від 03.08.2021 та від 30.12.2022, якими продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №102608658 від 18.11.2021. 04.09.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №0409/24, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.
Ухвалою суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №102608658, відповідно до п.1.1. якого товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, у розмірі кредитного ліміту на суму 20000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 9-14).
Відповідно до платіжного доручення від 18.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 20000 грн. У графі «призначення» вказано про перерахування коштів за договором №102608658 від 18.11.2021 (а.с. 33).
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 13.08.2024 (а.с. 34-35).
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.
Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №102608658 від 18.11.2021.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшли права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Також умовами договору факторингу визначено, що кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником (фізичною особою з якою укладено кредитний договір, право грошової вимоги до якої уступається за цим договором), перелік кредитних договорів, право вимоги за якими відступається, наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме в Реєстрах прав вимог; право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, втому числі грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 37-42).
Крім того, 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022 та 31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткові угоди до вище вказаного договору, згідно з якими строк дії договору факторингу №28/1118/01 від 28.11.2018 продовжено до 31.12.2024 (а.с. 36, 43-50).
В Реєстрі прав вимоги №174 від 22.02.2022 до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», зазначено ОСОБА_1 як боржника та кредитний договір №102608658 від 18.11.2021 (а.с. 51-52).
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. 03.08.2021 та 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено додаткові угоди до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, умовами яких сторони погодили продовження строку дії договору до 30.12.2024 (а.с.53-59).
У Реєстрі прав вимоги №10 від 31.07.2023 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 зазначено ОСОБА_1 як боржника та кредитний договір №102608658 від 18.11.2021 (а.с. 60-61).
04.09.2024 між ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №0409/24, за умовами якого ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 62-66).
Також у Реєстрі боржників до договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024, зазначено ОСОБА_1 як боржника по кредитному договору №102608658 від 18.11.2021, сума заборгованості 63973,00 грн, яка складається із 20000 грн заборгованості по кредиту, 43973,00 грн заборгованості по відсоткам (а.с. 67-68).
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №102608658 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 18.11.2021, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28.11.2018 та його дію продовжено додатковими угодами від 28.11.2019, 31.12.2020, тобто, на момент укладення договору факторингу та договорів про продовження строку його дії не було укладено кредитний договір, ще не виникло правовідносин між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги, за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Умовами пункту 1.3 договору факторингу від 28.11.2018 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з пунктом 2.1 цього договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 не було, і сторони не могли передбачити, що 18.11.2021 цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем.
Виходячи з вищенаведеного слідує, що ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не могло було передане цим товариством на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», так само як і позивачу, а саме ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що на момент укладення договору факторингу 28.11.2018 первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та боржником, тому ТОВ «Таліон плюс» не могло набути права вимоги за договором кредиту №102608658 від 18.11.2021 на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не існувало. Права кредитора за договором №102608658 від 18.11.2021 до позивача не перейшли, внаслідок чого позивач не набув прав кредитора по відношенню до позичальника ОСОБА_1 , а тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (м.Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Т.А. Воробйова