01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Янківська В.П., Суддя-доповідач: Епель О.В.
13 травня 2025 року Справа № 580/9267/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (Відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 та довести до нього прийняте рішення щодо розгляду рапорта.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що командир військової частини НОМЕР_2 вчиняє бездіяльність щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби, натомість Відповідач здійснив дії, щодо унеможливлення розгляду поданого рапорту.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не надано доказів подання/направлення рапорту від 28.08.2024 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність протиправної бездіяльності Відповідача щодо розгляду рапорту, адже Позивач станом на час розгляду справи не подав по команді рапорт про звільнення з військової служби.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, представник Позивача зазначає, що у зв'язку з тим, що Відповідачем не було зареєстровано рапорт від Позивача, копія рапорту разом з додатками листом із описом вкладення було направлено на адресу Міністерства оборони України для його перенаправлення за належністю до військової частини НОМЕР_1 , який отримано адресатом 02.09.2024.
Отже, Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 та його представник здійснили всі можливі дії та подали до суду належні докази, які підтверджують подання рапорту про звільнення як безпосередньо командуванню військової частини НОМЕР_1 , так і через Міністерство оборони України, що не було враховано судом першої інстанції.
Крім того, представник Позивача зазначає, що факт подання позову до суду із копією рапорту також є особливою формою доведення рапорту до військової частини. При цьому, посилається на відсутність порядку, який урегульовує спосіб дій військовослужбовця у разі, якщо посадові особи військової частини унеможливлюють реєстрацію рапорту.
Разом з тим, Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вчинив жодних дій щодо витребування з власної ініціативи у Відповідача доказів, які підтверджують неотримання ним рапорту Позивача, чим не забезпечив доступ до правосуддя.
Також представник Позивача наполягає на тому, що відмова у задоволенні позовних вимог у цій справі не відповідає критеріям ефективного судочинства.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024 та від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2025 у ОСОБА_1 було витребувано додаткові докази у справі, а саме: відповідь Міністерства оборони України на адвокатське звернення представника позивача - адвоката Макеєва В.Ф. щодо перенаправлення рапорту ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 від 29.08.2024 № 01-2908/24.
На виконання зазначеної ухвали суду від Апелянта надійшли пояснення у яких він зазначив, що ані позивачу ОСОБА_1 , ані його представнику адвокату Макеєву В.Ф. відповідь на адвокатське звернення №01-2908/24 від 29.08.2024 , а також відповідь на адвокатський запит №01-2908/24 від 29.08.2024 Міністерством оборони України - не направлялась.
Одночасно із поданням цих пояснень, Апелянтом заявлено клопотання про витребування судом вказаних доказів у Міністерства оборони України, яке було задоволено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025.
На виконання зазначеної ухвали суду від Міністерства оборони України надійшла заява у якій зазначає, що лист вих. № 530/09/24 від 05.09.2024 було передано до Адміністративного управління Генерального штабу ЗС України через фельд'єгерський поштовий зв'язок 10.09.2024 реєстр № 698 для опрацювання в установленому порядку. Також Міністерством надано лист Військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 вих.№5490, адресований адвокату Макеєву Валерію, у якому повідомляється про неприйняття позитивного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби з огляду на відсутність інформації про потребу дружини в догляді.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Судом встановлено, що до позову представником Позивача - адвокатом Макеєвим В.Ф. була долучена копія рапорту Позивача від 28.08.2024, складеного на командира роти ударних безпілотників авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 про звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану згідно із підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 у будь-який спосіб звертався до свого безпосереднього начальника та до наступного прямого начальника із рапортом про звільнення з військової служби.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.08.2024 представником Позивача було направлено до Міністерства оборони України адвокатське звернення від 29.08.2024 № 01-2908/24 для його перенаправлення за належністю до військової частини НОМЕР_1 .
До адвокатського звернення було долучено копія рапорта ОСОБА_1 з додатками, ордер на надання правничої допомоги та копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю /т. 1 а.с. 17/.
Адвокатське звернення від 29.08.2024 № 01-2908/24 було отримано Міністерством оборони України 02.09.2024 /т. 1 а.с. 18-18 зв./
За повідомленням Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України адвокатський запит від Макеєва В.Ф. в інтересах ОСОБА_1 вих. № 01- 2908/24 був зареєстровано Департаментом 11.09.2024 за вх. № 15217/адв та шляхом накладання резолюції доведено через моніторингу інформаційно-довідкової бази даних СЕДО-М до Адміністративного управління Генерального штабу ЗС України.
Як вбачається з лита Військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2024 вих.№5490, адресованого адвокату Макеєву Валерію, Військовою частиною НОМЕР_1 було розглянуто запит адвоката від 28.08.2024 щодо звільнення з військової служби ОСОБА_1 та повідомлено про неприйняття позитивного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби з огляду на відсутність інформації про потребу дружини в догляді.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ передбачено наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан. На момент розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно положень частини 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV (надалі за текстом - Статут) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно із пунктом 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 №124 рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно пункту 233 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
11. Як правильно зазначив суд першої інстанції та не спростовано Апелянтом, у матеріалах судової справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 по команді до свого безпосереднього начальника та до наступного прямого начальника із рапортом про звільнення з військової служби.
12. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.08.2024 представником Позивача було направлено до Міністерства оборони України адвокатське звернення від 29.08.2024 № 01-2908/24, до якого долучено зокрема рапорт Позивача з додатками для його перенаправлення за належністю до військової частини НОМЕР_1 .
Розглянувши рапорт ОСОБА_1 від 28.08.2024, листом від 13.09.2024 №5490 Відповідач повідомив адвоката ОСОБА_2 про неприйняття командуванням військової частини позитивного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Зазначений лист було направлено адвокату Макеєву В.Ф. на абонентську скриньку №97, Черкаси/т. 1 а.с. 92-92 зв./.
13. З огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи твердження представника Військової частини НОМЕР_1 , викладене у відзиві на позовну заяву, про те, що рапорт ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 не надходив, оскільки такі доводи спростовані наявними у матеріалах справи доказами, наданими Міністерством оборони України.
14. Разом з тим, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів Апелянта про допущення Відповідачем протиправної бездіяльності щодо розгляду рапорта ОСОБА_1 від 28.08.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп. «ґ» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки такий рапорт був розглянутий, а представнику Позивача була направлена відповідь на адвокатське звернення від 29.08.2024 № 01-2908/24.
15. Вказане дозволяє судовій колегії прийти до висновку про недопущення судом першої інстанції порушення права Позивача на ефективний захист, як на тому помилково наполягає його представник.
16. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено правильне рішення про задоволення позовних вимог, втім допущено помилку в частині мотивів прийняття такого рішення, а тому мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні.
18. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
19. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - без змін.
20. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 13 травня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк