13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/20963/22 пров. № А/857/4220/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 460/20963/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
15 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 у справі № 460/20963/22, яке набрало законної сили 08.09.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) в розмірі 8000 грн.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень..
20 січня 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив без задоволення.
Приймаючи цю ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно припинив з 01.01.2025 року виплату позивачу доплати до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки, зважаючи на норму статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», позивач зареєстрував місце проживання в зоні гарантованого добровільного відселення після моменту аварії на Чорнобильській АЕС.
Не погодившись із цією ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить цю ухвалу скасувати та задовольнити заяву, яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що норма статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не скасовує та не припиняє дію рішення суду, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин. На переконання позивача, відповідач вчинив протиправні дії на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2022 року у справі № 460/20963/22, безпідставно припинивши виплату позивачу доплати до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив йому у задоволенні цієї заяви.
Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Апеляційний суд встановив те, що 08 серпня 2022 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв у цій справі рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 із 01 квітня 2022 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснювати нарахування та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно законом про Державний бюджет України на відповідний рік), починаючи із 01 квітня 2022 року.
Рішення набрало законної сили 08.09.2022 року.
На виконання цього рішення, суд першої інстанції видав виконавчий лист.
01.02.2023 року відкрито виконавче провадження № 70893135 щодо виконання вказаного вище виконавчого листа.
Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
На підставі матеріалів справи, апеляційний суд встановив, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 460/20963/22, відповідач виконав, зокрема, з 10.10.2023 здійснив перерахунок пенсії позивача після якого розмір пенсії позивача становить 16798.94 грн, у тому числі 13400 грн підвищення до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ця обставина підтверджується протоколом про перерахунок пенсії від 10.10.2023 № 172350001755.
Припинення з 01.01.2025 року виплати позивачу пенсії у вказаному вище розмірі на підставі статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» свідчить про виникнення іншого спору, а тому до таких правовідносин не може бути застосована стаття 383 КАС України, оскільки, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі № 460/20963/22 відповідач виконав.
Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, яка подана в порядку статті 383 КАС України, виходив з тих мотивів, що відповідач діяв правомірно, припинивши з 01.01.2025 року виплату позивачу доплати до пенсії, яка передбачена ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, зробив вірний висновок про відмову в задоволенні заяви позивача, яка подана в порядку статті 383 КАС України, однак, виходив з помилкових мотивів, не врахувавши, що оскаржувані дії стосуються нових правовідносин і не є діями в процесі виконання рішення суду.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що припинення з 01.01.2025 року виплати доплати до пенсії позивачу обґрунтовується новою правовою підставою - положеннями статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Це свідчить про виникнення нових спірних правовідносин, які не охоплюються рішенням суду у справі № 460/20963/22 від 08.08.2022.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що рішення суду у справі № 460/20963/22 від 08.08.2022 виконано, тому оскаржені позивачем дії не мають ознак дій, вчинених під час виконання рішення суду, що набрало законної сили, та не стосуються порушення прав, підтверджених цим рішенням.
За наведених обставин, припинення з 01.01.2025 року виплати позивачу доплати до пенсії, на підставі статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», не може бути предметом оцінки в межах статті 383 КАС України, оскільки таке припинення не є дією, вчиненою в процесі виконання судового рішення у справі № 460/20963/22 від 08.08.2022.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції виходив з помилкових мотивів, при прийнятті ухвали про відмову в задоволенні заяви позивача, яка подана в порядку статті 383 КАС України, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно змінити, в частині мотивів відмови в задоволенні заяви.
Отже, апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 460/20963/22, змінити в частині мотивів відмови в задоволенні заяви.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовити з мотивів, які наведені у мотивувальній частині цієї постанови.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Рівненського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 460/20963/22
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель