про відкриття касаційного провадження
13 травня 2025 року
м. Київ
справа №640/4633/22
адміністративне провадження №К/990/17874/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року
у справі №640/4633/22
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за фактом настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з пораненням, під час виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу за фактом настання ІІ групи інвалідності, пов'язаної з пораненням та захворюванням під час виконання обов'язків військової служби у складі діючої армії в розмірі, визначеному частиною другою статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення ІІ групи інвалідності - 22 березня 2021 року), в сумі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність ІІ групи, в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року №975.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 23 квітня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою та заявою про звільнення від сплати судового збору до Верховного Суду.
На обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору позивач зазначає, що він є ветераном війни та учасником бойових дій, на підтвердження чого надав посвідчення серії НОМЕР_1 , а спір стосується захисту його соціальних прав.
Вирішуючи подане клопотання, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до частини другої статті 22 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Враховуючи вищезазначені положення Закону №3674-VI і Закону №3551-XII, а також встановивши обставини та дослідивши відповідні докази, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про звільнення від сплати судового збору є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 є ветераном війни та має статус учасника бойових дій, а спір стосується захисту його соціальних прав.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Скаржник просить Верховний Суд відступити від висновку, викладеного у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19.
Позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п'ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України
Крім того, Законом №2489-IX від 29 липня 2022 року (набув чинності 25 серпня 2022 року) внесено зміни до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII викладено в такій редакції:
«Якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).»
Таким чином, скаржник вважає, що з 25 серпня 2022 року має місце нове правове регулювання вказаних правовідносин, яке не передбачає дворічний термін настання інвалідності вищої групи упродовж 2 років, як обов'язкову умову до виплати одноразової допомоги.
Разом з тим, оскільки правовідносини до моменту ухвалення кінцевого рішення не припинені, положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII у редакції від 25 серпня 2022 року підлягають застосуванню у правовідносинах у даній справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, та сформовано новий правовий висновок щодо застосування положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII у подібних правовідносинах у такий спосіб:
1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;
2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин;
3) установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років суперечать Конституції України, а тому для вирішення цього спору підлягає застосуванню частина перша статті 46 Конституції України у взаємозв'язку з частиною п'ятою її статті 17 як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022.
Проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені на обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, наявність висновку Верховного Суду про відступлення від правового висновку, викладеному у постанові від 15 липня 2020 року у справі №240/10153/19, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, та перевірки необхідності врахування правового висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Суд також звертає увагу на необхідності реєстрації учасників справи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС). Відповідно до частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІСТ, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, враховуючи наявність особистого кабінету у Міністерства оборони України, запровадження на всій території України воєнного стану, а також з метою економії, Суд рекомендує ОСОБА_1 зареєструватися у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».
Інструкція користувача Електронного суду розміщується на веб-сторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за веб-адресою https://wiki.court.gov.ua.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №640/4633/22.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі №640/4633/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
3. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду справу №640/4633/22.
4. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
5. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін