13 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18711/24 пров. № А/857/29113/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізко І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Кравців О.Р.), ухвалене в порядку письмового провадження в м. Львів 10 жовтня 2024 року, у справі №380/18711/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
05.09.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач 1), Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги (далі-відповідач 2), просив: визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого витягом з протоколу від 16.08.2024 №17/в на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, та зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 внаслідок отриманої часткової втрати працездатності через отримання травми, пов'язаної з захистом Батьківщини.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після звільнення зі служби не зволікаючи вчинив необхідні дії з метою отримання документів, передбачених Порядком №975. Однак об'єктивно не мав можливості пришвидшити отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством, оскільки не мав можливості вплинути на строк проведення ВЛК. Крім того, суд не встановив факту зволікання з боку позивача щодо проходження ВЛК, а відповідачем належних та допустимих доказів не надано. Суд першої інстанції зауважив, що позивач не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовців, які звільнені із військової служби у зв'язку із втратою працездатності через проведення ВЛК поза межами передбаченого тримісячного строку. Суд першої інстанції виснував, що оскільки позивач відповідно до вимог пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ є особою, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ суперечить пункту 8 статті 16-3 цього ж Закону. Суд першої інстанції зауважив, що обставини справи свідчать, що рішення відповідача 2 за результатами розгляду заяви позивача є необґрунтованим та прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що не відповідає встановленим КАС України критеріям правомірності.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та в позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні документально підтверджені докази, що позивач об'єктивно не мав можливості звернутися із заявою та надати відповідні документи до МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності у визначений законом строк через непереборні обставини, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а також вживав всіх необхідних заходів для цього (подання заяв чи скарг на дії (бездіяльність) штатних ВЛК щодо не розгляду документів для переогляду причинного зв'язку ВЛК, вживав заходи щодо надання інформації чому протягом тривалого часу не здійснюється огляд ВЛК, оформлення нотаріально посвідченої довіреності для представника, надсилання документів поштою, звернення до МСЕК - із заявами про проведення щодо нього медико-соціальної експертизи для встановлення ступеня втрати працездатності, вживав заходи щодо надання інформації чому протягом тривалого часу не здійснюється огляд МСЕК та що позивач перебував на стаціонарному лікуванні протягом тривалого часу після звільнення.) На думку скаржника, триваюча пасивна поведінка такої особи свідчить про не бажання, з урахуванням наявної у неї можливості, знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Скаржник вказує, що оскільки ОСОБА_1 ступінь втрати працездатності встановлено 14.02.2024 року, а дата звільнення з військової служби - 11.07.2023 року, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, відтак після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, відповідно право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця не виникає. Скаржник вважає, що Комісія Міністерства оборони України приймаючи рішення діяла виключно у межах у спосіб та на підставі законодавства та нормативно-правових актів України
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 . проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 18.10.2023.
В період з 11.03.2022 по 07.08.2022; з 17.08.2022 по 19.01.2023; з 25.01.2023 по 23.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку військовою агресією російської федерації проти України.
Позивач в період з 19.01.2023 по 19.06.2023 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров'я.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.07.2023 №194 старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , водія-електрика 1 відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.07.2023 №56-РС, звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із сімейними обставинами) відповідно до пункту 2 частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», вважати таким, що 11.07.2023 справи та посаду здав.
З 11.07.2023 позивач виключений із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З метою встановлення причинного зв'язку отриманого ОСОБА_1 захворювання під час проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 19.07.2023 документи позивача скеровано до військово-лікарської Комісії західного регіону.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії №129 від 08.02.2024 захворювання старшого солдата запасу ОСОБА_1 , 1987 року народження, підтвердженні військово-медичними документами за період служби:
«Захворювання: «Остеохондроз поперекового відділу хребта, крила МХД LA-L-S, протрузія МХД L5-S1, ретролістез L3-L4, вторинний стеноз хребтового каналу на рівні L4-L5 з больовим синдромом», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Захворювання: «IXC, кардіосклероз, СН І. Есенціальна артеріальна гіпертензія. Ангіоспазм сітківки обох очей. Вазомоторний риніт, кіста правого верхньощелепного синуса. Лівобічна сенсоневральна приглуховатість. Міопія слабкого ступеня обох очей. Множинні підшкірні новоутвори тулуба та кінцівок. Стан після видалення (25.04.23) новоутворів тулуба», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».
Згідно з довідкою обласної медико-соціальної експертної комісії №3 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №028220 від 26.02.2024 ОСОБА_1 14.02.2024 встановлено ступінь втрати працездатності 25%.
З метою отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовців, які звільнені із військової служби у зв'язку із втратою працездатності позивач 26.02.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заява та долучені до неї документи супровідним листом надіслані ІНФОРМАЦІЯ_1 до відповідача 05.03.2024.
Листом від 27.08.2024 №1/9027 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги для військовослужбовців, які звільнені із військової служби у зв'язку із втратою працездатності, оскільки заявника звільнено з військової служби 11.07.2023, а 14.02.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).
За змістом пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога), гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Положеннями статті 16-1 Закону №2011-ХІІ визначений перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Відповідно до пункту 2 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Пунктом 3 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, зі змінами та доповненнями (Порядок №975).
Відповідно до п. 3 Порядку №975 у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов'язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби; 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов'язків служби у військовому резерві.
Відповідно до п. 11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з п. 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 13 Порядку №975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Згідно з п. 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Апеляційний суд зазначає, що позивача звільнено з військової служби 11.07.2023 та виключено з 11.07.2023 зі списків особового складу частини, а 26.02.2024, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, йому встановлена ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. Апелянт наполягає на тому, що зазначене є підставою для відмови позивачу у виплаті грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що з метою встановлення причинного зв'язку отриманого позивачем захворювання під час проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_4 19.07.2023 документи позивача скеровано до військово-лікарської Комісії західного регіону.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії №129 від 08.02.2024 захворювання старшого солдата запасу ОСОБА_1 , 1987 року народження, підтвердженні військово-медичними документами за період служби: «Захворювання: «Остеохондроз поперекового відділу хребта, крила МХД LA-L-S, протрузія МХД L5-S1, ретролістез L3-L4, вторинний стеноз хребтового каналу на рівні L4-L5 з больовим синдромом», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Захворювання: «IXC, кардіосклероз, СН І. Есенціальна артеріальна гіпертензія. Ангіоспазм сітківки обох очей. Вазомоторний риніт, кіста правого верхньощелепного синуса. Лівобічна сенсоневральна приглуховатість. Міопія слабкого ступеня обох очей. Множинні підшкірні новоутвори тулуба та кінцівок. Стан після видалення (25.04.23) новоутворів тулуба», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».
Згідно з довідкою обласної медико-соціальної експертної комісії №3 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №028220 від 26.02.2024 ОСОБА_1 14.02.2024 встановлено ступінь втрати працездатності 25%.
З метою отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовців, які звільнені із військової служби у зв'язку із втратою працездатності позивач 26.02.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заява та долучені до неї документи супровідним листом надіслані ІНФОРМАЦІЯ_4 до відповідача 05.03.2024.
Листом від 27.08.2024 №1/9027 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив позивача про відмову в призначення одноразової грошової допомоги для військовослужбовців, які звільнені із військової служби у зв'язку із втратою працездатності, оскільки заявника звільнено з військової служби 11.07.2023, а 14.02.2024 встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок поранення, пов?язаного захистом Батьківщини, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Отже, після звільнення позивача з військової служби 11.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 19.07.2023 скеровано до військово-лікарської Комісії західного регіону документи позивача з метою встановлення причинного зв'язку отриманого захворювання під час проходження військової служби, однак засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії відбулося лише 08.02.2024.
Після чого обласною медико-соціальною експертною комісією №3 14.02.2024 встановлено 25% втрати працездатності позивача та видано 26.02.2024 відповідну довідку.
Заява позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 про отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовців, які звільнені із військової служби у зв'язку із втратою працездатності датована 26.02.2024 та надіслана із додатками Директору Департаменту соціального забезпечення Міністерств оборони України 05.03.2024.
Слід вказати, що суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач після звільнення із служби невідкладно вчинив дії з метою отримання документів, передбачених Порядком №975, та отримання одноразової грошової допомоги, що не заперечується сторонами.
Однак, лише після проведеного засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії 08.02.2024 та отримання довідки від обласної медико-соціальної експертної комісії від 26.02.2024 у позивача виникли підстави для звернення до уповноваженого органу з метою призначення спірної виплати.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що отримання відповідної довідки МСЕК у строки, визначені законодавством об'єктивно не залежали від позивача, можливості вплинути на строк направлення його на ВЛК та проведення ВЛК у нього не було.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду також сформулювала позицію щодо можливості поновлення преклюзивного строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій особи, зокрема, у постановах від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц вказала, що строкові обмеження для реалізації особою свого майнового права без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з причин, що є поважними і не залежали від волі та дій такої особи, не є необхідним у правовій державі; таке обмеження буде непропорційним і неправомірним обмеженням прав особи та неправомірним втручанням у право на мирне володіння своїм майном та реалізації майнових прав.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку що позивач не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги для військовослужбовців, які звільнені із військової служби у зв'язку із втратою працездатності через дії ВЛК, вчинені поза строків.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №380/18711/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко