14 травня 2025 року
м. Київ
справа №260/3546/22
адміністративне провадження № К/990/19139/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Розман Сергій Юрійович, на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №260/3546/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської митниці Державної митної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 8 вересня 2022 року №13-д «Про застосування дисциплінарного стягнення».
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
24 грудня 2024 представник ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій просив:
- скасувати у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі №260/3546/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування наказу Закарпатської митниці Державної митної служби України від 8 вересня 2022 року №13-д «Про застосування дисциплінарного стягнення», і прийняти нове рішення про задоволення позову у цій справі в повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 260/3546/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України в особі Закарпатської митниці про визнання протиправним та скасування наказу -відмовлено.
Не погодившись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з цією касаційною скаргою, надіславши її 5 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд».
У своїй касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені у заяві представника ОСОБА_1 обставини про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, не є підставами для перегляду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у цій справі.
Частиною першою статті 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другою статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
З аналізу наведеної статті слідує, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2023 року у справі №640/19240/21 зазначив, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов'язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об'єктивного розгляду спору.
Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
Верховний Суд у постанові від 16 березня 2021 року у справі №802/1462/16-а вказав, що перегляд за нововиявленими обставинами є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.
Поряд з цим, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19, від 28 жовтня 2020 року у справі №200/11289/19-а та від 12 листопада 2020 року у справі №804/2223/17.
У постанові Верховного Суду від 6 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21 вказано, що преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб'єктивними і об'єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі.
Судами попередніх інстанцій установлено, що заявник посилається на те, що вироком Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2024 року у справі №991/5399/23, який набрав законної сили 2 грудня 2024 року, ОСОБА_2 (головного державного інспектора відділу №2 митного поста «Лужанка») визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні, передбаченому частиною другою статті 364 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину. У цьому вироку суду встановлено, що описані у акті про результати тематичної перевірки комісії Держмитслужби України обставини «вказують на можливе вчинення», зокрема інспектором ОСОБА_2 , дисциплінарного проступку, передбаченого частиною другою статті 65 Закону України «Про державну службу». Також колегією суддів не встановлено, що кількість перетинів кордону ТЗ є частою в розумінні пункту 18 глави 1 розділу IV Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Лужанка», яка затверджена наказом №119 від 3 серпня 2021 року начальника НОМЕР_1 прикордонного загону, чи будь-якого іншого нормативно-правового акту, а відтак не можливо погодитись із твердженням, який викладений у дослідженій судом копії акта про результати тематичної перевірки комісії Держмитслужби України на підставі наказу Закарпатської митниці від 4 липня 2022 року №274, про те, що часте переміщення транспортного засобу порожнім через митний кордон є високим ступенем ризику і передбачає можливість проведення митного огляду. Вказані висновки службового розслідування, які підтримано прокурором у ході судового розгляду, розцінюються колегією суду як припущення.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у цій справі суди попередніх інстанцій указали, що встановлені антикорупційним судом обставини за схожих за змістом правовідносин не є нововиявленими обставинам. Такі обставини можуть мати ознаки преюдиційності щодо об'єкту доказування та можуть впливати на оцінку доказів судом при вирішенні справи, і лише за умови, якщо такі обставини встановлені судовим рішенням між тими ж учасниками справи і з тих самих правовідносин. Отже, зазначені в заяві ОСОБА_1 від 24 грудня 2024 року обставини не підпадають під критерії нововиявлених.
В оскаржуваних судових рішеннях суди дійшли висновку, що заява позивача за своїм змістом спрямована на спробу переоцінити докази, які вже були оцінені судом під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Отже, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про те, що наведені скаржником обставини не є нововиявленими в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18.11.2004 у справі «Правєдная проти Росії», заява №69529/01 та пункт 46 рішення від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови №2» заява №19960/04). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28.10.1999, заява №28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24.06.2003, заява №52854/99; ухвала Суду щодо прийнятності заяви №62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-43 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 09.06.2011 року, заява №4994/04).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи вищенаведене, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, наведеними скаржником. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними та обґрунтованими, а тому у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Розман Сергій Юрійович, на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №260/3546/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
……………………………
……………………………
……………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду