14 травня 2025 року
м. Київ
справа № 120/9665/24
адміністративне провадження № К/990/17677/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницька будівельна компанія» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 120/9665/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницька будівельна компанія» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмільницька будівельна компанія» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03 липня 2024 року:
- № 0247980701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 3 111 963,00 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями 2 074 642 грн, штраф 1 037 321 грн;
- № 0248000701, яким позивачу нараховано штрафні санкції 10 200 грн за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму загального обсягу постачання (без ПДВ) на суму 6 502 111,40 грн;
- № 0247930701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 1 863 048,00 грн, в тому числі: 1 374 642 за основним зобов'язанням, 488 406,00 грн штрафні санкції;
- №0247950701, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітний період, за який подано декларацію - 1-4 квартал 2022 року, на 695 743,00 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 червня 2024 року у справі №810/3171/17, від 10 квітня 2020 року у справі №1440/1967/18, від 21 березня 2024 року у справі №640/12797/22, від 25 січня 2024 року у справі №816/1810/17, від 27 червня 2023 року у справі №826/3189/17, від 04 січня 2023 року у справі №640/10524/20, від 22 червня 2020 року у справі №640/20205/18, від 01 квітня 2021 року у справі №640/4693/19, від 10 квітня 2020 року у справі №1440/1967/18, від 28 лютого 2018 року у справі №821/1496/16, від 05 грудня 2024 року у справі №640/20409/21, від 04 червня 2024 року у справі №810/3171/17 від 21 березня 2024 року у справі №640/12797/22, від 25 січня 2024 року у справі №816/1810/17, від 27 червня 2023 року у справі №826/3189/17, від 04 січня 2023 року у справі №640/10524/20 від 22 листопада 2022 року у справі №817/998/16, від 22 червня 2020 року у справі №640/20205/18, від 01 квітня 2021 року у справі №640/4693/19, від 10 квітня 2020 року у справі №1440/1967/18, від 28 лютого 2018 року у справі №821/1496/16, від 14 серпня 2024 року у справі №560/12984/23, від 04 лютого 2020 року у справі №826/17738/14, від 23 травня 2024 року у справі №420/17721/22, від 06 лютого 2018 року у справі №826/15139/16, та від 17 квітня 2018 року у справі №2а-10031/12/2670.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини четвертої статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмільницька будівельна компанія» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі № 120/9665/24 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов