14 травня 2025 року
м. Київ
справа №640/12195/22
адміністративне провадження № К/990/27475/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2022 (головуючий суддя: Гарник К.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 (головуючий суддя: Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі № 640/12195/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині,
І. РУХ СПРАВИ
У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним і нечинним пункт 9 розділу ІІІ Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.05.2022 за № 487/37823 (зі змінами), у частині, згідно з якою прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти у 2022 році не проводиться.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 16.11.2022 позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.08.2023 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що права позивача оскаржуваним рішенням не були порушені, позаяк за правового регулювання, саме відповідач є відповідальним за державну політику в сфері освіти і науки, яке реалізується шляхом визначення обсягів та напрямів державного замовлення, тобто, рішенням, в якому зазначено, що прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться, не порушуються права, гарантовані Конституцією України на освіту, адже забезпечуються можливістю вступу за даними спеціальностями на денну форму освіти.
Щодо посилання на те, що Законом України «Про вищу освіту» не передбачено визначення обсягу державного замовлення саме в розрізі форм здобуття освіти, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що встановлення обсягу такого замовлення лежить у площині повноважень відповідача, а приписи Закону не містять застережень щодо неможливості Міністерству встановлювати обсяг державного замовлення в розрізі форм здобуття освіти.
Верховний Суд постановою від 27.03.2024 скасував постанову суду апеляційної інстанції, а справу направив на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Підставою для скасування судового рішення від 02.08.2023 слугували виявлені судом касаційної інстанції процесуальні порушення суду апеляційної інстанції. Зокрема, Верховний Суд констатував, що з матеріалів справи неможливо встановити чи апеляційний суд під час розгляду у відкритому судовому засіданні перевірив належним чином заяву позивача про закриття апеляційного провадження, а також чи надавав оцінку доводам позивача в цій частині та чи перевіряв їх належними та допустимими доказами.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 справу №640/12195/22 прийнято до провадження колегії суддів, визначеної відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.04.2024, та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про закриття апеляційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2022 залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2024 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час вступної компанії в 2022 році мав намір претендувати на отримання права на безоплатне (за кошти державного/місцевого бюджету) здобуття ступеня магістра на заочній формі навчання. Власне, з цією метою позивач зареєструвався для складання магістерського комплексного тесту (екзаменаційний листок № 0004928).
Водночас згідно з пунктом 9 розділу III Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти у 2022 році, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392 (далі - Порядок № 392), прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня молодшого бакалавра за всіма формами здобуття освіти, а також для здобуття ступенів бакалавра, магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться. Відкриті та фіксовані конкурсні пропозиції за цими спеціальностями, рівнями та формами здобуття вищої освіти не формуються, зарахування (переведення) на навчання на місця за державним (регіональним) замовленням не проводиться.
Позивач вважає, що оскаржувана норма порушує його конституційне право на освіту, оскільки встановлює, що вступники на правничі спеціальності не можуть претендувати на зарахування на навчання за державним/регіональним замовленням, якщо вони вступають на навчання за заочною формою для здобуття освіти ступеня магістра.
Своєю чергою, позивач акцентує увагу на тому, що для вступу на здобуття ступеню магістра за жодною іншою спеціальністю такого обмеження не встановлено. Отож, вступники на інші спеціальності можуть претендувати на отримання фінансування за рахунок коштів державного/місцевого бюджету незалежно від того, чи вони оберуть заочну, чи будь-яку іншу (очну, дистанційну, мережеву, дуальну) форму здобуття освіти.
Позивач також вважає, що оскаржуване обмеження не переслідує будь-якої легітимної мети.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що обсяги державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів щорічно затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
Своєю чергою, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 769 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2022 році» затверджено обсяги державного замовлення та не передбачено державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальністю 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» у 2022 році.
Відповідач зазначає, що аналогічні обмеження для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальністю 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» також існували і у 2021 році та були пролонговані на 2023 рік.
Таким чином, відповідач вважає, що наказ № 392, яким затверджений Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, у якому встановлені оскаржувані позивачем обмеження, відповідає вимогам законодавства.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди попередніх інстанцій установили, що позивач у 2018 році здобув ступінь бакалавра за напрямом підготовки «Правознавство» у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» за кошти державного замовлення, що підтверджується інформацією, зазначеною в дипломі бакалавра В18 № 187878 від 28.06.2018.
У 2020 році позивач здобув ступінь магістра за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» у Приватній установі «Університет «Київська школа економіки» (диплом магістра № 075182 від 06.04.2020).
У 2022 році позивач виявив намір вступити на навчання для здобуття ступеня магістра за спеціальністю «Право», тому зареєструвався для складання магістерського комплексного тесту.
Водночас наказом Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392 затверджено Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, у пункті 9 розділу III якого передбачено, що прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня молодшого бакалавра за всіма формами здобуття освіти, а також для здобуття ступенів бакалавра, магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться. Відкриті та фіксовані конкурсні пропозиції за цими спеціальностями, рівнями та формами здобуття вищої освіти не формуються, зарахування (переведення) на навчання на місця за державним (регіональним) замовленням не проводиться.
Уважаючи прийнятий Міністерством освіти і науки України наказ в частині протиправним, а права та охоронювані законом інтереси на освіту порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновкам якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до положень статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Суди констатували, що наказ про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, пункт 9 розділу ІІІ якого оскаржує позивач, прийнятий раніше ніж постанова Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 769 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2022 році», якою затверджено обсяги державного замовлення.
Також суди наголосили, що законом не передбачено визначення обсягу державного замовлення в розрізі форм здобуття освіти.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовані положення пункту 10 статті 116, частини другої статті 120 Конституції України, пункту 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», Закону України від 24.03.2022 № 2157-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти», статті третьої Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», якими визначено повноваження Міністерства освіти і науки України у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, а саме: застосування вищезазначених норм матеріального права, зокрема, в контексті обмеження конституційного права на безоплатне здобуття вищої освіти, гарантоване статтею 53 Конституції України.
Скаржник зазначає, що Міністерство освіти і науки України відповідно до Закону України «Про вищу освіту» формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою.
Своєю чергою, обсяги державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів щорічно затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 769 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2022 році» затверджено обсяги державного замовлення та не передбачено державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» у 2022 році.
Аналогічні обмеження також були встановлені у 2021, 2023 роках відповідно до постанов КМУ від 03.06.2021 № 708 та від 11.07.2023 № 708.
Тобто, з року в рік, Урядом не передбачено державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право».
Скаржник наголосив, що Міністерство, як головний орган в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, як представник замовника - держави, має право встановлювати обсяг державного замовлення та визначати, чи доцільно проводити державне замовлення за заочною формою навчання на певну спеціальність, з огляду саме на інтерес державної політики та вимоги держави у якості підготовки фахівців саме за певною спеціальністю, та з огляду на специфіку такого навчання.
Таким чином, скаржник вважає, що у спірному випадку права позивача оскаржуваним рішенням не були порушені, позаяк МОН є відповідальним за державну політику в сфері освіти і науки, яке реалізується шляхом визначення обсягів та напрямів державного замовлення, тобто, рішенням, у якому зазначено, що прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти у 2022 році не проводиться.
Одночасно з цим, скаржник наголосив, що гарантоване Конституцією України право на освіту не порушується, оскільки забезпечується можливість вступу за вказаними спеціальностями на денну форму навчання.
Від позивача надійшла заява, у якій останній висловив незгоду з відкриття касаційного провадження за скаргою Міністерства. Позивач із посиланням на ухвалу Верховного Суду від 08.07.2024 (касаційне провадження № 990/24574/24), постановлену щодо попередньої касаційної скарги Міністерства освіти і науки України на оскаржувані судові рішення зазначає, що в цій касаційній скарзі викладено лише обставини, які слугували прийняттю спірних у цій справі рішень, з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій останні ухвалені з порушенням положень наведених вище правових актів, однак без наведення обґрунтованих мотивів стосовно правового висновку, який, на думку скаржника, має бути висловлений Верховним Судом у цій справі та його необхідності у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), що не узгоджується із приписами пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та не є підставою касаційного оскарження.
Таким чином, позивач вважає, що були наявні підстави для повернення касаційної скарги як і попереднього разу.
Згодом на адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній наполягає, що касаційна скарга відповідача була помилково прийнята до розгляду, оскільки така подана після закінчення строків на касаційне оскарження.
Також позивач зазначив, що наказом МОН України від 08.07.2024 № 968 «Про внесення зміни до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році» (з урахуванням наказу МОН України від 11.07.2024 № 978 «Про внесення зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 08.07.2024 № 968») оскаржуваний пункт 9 розділу ІІІ Порядку було виключено.
У преамбулі наказу МОН України від 08.07.2024 № 968 зазначено, що його видано з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2022 у поточній справі.
Отже, ще до подання касаційної скарги МОН України самостійно вилучило спірну норму з Порядку, таким чином погодившись із висновками судів попередніх інстанцій щодо її протиправності.
Таким чином позивач вважає, що після вилучення спірної норми дія судових рішень у цій справі вичерпалася, адже вони були фактично та у повному обсязі реалізовані відповідачем.
По суті спору позивач наполягає, що метою й нормативним змістом спірного пункту 9 розділу ІІІ Порядку є обмеження можливості отримати у 2022 році фінансування у межах державного чи регіонального замовлення для здобуття вищої освіти за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за заочною формою здобуття освіти, що є недопустимим.
VIІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 1 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3166-VI) визначено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
Згідно зі статтею 15 Закону № 3166-VI Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр.
Положеннями статті 15 Закону № 3166-VI встановлено, що накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Всі накази міністерства оприлюднюються державною мовою на офіційному сайті міністерства в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Проекти наказів міністерства, які мають нормативно-правовий характер, оприлюднюються на офіційному веб-сайті міністерства відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
Накази міністерства або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 12 Закону № 1556-VII управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється: Кабінетом Міністрів України; центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Приписами пунктів 2, 3, 4, 10 частини першої статті 13 Закону № 1556-VII унормовано, що центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері вищої освіти, науки, підготовки фахівців з вищою освітою; систематично відстежує та аналізує потреби вітчизняного ринку праці, вносить пропозиції щодо обсягів і напрямів державної підтримки підготовки фахівців з вищою освітою; провадить аналітично-прогностичну діяльність у сфері вищої освіти, визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної, соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та невиробничої сфери, формує стратегічні напрями розвитку вищої освіти з урахуванням науково-технічного прогресу та інших факторів, узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти; формує пропозиції і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (зі змінами), Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
МОН у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення №630).
Приписами пункту 3 цього Положення унормовано, що основними завданнями МОН, зокрема, є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності та інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій.
МОН відповідно до покладених на нього завдань: розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції; здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності; розробляє та затверджує умови прийому до закладів освіти.
Положеннями пункту 8 Положення № 630 визначено, що МОН в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.
Накази МОН, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Нормативно-правові акти МОН підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Накази МОН, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.
Згідно із частиною першою статті 72 Закону № 1556-VII показники державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою формуються за рівнями вищої освіти та спеціальностями з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях на ринку праці центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку і торгівлі, у порядку, встановленому законом, за участю закладів вищої освіти, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, роботодавців та їх об'єднань.
Порядок формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (далі - Порядок), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 306.
Відповідно до пунктів 2, 9 Порядку № 306 державне замовлення формується Мінекономіки за поданням МОН та інших державних замовників з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці (далі - середньостроковий прогноз) та обсягів видатків державного бюджету на зазначені цілі. Державні замовники подають щороку до 1 грудня Мінекономіки пропозиції щодо проекту державного замовлення на рік, що настає за плановим роком, та наступні два бюджетні періоди у натуральному та вартісному виразі згідно з додатками 2-7 з урахуванням критеріїв формування державного замовлення, середньострокового прогнозу, а також відповідні обґрунтування.
У додатках 3 та 7 до Порядку передбачено при наданні пропозиції щодо проекту державного замовлення на підготовку фахівців, зазначати інформацію з урахуванням форми навчання (денною та заочною).
У пункті 14 Порядку визначений перелік показників, який зазначається у проекті рішення про затвердження державного замовлення, а саме перелік державних замовників, обсяги фінансування державного замовлення, прийому та випуску фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями та науковими ступенями, прийому та випуску робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів на плановий рік, прогнозні загальні обсяги натуральних показників державного замовлення на два бюджетні періоди, що настають за плановим роком, за освітньо-кваліфікаційними рівнями, науковими ступенями.
Отже, зі змісту наведених норм права вбачається, що МОН є відповідальним за державну політику в сфері освіти і науки, яке реалізується, зокрема, шляхом визначення обсягів та напрямів державного замовлення на відповідний навчальний рік.
Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році був затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 27.04.2022 № 392, зареєстрованим в Мін'юсті 03.05.2022 за № 487/37823 (далі - Порядок № 392).
Порядок № 392 є обов'язковим для закладів вищої освіти (закладів фахової передвищої освіти, наукових установ) усіх форм власності та сфер управління, крім вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) (пункт 1 Порядку № 392).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 392 прийом до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі за відповідними джерелами фінансування, зазначеними у пункті 1 розділу III цього Порядку.
У свою чергу, пункт 1 розділу ІІІ цього Порядку передбачає, що фінансування підготовки здобувачів вищої освіти здійснюється, зокрема, за рахунок видатків державного бюджету у державних та приватних закладах вищої освіти (державне замовлення) та за рахунок видатків місцевих бюджетів у державних та комунальних закладах вищої освіти (регіональне замовлення).
Зважаючи на наведені норми, колегія суддів наголошує, що обсяг та напрямки державного замовлення на відповідний навчальний рік мають бути підкріплені їх фінансуванням, зокрема, за рахунок видатків державного бюджету у державних та приватних закладах вищої освіти (державне замовлення).
Пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 392 передбачає, що особа може вступити до закладу вищої освіти для здобуття ступеня магістра на основі ступеня бакалавра, магістра та освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, здобутого за іншою спеціальністю (напрямом підготовки) (з урахуванням вимог абзацу дев'ятого пункту 1 розділу II цього Порядку), за умови успішного проходження вступних випробувань. Заклад вищої освіти у Правилах прийому може встановлювати додаткові вимоги для такої категорії осіб щодо строків навчання, включення додаткових обов'язкових навчальних компонентів до індивідуального навчального плану та обмеження щодо можливого поєднання спеціальностей різних галузей знань. Фінансування навчання за кошти державного та місцевого бюджетів (за державним або регіональним замовленням) здійснюється в межах строку навчання за навчальним планом відповідної освітньої програми, який визначається з розрахунку один навчальний рік на 60 кредитів ЄКТС.
Отже, умови вступу, визначені пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 392, мають узгоджуватись із пунктом 1 розділу III цього Порядку щодо наявності замовлення та його фінансування.
Водночас оскаржуваним пунктом 9 цього Порядку відповідач передбачив, що прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня молодшого бакалавра за всіма формами здобуття освіти, а також для здобуття ступенів бакалавра, магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться. Відкриті та фіксовані конкурсні пропозиції за цими спеціальностями, рівнями та формами здобуття вищої освіти не формуються, зарахування (переведення) на навчання на місця за державним (регіональним) замовленням не проводиться.
Позивач уважає, що оскаржувана норма порушує його конституційне право на освіту, оскільки встановлює, що вступники на правничі спеціальності не можуть претендувати на зарахування на навчання за державним/регіональним замовленням, якщо вони вступають на навчання для здобуття освіти ступеня магістра за заочною формою навчання.
У справі, що розглядається, процедура прийняття спірного Порядку, а також повноваження Міністерства затверджувати умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти, не є предметом розгляду безпосередньо цієї справи.
Натомість, в межах предмету цього спору перевірці підлягає оскаржуваний пункт 9 Порядку № 392 в аспекті законності встановлених в 2022 році обмежень щодо здобуття безоплатно ступеня магістра на заочній формі навчання.
Стаття 53 Конституції України визначає, що кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Приписами частини першої статті 4 Закону № 1556-VII також регламентовано, що кожен має право на вищу освіту.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних закладах вищої освіти на конкурсній основі, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.
Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров'я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.
Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.
Умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти регламентує стаття 44 Закону № 1556-VII, якою визначено, що прийом на навчання до закладів вищої освіти здійснюється на конкурсній основі відповідно до Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, затверджених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Умови конкурсу повинні забезпечувати дотримання прав особи у сфері освіти.
Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Згідно із приписами статті 49 Закону № 1556-VII особа має право здобувати вищу освіту в різних формах або поєднувати їх.
Основними формами здобуття вищої освіти є:
інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева); дуальна.
Очна (денна, вечірня) форма здобуття вищої освіти - це спосіб організації навчання здобувачів вищої освіти, що передбачає проведення навчальних занять та практичної підготовки не менше 30 тижнів упродовж навчального року.
Заочна форма здобуття вищої освіти - це спосіб організації навчання здобувачів вищої освіти шляхом поєднання навчальних занять і контрольних заходів під час короткочасних сесій та самостійного оволодіння освітньою програмою в період між ними. Тривалість періоду між навчальними заняттями та контрольними заходами не може бути меншою, ніж один місяць.
Отже, Міністерство, як головний орган в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, як представник замовника - держави, має право встановлювати обсяг державного замовлення та визначати, чи доцільно проводити державне замовлення за заочною формою навчання на певну спеціальність, виходячи саме з інтересів державної політики та вимог держави у якості підготовки фахівців саме за певною спеціальністю, виходячи зі специфіки такого навчання та його фінансування.
З оскаржуваної норми вбачається, що виключно для вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право», які мають намір здобути ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році, встановлено обмеження щодо реалізації ними права на безоплатну освіту.
За твердженнями скаржника, такі обмеження запроваджені тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, оскільки згідно із нормами Конституції України, право на освіту може обмежуватися в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2024 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався відповідними Указами.
У статті 3 цього Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правовою режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Своєю чергою, ураховуючи правовий режим воєнного стану, який спричинений військовою агресією російської федерації, агресивність російських військових і терористичних угруповань до національної системи освіти та науки Законом України від 24.03.2022 № 2157-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України у сфері освіти» пункт 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» було доповнено новим пунктом 23 такого змісту: « 23) у 2022 році прийом на навчання для здобуття ступеня молодшого бакалавра, бакалавра та магістра здійснюється в особливому порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки без дотримання вимог цього Закону».
Закон № 2157-ІХ набрав чинності 30.04.2022.
Отже, положення пункту 9 розділу III Порядку № 392 у частині, згідно з якою прийом на навчання вступників за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» за державним або регіональним замовленням для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти в 2022 році не проводиться зазначено на підставі внесених законодавцем змін у Розділ XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту».
Водночас, згідно із змінами, внесеними Законом від 23.02.2023 № 2925-IX (у редакції Закону від 08.11.2023 № 3438-IX), особливий порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти також запроваджений і в 2023, 2024 роках.
Також слід зазначити і про те, що обсяги державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів щорічно затверджуються постановою Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 769 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2022 році» затверджено обсяги державного замовлення, якими також не передбачено державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» у 2022 році.
Отже, в обох випадках позиція Уряду та Міністерства є тотожною.
Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2021 № 708 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2021 році», у 2021 році також не було передбачено державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право».
Аналогічні обмеження щодо обсягів державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право» були запроваджені і у 2023 році (постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 708 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2023 році»).
Таким чином, із наведеного вбачається, що з року в рік (починаючи з 2021 року), Урядом не передбачено державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою здобуття освіти за спеціальностями 081 «Право» та 293 «Міжнародне право».
Відповідно обмеження державного замовлення на підготовку фахівців для здобуття ступеня магістра за заочною формою навчання за правничими спеціальностями було прогнозованим (очікуваним).
Одночасно колегія суддів наголошує, що реалізація особою права на здобуття безоплатно ступеня магістра не є безумовним, а реалізується з урахуванням поточної ситуації в країні, а також виходячи з інтересів державної політики та вимог держави у якості підготовки фахівців саме за певною спеціальністю.
Водночас, зважаючи на поточну ситуацію в країні, запиту держави у якості підготовки фахівців за певною спеціальністю, а також враховуючи, що аналогічні обмеження існували у 2021 році, були закріплені у попередніх наказах і не зазнали суттєвих змін у проєктах нормативних актів 2022 року, а також з огляду на ситуацію воєнного стану та публічну інформацію про пріоритетне фінансування очної форми підготовки правників, позивач міг об'єктивно припускати, що державне замовлення за обраною ним формою навчання не буде передбачене, і заздалегідь зважити інші варіанти вступу.
Поряд із цим у 2022 році забезпечувалась можливість вступу за правничими спеціальностями на денну форму освіти, а отже відсутні підстави вважати, що оскаржуваним пунктом Порядку № 392 у спірному випадку порушені гарантовані Конституцією України права позивача на освіту.
Колегія суддів також не знаходить підстав вважати такий підхід дискримінаційним, позаяк такі обмеження зумовлені особливими обставинами та одночасно забезпечували дотримання прав особи у сфері освіти шляхом здобуття ступеня магістра за обраною спеціальністю на очній формі здобуття вищої освіти.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що МОН, як головний орган в системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, як представник замовника - держави, має право встановлювати обсяг державного замовлення та визначати, чи доцільно проводити державне замовлення за заочною формою навчання на певну спеціальність, з огляду саме на інтереси державної політики й вимоги держави у якості підготовки фахівців саме за певною спеціальністю, та з огляду на специфіку такого навчання.
Своєю чергою позивачем не доведено, а судами не встановлено, що запроваджені пунктом 9 розділу ІІІ Порядку № 392 обмеження в 2022 році суперечать вимогам законодавства та нівелюють право особи на освіту, гарантоване статтею 53 Конституції України.
Та обставина, що відповідач наказом МОН України від 08.07.2024 № 968 «Про внесення зміни до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році» (з урахуванням наказу МОН України від 11.07.2024 № 978 «Про внесення зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 08.07.2024 № 968») виключив оскаржувану норму жодним чином не свідчить про законність такої, оскільки такі дії були вчинені на виконання судового рішення у цій справі після перегляду його в апеляційному порядку та відповідно набрання судовим рішенням законної сили.
Тобто, відповідач дотримався принципу обов'язковості судового рішення шляхом його виконання та одночасно реалізував право на касаційне оскарження судових рішень з підстав незгоди з такими.
Також з огляду на те, що доводи касаційної скарги були мотивованими та такими, що могли бути перевірені тільки під час касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у суду касаційної інстанції не було правових підстав для повернення касаційної скарги МОН, як на тому наполягає позивач у відзиві.
З приводу тверджень позивача щодо порушення строків касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, то зазначене питання було вирішене Верховним Судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження від 23.07.2024.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно із частиною першою статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
ІХ. СУДОВІ ВИТРАТИ
Ураховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 у справі №640/12195/22 скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я. О. Берназюк
В. М. Шарапа