Ухвала від 13.05.2025 по справі 201/5741/25

Справа № 201/5741/25

Провадження № 1-кс/201/2157/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року м. Дніпро

Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Кремінського відділу Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023130000000737 від 22.09.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

У судовому засіданні брали участь:

прокурор ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

УСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

В обґрунтування поданого клопотання слідчим зазначено, що відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України; Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У березні-квітні 2014 року у м. Луганськ та в інших населених пунктах Луганської області розпочалася збройна агресія рф шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Луганської області та порушення територіальної цілісності України.

В окремих містах та районах Луганської області, всупереч законодавству України, 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність луганської народної республіки», за результатами якого 12.05.2014 проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «луганська народна республіка» (далі - «лнр»).

З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «лнр» представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Луганської області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «лнр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

У результаті вищезазначених подій, значна кількість території та населених пунктів Луганської області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань рф, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів РФ на території Луганської області так званої «лнр», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014, припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.

Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг. Тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнано, що російська федерація вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН, тобто є державою-агресором.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.

Законом України від 16.04.2025 року № 4356-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

У результаті вищезазначених подій, значна частина території Луганської області, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій російської федерації на території Луганської області.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до вказаного переліку територія Кремінської міської територіальної громади Луганській області з 18.04.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

З початку тимчасової окупації території Кремінської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області, представниками так званої «лнр», підконтрольними політичному керівництву держави-агресора рф, організовано та розпочато діяльність системи органів влади, які відповідно до чинного законодавства України, визнані незаконними.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.

Так званим «указом голови лнр «про утворення адміністрацій міст та районів лнр» (мовою оригіналу: «об образовании администраций городов и районов лнр») № УГ-125/22 від 03.03.2022 на тимчасово окупованій території Луганської області утворено незаконний виконавчий орган влади - так звану «адміністрацію Кремінського району лнр» (мовою оригіналу: «администрацию Кременского района лнр»).

В подальшому, 30 вересня 2022 року, створено та організовано роботу так званого «Муниципального унитарного предприятия «Кременское водопроводно-канализационное хозяйство» (мовою оригіналу) за адресою: Луганська область, Сіверськодонецький район, місто Кремінна, вул. Дзержинського, буд. 2А.

Відповідно до т.зв. «закону лнр 367-ІІІ від 13.03.2022 «про державні та муніципальні унітарні підприємства» (мовою оригіналу: «о государственных и муниципальных унитарных предприятиях») в «лнр» створюються та діють унітарні підприємства, засновані на праві господарського відання - державне підприємство, муніципальне підприємство. Згідно ст. 8 вищевказаного т.зв. «закону» унітарне підприємство може бути створене у випадку забезпечення діяльності виконавчих органів державної влади, що здійснюють функції з вироблення та реалізації державної політики, нормативного правового регулювання в галузі оборони, в галузі розвідувальної діяльності, в галузі мобілізаційної підготовки та мобілізації в лнр, в галузі транспортної безпеки, у сфері міжнародних відносин лнр, у сфері державної охорони, у сфері внутрішніх справ, у сфері цивільної оборони, захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, забезпечення пожежної безпеки та безпеки людей на водних об'єктах, виконавчого органу державної влади, який здійснює державне управління у сфері забезпечення безпеки лнр.

Статтею 21 зазначеного вище т.зв. «закону» визначено статус та права «керівника унітарного підприємства лнр». Так, керівник унітарного підприємства (директор, генеральний директор) є одноосібним виконавчим органом унітарного підприємства, який діє від імені унітарного підприємства без довіреності, у тому числі представляє його інтереси, вчиняє в установленому порядку угоди від імені унітарного підприємства, затверджує структуру та штати унітарного підприємства, здійснює прийом на роботу працівників такого підприємства, укладає з ними, змінює та припиняє трудові договори, видає накази, видає доручення у порядку, встановленому законодавством, а також організує виконання рішень власника майна унітарного підприємства.

Викладене свідчить, що незаконно утворене на тимчасово окупованій території України т.зв. «МУП «Кременское водопроводно-канализационное хозяйство» (мовою оригіналу є складовою частиною окупаційної адміністрації держави-агресора - «адміністрації Кремінського району лнр» та створене, у тому числі, для формування та забезпечення державної політики, нормативно-правового регулювання у економічній та соціальній сфері на окупованій території м. Кремінна Сіверськодонецького району Луганської області, а отже зайняття посад у вказаному т.зв. «органі» є фактичним зайняттям посади в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційній адміністрації держави-агресора.

Частинами 3 та 4 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 № 5 передбачено, що організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

На початку червня 2023 року (більш точний час в ході досудового розслідування з об'єктивних причин встановити не виявилось можливим) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області, діючи умисно та добровільно, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, переслідуючи особисті інтереси, маючи умисел на зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора та реалізуючи його, вступив в злочинну змову з представниками так званої «лнр», які підконтрольні державі-агресору - рф, в порушення вимог Конституції та Законів України, та добровільно зайняв посаду т.зв. «и.о. директора «Муниципального унитарного предприятия «Кременское водопроводно-канализационное хозяйство» (мовою оригіналу), що діє на тимчасово окупановій території м. Кремінна Сівєрськодонецького району Луганської області.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- повідомленням про кримінальне правопорушення від 14.07.2023;

- рапортом оперативного співробітника від 14.07.2023;

- відповіддю оперативного підрозділу на виконання доручення від 08.11.2023;

- протоколом огляду Інтернет ресурсів (публікація в Telegram «То є новини») від 08.11.2023;

- відповіддю оперативного підрозділу на виконання доручення від 06.03.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 05.03.2024;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_6 ;

- протоколом огляду Інтернет ресурсів (публікація в Telegram «город Кременная290 лет») за участю свідка ОСОБА_6 від 05.03.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 19.10.2023;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_7 ;

- протоколом огляду Інтернет ресурсів (публікація в Telegram «город Кременная290 лет») за участю свідка ОСОБА_7 від 19.10.2023;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 03.11.2023;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 ;

- протоколом огляду Інтернет ресурсів (публікація в Telegram «город Кременная290 лет») за участю свідка ОСОБА_8 від 03.11.2023;

- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт egrul.nalog.ru - «Кременское водопроводно-канализационное хозяйство») від 30.05.2024;

- протоколом огляду Інтернет ресурсів (сайт «Администрация Кременского муниципального округа луганской народной республики») від 03.06.2024;

- протоколом огляду Інтернет ресурсів (публікація в Telegram «Глава Администрации Кременского муниципального округа ОСОБА_9 » - «Народный фронт доставил очередную партию гуманитарной помощи в Кременской муниципальный округ») від 08.10.2024;

- іншими матеріалами досудового розслідування.

Також, в ході досудового розслідування встановлені ризики, передбачені пунктами 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється. Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, а саме: показань свідків, протоколів огляду сайтів, які містять матеріали фотозйомки та інші носії інформації, що свідчать про колабораційну діяльність ОСОБА_5

- переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування на окупованій державою-агресором території, про що свідчить неприбуття на виклик до СВ 3 управління шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, у зв'язку з чим його оголошено у розшук;

- спосіб вчинення злочину (здійснює колабораційну діяльність умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території, співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:

- ОСОБА_5 продовжує добровільно займати посаду, у незаконному органі влади, створеного на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційної адміністрації держави-агресора, що має наслідком подальше вчинення ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а також інших злочинів проти основ національної безпеки України.

Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрюваний зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до вказаного переліку територія Кремінської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області з 18.04.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Таким чином, факт тимчасової окупації території Кремінської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на території, яка віднесена до тимчасово окупованої Російською Федерацією території України.

Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується матеріалами кримінального провадження, переліченими вище.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доводи прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Встановлено, що слідчим відділом 3 управління (з дислокації у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №22023130000000737 від 22.09.2023 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

У зв'язку зі збройною агресією російської федерації, воєнним станом в Україні, захопленням Кремінської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» №191 (7851) від 20.09.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик ОСОБА_5 на 10 годину 00 хвилин на 24.09.2024, 25.09.2024 та 26.09.2024 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22023130000000737 від 22.09.2023, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

27.09.2024 слідчим за погодженням з прокурором, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України (опубліковано повідомлення про підозру на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» №196 (7856) від 27.09.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження).

Крім того, в газеті «Урядовий кур'єр» №196 (7856) від 27.09.2024, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повістку про виклик підозрюваного ОСОБА_5 на 10 годину 00 хвилин 01.10.2024, 02.10.2024 та 03.10.2024 за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні №22023130000000737 від 22.09.2023, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваної тощо.

Таким чином, 27.09.2024 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Постановою слідчого від 04.10.2024 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.

Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).

Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколами допитів свідків, іншими документами, здобутими у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя вважає доведеними вказані ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, в якому він підозрюється. Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

- переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування на окупованій державою-агресором території, про що свідчить неприбуття на виклик до слідчого шість разів, у тому числі тричі у статусі підозрюваного та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, у зв'язку з чим його оголошено у розшук.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 наразі перебуває на території України, яка перебуває під контролем окупаційної адміністрації, підозрюється у активній співпраці з представниками держави агресора та фактично своїми діями підтверджує намір продовжити скоєння кримінального правопорушення, у якому він підозрюються, що надає йому можливість скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку влади України.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.

Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України підтверджується вищезазначеними доказами, зібраними під час досудового розслідування.

З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстав вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території України, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.

Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником Кремінського відділу Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023130000000737 від 22.09.2023, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, - задовольнити.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження слідчий суддя, за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.4 ст.197 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору ОСОБА_4 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.

Повний текст ухвали суду складений і оголошений о 15:10 годині 13.05.2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1