Справа № 320/15431/23 Головуючий у І інстанції - Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
12 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа: Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа: Міністерство оборони України, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо не нарахування та не виплати Позивачу як військовослужбовцю 3бройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Відповідача нарахувати та виплачувати Позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24.02.2022.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року у адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю 3бройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» починаючи з 24.02.2022.
До Київського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій Заявник просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на його користь 5000,00 грн витрат на правову допомогу.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.
В решті заяву залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Також, не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині ухваленого до стягнення розміру судових витрат та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 000 (п'яти тисяч) грн 00 копійок.
В апеляційних скаргах Сторони посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Апеляційна скарга Позивача мотивована тим, що заявлені ним до відшкодування витрати є співмірними складності справи та наданим послугам, а тому підлягають до задоволення повністю.
Апеляційна скарга Відповідача мотивована тим, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати не є співмірними складності справи та наданим послугам, а тому не підлягають до задоволення.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Відповідача; задовольнити його апеляційну скаргу; скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року в частині ухваленого до стягнення розміру судових витрат та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідачем, Третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких вони просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача, скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників Сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Так, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2025 року апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) - задоволено.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), третя особа: Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що основне судове рішення скасовано, а оскаржуване додаткове судове рішення є його невід'ємною частиною, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення відсутні.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглянувши доводи ОСОБА_1 , Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що додаткове судове рішення постановлено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню, додаткове рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, а апеляційна скарга Позивача підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) - задовольнити.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко