справа № 208/4602/25
провадження № 2-а/208/96/25
09 травня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Гречаної В.Г.,
секретаря судового засідання Дарчука М.І.,
за участі:
представника позивача Машошиної А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 208/4602/25 за позовною заявою представника позивача - адвоката Машошиної Альони Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 858/25 від 04.04.2025 року у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -
11 квітня 2025 року представник позивача, адвокат Машошина Альона Олегівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 858/2 від 04.04.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
У своїй позовній заяві представник позивача зазначає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 04.04.2025 року прийнято постанову № 858/2 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 за начебто порушення законодавства про мобілізаційну підготовку і мобілізацію притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього штраф у розмірі 34 000,00 грн.
В самій постанові безпосередньо зазначено: «гр. ОСОБА_1 , являючись посадовою особою - директором підприємства СТВО «Агропідприємство «Маяк» вчасно не виконав розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо здійснення оповіщення та забезпечення явки військовозобов'язаних працівників на підприємстві до ТЦК та СП для оновлення військово-облікових даних, проходження військово-лікарської комісії, в порушення вимог п. 47 постанови Кабінету Міністрів № 1487 від 30.12.2022 року чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, в умовах особливого періоду.»
Однак із твердженнями, зазначеної вище постанови, представник позивача категорично не погоджується, оскільки в постанові не заначено в яку саме дату позивачем порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, в умовах особливого періоду, якими доказами це підтверджується. Крім того, також не зазначено реквізити розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке позивачем начебто було отримано та порушено.
Представник позивача стверджує, що позивачем було отримано від відповідача лише одне розпорядження № 1510/2 від 02.12.2024 року у відношенні нього самого про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак в строк з 05.12.2024 року по 16.12.2024 року, зазначений для явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він перебував на лікарняному в стаціонарі КП «КНП «Центральна лікарня» Криничанської селищної ради», що підтверджується випискою ЦПМСД №1468. Про те що він не зможе з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.12.2024 року, оскільки перебуває на стаціонарному лікуванні, позивач особисто в телефонному режимі 06.12.2024 року повідомив відповідача по справі. Будь-яких інших оповіщень та розпоряджень від відповідача позивач не отримував, тому взагалі не має поняття за що саме його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Якщо припустити, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він сам не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 на виклик відповідно до отриманого розпорядження № 1510/2 від 02.12.2024 року, то враховуючи, що датою явки було призначено 05.12.2024 року, а постанова винесена 04.04.2025 року, то оскаржувана постанова винесена поза межами строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, тобто більше ніж через три місяці.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 року, адміністративну справу №208/4602/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16.04.2025 року відкрито провадження у справі № 208/4602/25 та призначено до судового розгляду.
09.05.2025 року від представника відповідача по справі на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись на те, що оскільки позовну заяву ним отримано лише 06.05.2025 року, він не мав часу для підготовки відзив.
09.05.2025 року представник позивача - Машошина А.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , проти задоволення клопотання відповідача про відкладення вже вдруге розгляду справи заперечувала, посилаючись на те, що оскільки відповідач по справі зареєстрований в системі «ЄСІТС» йому було направлено копію позовної заяви з додатками до його електронного кабінету та отримана ним, про що в матеріалах справи є підтвердження. Окрім того, відповідачем по справі отримано й ухвалу про відкриття провадження по справі та повістки про виклик до суду і він обізнаний з усіма строками для подачі відзиву на позовну заяву, однак наданим правом не скористався. Також враховуючи строки розгляду справ даної категорії, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Суд, врахувавши доводи представника позивача, зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні підтвердження про направлення та отримання відповідачем по справі копії позовної заяви з додатками через систему «ЕСІТС» до його електронного кабінету, довідка про отримання в електронному кабінеті ухвали суду про відкриття провадження по справі, в якій зазначено термін для подання відзиву на позовну заяву, а також довідки про отримання в електронному кабінеті судових повісток та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про отримання судової повістки, суд приходить до висновку, що відповідачу було надано достатньо часу для надання суду відзиву на позовну заяву, а його посилання в клопотанні про відкладення розгляду справи на те, що копію позовної заяви отримано ним лише 06.05.2025 року, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Представник позивача - Машишина О.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та заначила, що жодних розпоряджень про необхідність сповіщення працівників підприємства про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не отримував, окрім одного розпорядження відносно нього особисто про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.12.2024 року. Однак, в період часу з 05.12.2024 року по 16.12.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні, що підтверджується доданою до позовної заяви випискою з лікарні. Окрім того позивач повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що він не зможе з'явитися в зазначену в розпорядженні дату, оскільки перебуває в лікарні. В подальшому дане питання було врегульовано. Будь-яких інших розпоряджень ним не отримувалося. Окрім того в самій постанові, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не зазначено ані номер ані дату розпорядження керівника, яку ним начебто не виконано, як не зазначено й як саме його було направлено та коли отримано позивачем по справі.
Якщо припустити, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він особисто не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.12.2024 року, та враховуючи, що постанову винесено 04.04.2025 року, то відповідачем порушені вимоги ст. 38 КУпАП, оскільки постанову винесена поза межами строку притягнення винної особи до відповідальності. Враховуючи вищевикладене, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку судових повісток та ухвали про відкриття провадження по справі до електронного кабінету відповідача по справі через систему ЕСІТС. Своїм правом на подання відзиву до суду не скористався.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Постановою № 858/2 від 04.04.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі ТЦК та СП) полковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 34 000,00 грн.
Згідно постанови № 858/2 про адміністративне правопорушення від 04.04.2025 року правопорушення складається в тому, що ОСОБА_1 , являючись посадовою особою - директором підприємства СТВО «Агропідприємство «Маяк» вчасно не виконав розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо здійснення оповіщення та забезпечення явки військовозобов'язаних працівників на підприємстві до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оновлення військовооблікових даних, проходження військово-лікарської комісії. В порушення вимог п. 47 постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в умовах особливого періоду та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Жодного розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 про необхідність повідомити працівників підприємства про явку не отримував. Ним було отримано лише одне розпорядження № 1510/2 від 02.12.2024 року про необхідність йому особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 05.12.2024 року. Однак, в зазначений у розпорядженні термін він не з'явився, оскільки в період часу з 05.12.2024 по 15.12.2024 року перебував на стаціонарному лікування в КП «КНП «Центральна лікарня» Криничанської селищної ради», що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою №с 1468.
Як зазначила представник позивача в судовому засідання, про те, що ОСОБА_1 не зможе прибути 05.12.2024 року ним було повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_2 в передбачені законом строки, а в подальшому дане питання вирішено.
Окрім того, в самій Постанові не зазначено дату, номер розпорядження, куди та яким саме поштовим відправленням воно направлялося позивачу. Як і відсутні дані про те, коли зазначене розпорядження було отримано позивачем або причини його невручення та якими доказами це підтверджується.
Відповідачем по справі ніяких доказів направлення розпорядження ОСОБА_1 , як керівнику підприємства про необхідність сповіщення працівників підприємства про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано.
Як вбачається з наявним в матеріалах справи документів, ОСОБА_1 було направлено ІНФОРМАЦІЯ_3 лише одне розпорядження №1510/2 від 02.12.2024 року, відповідно до якого він викликався до РТЦК на 05.12.2024 року, однак, у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікування з 05.12.2024 року по 16.12.2024 року, що підтверджується наявному в матеріалах справи випискою № 1468 з КП «КНП «Центральна лікарня «Криничанської селищної ради». Про неможливість явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 06.12.2025 року ОСОБА_1 особисто в телефонному режимі повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому, як стверджувала представник позивача - Машошина О.О. в судовому засіданні, дане питання позивачем було врегульовано в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Оскільки позивач більше не отримував жодного розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_2 , то підстав для притягнення його за вчинення адміністративного правопорушення, що йому інкримінується, взагалі не існує, тому в його діях відсутній склад адміністративного равопорушення, передбаченного ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24 лютого 2022року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначеного чіткого порядку припинення особливого періоду.
Тобто, з 18 березня 2014 року і по теперішній час в Україні діє особливий період.
Відповідно до п.47 Постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, уразі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
- видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
- вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);
- письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
- забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені їє парва, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправними та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В ч.1 ст. 72 КАС України зазначено, що доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню і у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП визначене перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на сонові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної соосби в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шаляхлм надання доказів.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, спірні правовідносини у даній справі склалися з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд звертає увагу, що відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період.
Як зазначає позивач у своїх доводах, жодного розпорядження як керівник підприємства про сповіщення працівників про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, тому виконати його він не міг, так як не знав про його існування. На підприємство було направлено лише одне розпорядження № 1510/2 від 02.12.2024 року, відповідно до якого він сам особисто повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.12.2024 року, однак, у зв'язку з тим, що в період часу з 05.12.2024 року по 16.12.2024 року він перебував на стаціонарному лікуванні (виписка № 1468 КП КНП «Центральна лікарня «Криничанської селищної ради»), у вказану дату не з'явився, але 06.12.2024 року в телефонному режимі повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 про неможливість прибуття в зазначену дату через перебування в лікарні. Після виписки з лікарні дане питання було врегульовано.
Окрім того, слід звернути увагу й на те, що при викладі фактичних обставин справи в постанові, що оскаржується, не зазначено номер та дату розпорядження, а також не вказано дату, коли дане розпорядження було отримано відповідальною особою підприємства, в даному випадку ОСОБА_1 .
Також, як вбачається із дововід позивача, викладених в позові, справа начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 була розглянута без його участі, що в свою чергу позбавило його можливість надати певні заперечення та викласти свої доводи.
Відсутність доказів отримання розпорядження позивачем або його вручення шляхом направлення поштовим відправлення через «Укрпошта», або надання будь-якого підтвердження про відмову позивачем отримати його, свідчить про недоведеність факту належного вручення позивачу розпорядження про необхідність сповіщення працівників підприємства про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в свою чергу спростовує факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в умовах особливого періоду.
Аналізуючі усі наявні в справі докази вбачається, що посадова особа, якою була прийнята постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП не було в повній мірі з'ясовані всі обставини справи, не надано їм належної оцінки, що в свою чергу привело до прийняття, на думку суду, необґрунтованого рішення.
Окрім того, аналізуючи доводи представника позивача - адвоката Машошиної О.О. з приводу того, що, якщо допустити, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до отриманого ним розпорядження №1510/2 від 02.12.2024 року про необхідність його особистої явки 05.12.2024 року, судом вбачається в даному випадку порушення строків притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ч.3 ст. 38 КУпАП - адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто, якщо позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 05.12.2024 року і в зазначений термін не прибув, причини своєї неявки не повідомив, максимальний термін, до якого на нього могло бути накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - 06.03.2024 року.
Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.4 ст. 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження по справі надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідач мав час та можливість надати суду документи, які були підставою для складання оскаржуваної постанови та викласти свої доводи та заперечення проти позову, однак наданим правом не скористався.
За таких обставин, суд, з урахуванням норм матеріального та процесуального права, вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів належного отримання розпорядження про необхідність повідомлення працівників підприємство про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 є обґрунтованими, оскільки жодними іншими доказами зі сторони відповідача вони не спростовані.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач здійснив розгляд справи не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП та виніс Постанову № 858/2 від 04.04.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення по справі, що є підставою для її скасування.
Верховний Суд в Постанові від 08.07.2020 рок по справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені події та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.
Таким чином, наявність усіх юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідач не довів правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання постанови протиправною задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 9, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст.5, 20, 72,-76 79, 256, 286, 293 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 858/25 від 04.04.2025 року у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження- задовольнити частково.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 №858/2 від 04.04.2025 року про накладення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 34 000,00 грн. - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , провадженням закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_7 , юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.05.2025 року.
Суддя В.Г. Гречана