12 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/254/24
адміністративне провадження №П/990/254/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А., Кашпур О.В., Загороднюка А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Кандиби Є. С.,
представника позивача (в режимі відеоконференції) Осадчої В. В.,
представника відповідача (в режимі відеоконференції) Нарольської Т. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни про зупинення провадження у справі №990/254/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування індивідуального акта та
У провадженні Верховного Суду як суду першої інстанції перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 11 липня 2024 року № 2122/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області (відряджений до Дружківського міського суду Донецької області) на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі також - спірне рішення).
25 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча Вікторія Володимирівна (далі - Осадча В. В. ) звернулася до Верховного Суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 990/254/24 до набрання законної сили рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) по справі № 4381/25.
В обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що прийняття ВРП спірного рішення обумовлено відповідними рішеннями у дисциплінарній справі стосовно судді ОСОБА_1 , а саме: рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 та рішенням ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24. У свою чергу, вказані рішення ВРП та її дисциплінарного органу після вирішення Великою Палатою Верховного Суду постановою від 3 жовтня 2024 року справи № 990SCGC/13/24 на теперішній час є предметом дослідження ЄСПЛ як міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, за заявою ОСОБА_1 про порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом. У вказаній заяві ОСОБА_1 стверджується про порушення права заявника як людини шляхом примусу до виконання обов'язків судді у протиправний спосіб шляхом організації протиправного відрядження та неправомірного звільнення з посади судді з порушенням правової процедури, допущення дискримінації за ознакою територіального відношення суду до Донецької області та порушення права на ефективний засіб правового захисту, що передбачені частиною 2 статті 4, статтями 13, 14 Європейської Конвенції з прав людини, статті 1 Протоколу № 12 до Європейської Конвенції з прав людини, відкрита справа № 4381/25. Адвокат Осадча В .В. відмічає, що рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, про порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні певної справи судом є складовою частиною адміністративного судочинства України, яка пов'язана з переглядом судового рішення у зв'язку з виключними обставинами як окремої процесуальної форми. Це, на її думку, дає підстави стверджувати, що факт наявності провадження у міжнародній судовій установі, юрисдикція якої визнана Україною, з питання порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні певної справи судом підпадає під правову регламентацію положень пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), як підстави для зупинення провадження в іншій справі. Представник позивача уважає, що встановлення ЄСПЛ по справі № 4381/25 порушення Україною міжнародних зобов'язань при прийнятті вказаних рішень ВРП призведе до перегляду постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2024 року у справі № 990SCGC/13/24, у зв'язку з виключними обставинами. З уваги на зазначене адвокат Осадча В. В. просить зупинити розгляд справи № 990/254/24 до набрання законної сили рішенням ЄСПЛ по справі № 4381/25 на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
12 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Осадча В. В. подала до Суду клопотання про зупинення провадження у справі № 990/254/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційності) частини дев'ятнадцятої статті 31 КАС України.
Це клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 , як суб'єкт права на конституційну скаргу, подав до Конституційного Суду України конституційну скаргу щодо перевірки на відповідність Конституції України (конституційності) частини дев'ятнадцятої статті 31 КАС України, яка застосовується для визначення складу суддів Великої Палати Верховного Суду, призначених розглядати скарги на рішення ВРП, ухвалені за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, та яка була застосована Великою Палатою Верховного Суду при ухваленні постанови від 3 жовтня 2024 року у справі № 990SCGC/13/24, що безпосереднім чином відноситься до дисциплінарної процедури стосовно позивача як судді.
У конституційній скарзі ОСОБА_1 стверджується, що використана законодавцем України у частині дев'ятнадцятій статті 31 КАС України юридична техніка визначення складу Великої Палати Верховного Суду для розгляду справ щодо законності рішень ВРП, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, за допомогою норм підзаконного нормативно-правового акту - абзацу четвертого пункту 76 глави 3 «Автоматизований розподіл судових справ між суддями» розділу IV «Особливості автоматизованого розподілу судових справ» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням ВРП від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, - обумовила системну правову ситуацію, за якою Велика Палата Верховного Суду вирішує адміністративні справи зазначеної категорії шляхом ухвалення постанов у неповноважному складі суду та яка виключає фактичну можливість забезпечення непарної кількості суддів Великої Палати Верховного Суду з урахуванням незмінюваності складу названого колегіального органу Верховного Суду у кількості 20 суддів, які не мають законодавчих заборон брати участь у перегляді Верховним Судом рішень ВРП, для формування повноважного складу Великої Палати Верховного Суду, призначеного розглядати ці скарги. Також у згаданій скарзі наголошується про дискримінаційний характер правосуддя по відношенню до даної категорії громадян України - суддів, які притягаються до дисциплінарної відповідальності, оскільки не забезпечує розгляд їх скарг на згадані рішення ВРП правосуб'єктним судом за ознакою «формування суду згідно із законом», позбавляє права на судовий захист належним судом на відміну від інших осіб, які звертаються за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до адміністративного суду з належною правосуб'єктністю, пов'язаного з його формуванням на підставі Закону.
Адвокат Осадча В. В. вказує, що згідно з листом Секретаріату Конституційного Суду України від 2 травня 2025 року № 018-018-18/1162 конституційна скарга ОСОБА_1 за результатами попереднього перевіряння підлягає розгляду колегією суддів Конституційного Суду України. Зазначене твердження, на переконання представника позивача, обумовлює поширення на процесуальні відносини сторін у справі № 990/254/24 пункту 3 частини першої статті 236 КАС України.
У судовому засіданні адвокат Осадча В. В. підтримала обидва клопотання про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаних клопотань та зупинення провадження у справі.
Розглянувши доводи клопотань та заслухавши з цього призводу думку представників сторін, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 22 та частинами першою, другою статті 266 КАС України Верховний Суд як суд першої інстанції розглядає справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРП.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно із частиною четвертою статті 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
При цьому, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (друге речення пункту 3 частини першої статті 236 КАС України).
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Тобто, інститут зупинення судового провадження покликаний надати час для вирішення питань, які створюють перешкоди у здійсненні судового розгляду.
Отже, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
Так, із клопотання від 25 квітня 2025 року слідує, що підставою для зупинення провадження у справі № 990/254/24 до набрання законної сили рішенням ЄСПЛ у справі «Reshetnyak v. Ukraine» (заява № 4381/25) представник позивача вважає те, що у разі встановлення ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов'язань при прийнятті рішень ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 , відрядженого до Дружківського міського суду Донецької області» та її Другої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2024 року у справі № 990SCGC/13/24, якою скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 залишено без задоволення, підлягатиме перегляду за виключними обставинами.
У світлі вказаних доводів колегія суддів зауважує, що відповідно до частини пятої статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
З наведених положень процесуального закону вбачається, що інститут виключних обставин має на меті забезпечення перегляду судових рішень, ухвалених з порушеннями, що мали суттєвий вплив на вирішення справи.
Відтак, установлення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом свідчитиме про помилку з боку держави та може слугувати підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 361 КАС України.
Таким чином, запровадивши у КАС України інститут виключних обставин, законодавець передбачив можливість усунення судових помилок саме у такий процесуальний спосіб.
До того ж, процесуальний закон не визначає такої підстави для зупинення провадження у справі, як об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається ЄСПЛ.
Принагідно відзначити, що представником позивача до клопотання від 25 квітня 2025 року долучено копію заяви ОСОБА_1 до ЄСПЛ від 30 січня 2025 року, в якій відсутня будь-яка згадка про спірне рішення ВРП від 11 липня 2024 року №2122/0/15-24 та наявність судового провадження у Верховному Суду щодо оскарження цього рішення. Суть порушень, описаних позивачем у згаданій заяві, здебільшого стосується саме рішень ВРП від 25 червня 2024 року № 1948/0/15-24 та її Другої Дисциплінарної палати від 10 квітня 2024 року № 1068/2дп/15-24, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2024 року у справі № 990SCGC/13/24.
Клопотання адвоката Осадчої В. В. від 25 квітня 2025 року не містить чіткого обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи, у якій предметом оскарження є рішення ВРП від 11 липня 2024 року № 2122/0/15-24, до набрання законної сили рішенням ЄСПЛ за заявою ОСОБА_1 .
Ураховуючи відсутність у КАС України правила, яке б закріплювало можливість чи обов'язок суду зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням ЄСПЛ за заявою особи - позивача, та зважаючи на наявність передбаченого процесуальним законом механізму перегляду судових рішень у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої В. В. від 25 квітня 2025 року про зупинення провадження у справі № 990/254/24 до набрання законної сили рішенням ЄСПЛ у справі «Reshetnyak v. Ukraine» (заява №4381/25).
Аналогічний підхід щодо вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України слід застосувати й при вирішенні клопотання представника позивача від 12 травня 2025 року.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.
Згідно з обставинами, описаними у згаданому клопотанні, що ОСОБА_1 звернувся з конституційною скаргою до Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини дев'ятнадцятої статті 31 КАС України, яка застосовується для визначення складу суддів Великої Палати Верховного Суду, призначених розглядати скарги на рішення ВРП, ухвалені за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, та яка була застосована Великою Палатою Верховного Суду при ухваленні постанови від 3 жовтня 2024 року у справі № 990SCGC/13/24, що безпосереднім чином відноситься до дисциплінарної процедури стосовно позивача як судді.
На момент постановлення Верховним Судом цієї ухвали, конституційна скарга ОСОБА_1. розподілена судді-доповідачу, відомості про відкриття конституційного провадження за цією скаргою відсутні.
Адвокатом Осадчою В. В. копію конституційної скарги ОСОБА_1 було долучено до клопотання від 28 квітня 2024 року про відкладення розгляду справи.
Як убачається з копії цієї скарги, у Розділі ІІІ «Відомості про остаточне судове рішення» позивач вказав ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 990SCGC/13/24 (провадження № 11-262зва24) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2024 року у справі №990SCGC/13/24. Стверджуючи про неконституційність частини дев'ятнадцятої статті 31 КАС України, ОСОБА_1 зазначив, що розгляд його скарги на рішення ВРП від 25 червня 2024 року №1948/0/15-24 та заяви про перегляд постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтню 2024 року у справі №990SCGC/13/24 за нововиявленими обставинами здійснювався судом - Великою Палатою Верховного Суду, який не є правосуб'єктним у справі №990SCGC/13/24, так як склад суддів цього постійно діючого колегіального органу Верховного Суду не був сформований згідно із законом з причини неконституційності норми частини дев'ятнадцятої статті 31 КАС України, що також підтверджується тим, що постанова від 3 жовтня 2024 року та ухвала від 16 січня 2025 року приймалися різним кількісним складом суддів Великої Палати Верховного Суду.
Водночас зауважимо, що предметом оскарження у справі № 990/254/24 є рішення ВРП від 11 липня 2024 року № 2122/0/15-24, яким ОСОБА_1 звільнено з посади судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області (відряджений до Дружківського міського суду Донецької області) на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Частиною другою статті 2 КАС України закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на завдання адміністративного судочинства, а також предмет та підстави позову у справі № 990/254/24, Верховний Суд у рамках її розгляду має надати оцінку правомірності спірного рішення ВРП, у той час як предметом розгляду Конституційним Судом України, у разі відкриття конституційного провадження, буде відповідність частини дев'ятнадцятої статті 31 КАС України Конституції України.
Тобто обставини, які підлягають установленню під час вирішення спору в цій справі, не відносяться до предмета розгляду за конституційною скаргою ОСОБА_1 .
Клопотання представника позивача від 12 травня 2025 року про зупинення провадження у справі не містить будь-яких мотивів на обґрунтування висновку про неможливість адміністративному суду самостійно встановити та оцінити коло обставин, які входять до предмета судового розгляду в цій справі.
На переконання Верховного Суду, в клопотанні про зупинення провадження, не вмотивовано зв'язку між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції за наслідками розгляду згаданої конституційної скарги та предметом спору; не конкретизовано, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду в порядку конституційного судочинства скарги ОСОБА_1 ; не зазначено, чому зібрані у справі докази не дозволяють установити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Із заявленого клопотання та наданих представником позивача обґрунтувань Суд не встановив необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України.
На тлі цього колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої В. В. від 12 травня 2025 року про зупинення провадження у справі № 990/254/24 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини дев'ятнадцятої статті 31 КАС України необхідно відмовити.
Керуючись статтями 236, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У задоволенні клопотань представника ОСОБА_1 - адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни від 25 квітня 2025 року та від 12 травня 2025 року про зупинення провадження у справі № 990/254/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування індивідуального акта відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 14 травня 2025 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
М.В. Білак
С.А. Уханенко
О.В. Кашпур
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду