П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/36592/24
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
повний текст судового рішення
складено 24.01.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» про стягнення суми податкового боргу, -
У листопаді 2024 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом до ТОВ «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» (далі ТОВ) та просило стягнути податкову заборгованість з ТОВ, а саме з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих підприємство по орендній платі з юридичних осіб - 497680 грн. 75 коп., на бюджетний рахунок - UА468999980334129812000015744, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), КБК 18010600, код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/18010600.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ перебуває на обліку як платник податків у ГУДПС, що підтверджується даними наявними в ідентифікаційній картці платника податків.
На дату подачі позову, відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість перед бюджетом ТОВ становить 497680 грн. 75 коп., а саме: заборгованість по орендний платі з юридичних осіб, що виникла в результаті:
- нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми ПС) №0064235104 від 04.05.2020 в сумі 1020 грн. 00 коп. у вигляді штрафної санкції.
- нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми ПС) №0063095104 від 30.04.2020 в сумі 25161 грн. 40 коп. у вигляді штрафної санкції.
- нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми ПС) №910/0412 від 19.11.2020 в сумі 452905 грн. 11 коп. у вигляді штрафної санкції.
- нарахування пені згідно ст. 129 ПКУ на загальну суму 17234 грн. 24 коп. за період від 01.08.2023 року до 22.11.2023 років.
- нарахування згідно податкового повідомлення-рішення (форми ПС) №20717/15-32-04-06 від 15.05.2024 в сумі 1360 грн. 00 коп. у вигляді штрафної санкції.
Вказані ППР були направлені з дотриманням вимог пункту 42.2 ст.42 ПК України на адресу відповідача: м.Одеса, вул.Онезька, 1, проте не були вручені адресату з підстав закінчення терміну зберігання.
Докази сплати податкового боргу у матеріалах справи відсутні.
В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ю» №63950-51 від 03.06.2019 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом та вручено ТОВ.
Оскільки відповідачем не сплачено податковий борг у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів щодо самостійної сплати податкового боргу, нарахованого на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, так само як і доказів їх оскарження та скасування, на підставі чого така сума грошового зобов'язання відповідача вважається узгодженою та є податковим боргом, який підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною другою статті 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Приписами пп.14.1.175, п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Згідно положень пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи
Відповідно до п.36.1, п.36.2, п.36.3 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Приписами п.59.1, п.59.3 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до положень п.95.1, п.95.2, п.95.3 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Одночасно, відповідно до п.42.1, 42.2 ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Таким чином, приписами ПК України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації.
Відповідно до п.6, 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 року №610, податкова вимога надсилається (вручається) платнику податків у письмовій та/або електронній формі. Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу. Платникам податків, які подають звітність в електронній формі, контролюючі органи можуть надсилати податкові вимоги засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. На вимогу платника податків, який отримав податкову вимогу в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідну податкову вимогу у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту (в письмовій або електронній формі) платника податків.
Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Інформація про дату і час надсилання та отримання податкової вимоги через електронний кабінет з ідентифікацією відправника та отримувача зберігається безстроково і може бути отримана через електронний кабінет у вигляді електронного документа, в тому числі у вигляді квитанції у текстовому форматі.
Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 42.5 ст.42 ПК України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
У зв'язку з несплатою суми грошового зобов'язання та з метою вжиття заходів щодо її погашення, податковим органом на адресу відповідача засобами поштового зв'язку було направлено податкову вимогу форми “Ю» №63950-51 від 03.06.2019 року на суму податкового боргу 251613,97 грн, яка була вручена ТОВ, що підтверджується відповідним підписом на рекомендованому повідомленні.
Матеріали справи не містять доказів оскарження спірних ППР, тобто грошове зобов'язання є узгодженим та вважається податковим боргом.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання представника апелянта на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2023 року по справі №916/3024/22 та від 09.10.2024 року по справі №916/3460/24, з урахуванням наступного.
Так, рішенням господарського суду по справі №916/3024/22 було стягнуто з ТОВ на користь Одеської міської ради 5913251,11 грн. - заборгованості за договором оренди землі за період з 01.09.2020 по 31.07.2022, 32547,13 грн. - пені, 83576,69 грн. 3 % річних, 317867,96 грн. - інфляційних втрат, 95958,64 грн. - судового збору, а рішенням по справі №916/3460/24 стягнуто з ТОВ на користь Одеської міської ради 6541488,43 грн. (шість мільйонів п'ятсот сорок одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 43 коп.) суму основного боргу, 215377,06 грн. (двісті п'ятнадцять тисяч триста сімдесят сім гривень 06 коп.) інфляційних втрат, 158465,71 грн. (сто п'ятдесят вісім тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 71 коп.) 3 % річних, 261636,78 грн. (двісті шістдесят одна тисяча шістсот тридцять шість гривень 78 коп.) пені за період з 01.08.2022 по 30.04.2024.
З наведеного вбачається, що предметом спору у вказаних справах є стягнення суми заборгованості за договором оренди землі перед Одеською міською радою, проте, підставою виникнення податкового боргу в межах даної справи є ППР, якими застосовано до ТОВ штрафні санкції за несплату у встановлений законом час грошових зобов'язань з орендної плати за землю, що в свою чергу не є зобов'язанням перед орендодавцем (Одеською міською радою).
Таким чином, доводи апелянта щодо подвійного притягнення ТОВ за одне й те саме порушення є необґрунтованими.
Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення податковим органом відповідачу податкової вимоги, апеляційний суд вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості оскаржити в судовому порядку податкові повідомлення рішення та вимогу згідно норм чинного законодавства до набуття податковим зобов'язанням статусу узгодженого.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕКТР ПЛЮС» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький