П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38133/24
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 06.02.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченко К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду 09 грудня 2024 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у якості платника єдиного податку третьої групи з 01 жовтня 2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку;
- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01 лютого 2017 року зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25430000000039622 від 01.02.2017). Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 24 жовтня 2019 року №1915213401114 ФОП ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група, ставка 5 %). Основним видом господарської діяльності, яку здійснює ФОП ОСОБА_1 є надання послуг з доступу до мережі Інтернет як провайдером (інша діяльність у сфері електрозв'язку). На адресу позивача надійшло рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи. Вказаним рішенням анульовано реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року.
Вважаючи, що рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи є протиправним та підлягає скасуванню з поновленням реєстрації ФОП ОСОБА_1 у якості платника єдиного податку третьої групи з 01 жовтня 2024 року та включенням до реєстру платників єдиного податку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним.
Головне управління ДПС в Одеській області не згодне з позицією позивача в повному обсязі та вважає її необґрунтованою, посилаючись на те, що на підставі п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПКУ) Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи порушено умови перебування на спрощеної системи оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права платникам застосовувати спрощену систему оподаткування (аб.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291, абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ). Під час перевірки використовувались інформація, яка зберігається в базах даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС.
За результатами перевірки встановлені порушення, за які передбачена відповідальність відповідно до вимог абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Відповідач зазначив, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб'єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. На пiдставi вищезазначеного Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третього групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування №41428/15-32-24-09 від 23 вересня 2024 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.
30 грудня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/79336/24).
06 січня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. №ЕС/1382/25).
Станом на 06 лютого 2025 року будь-яких інших заяв, клопотань з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до вимог ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити; стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7570,00 грн.
Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
04.03.2025 року (вхід.№11697/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - Присяжнюка Деніса Руслановича надійшов відзив на апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому заявник просить прийняти відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області по справі №420/38133/24; відмовити ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року - без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
01 лютого 2017 року зареєстровано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25430000000039622 від 01.02.2017 року).
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про наступні види економічної діяльності, які здійснюються вказаним суб'єктом господарювання: Основний вид діяльності: 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку. Додаткові: 43.21 Електромонтажні роботи; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 80.20 Обслуговування систем безпеки 95.11 Ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 24 жовтня 2019 року № 1915213401114 ФОП ОСОБА_2 з 01 березня 2017 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група, ставка 5 %).
Основним видом господарської діяльності, яку здійснює ФОП ОСОБА_1 є надання послуг з доступу до мережі Інтернет як провайдером (інша діяльність у сфері електрозв'язку).
Головним управлінням ДПС в Одеській області ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було попереджено про неможливість використання заборонених КВЕД на спрощеній системі оподаткування листом від 06.08.2024 року №30523/6/15-32-24-09-06.
На підставі п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПКУ) Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено камеральну перевірку щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
За результатом проведеної перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування №41428/15-32-24-09 від 23 вересня 2024 року. Примірник акту перевірки надіслано за податковою адресою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у порядку, передбаченому статтею 42 ПК України.
Перевіркою встановлено, що платником єдиного податку третьої групи порушено умови перебування на спрощеної системи оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права платникам застосовувати спрощену систему оподаткування (аб.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291, абз.5 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ). Під час перевірки використовувались інформація, яка зберігається в базах даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС.
Головним управлінням ДПС в Одеській області ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було попереджено про неможливість використання заборонених КВЕД на спрощеній системі оподаткування листом від 06.08.2024 року №30523/6/15-32-24-09-06.На адресу позивача надійшло рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи.
Вказаним рішенням анульовано реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 01 жовтня 2024 року.
Позивач, вважаючи прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до вимог ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Згідно з вимогами пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Підпунктом 62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до вимог п.291.2. та 291.3. ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Пунктом 299.3. ст.299 ПК України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
Згідно з вимогами пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, а саме у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України).
Одночасно, абз.1 п.299.11 ст.299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.
Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку третьої групи.
Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені, зокрема, у постановах від 02.10.2018 року у справі №805/1307/17-а, від 03.12.2020 року у справі №200/9334/19-а та від 14.07.2021 року у справі №808/224/18.
Пунктом 75.1. ст.75 ПК України, зокрема, передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з набранням чинності 01.01.2022 року Закону №1089 платники єдиного податку-фізичні особи-підприємці при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Водночас для застосування спрощеної системи оподаткування платники податків подають заяву за формою, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 року №308. Форма цієї заяви передбачає зазначення платниками видів діяльності за кодами КВЕД ДК 009:2010, які суб'єкт господарювання має здійснювати, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування.
Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД-2010) затверджена наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 року №396. Вказаний наказ визначає методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД-2010. Згідно з КВЕД-2010 діяльність з надання послуг, доступу до мережі Інтернет не виокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класів 61.10 - «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку», 61.20 - «Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку», 61.30 - «Діяльність у сфері супутникового електрозв'язку» та класу 61.90 - «Інша діяльність у сфері електрозв'язку».
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фізичні особи-підприємці, які обрали вищевказані КВЕД-2010 та надають електронні комунікаційні послуги не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Відповідно до вимог п.300.1 ст.300 ПКУ платники єдиного податку несуть відповідність відповідно до ПКУ за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Водночас, відповідно до вимог п.п.4 п.п.298.3.1 п.298.3 ст.298 Кодексу для платника єдиного податку передбачено можливість внесення відомостей до реєстру платників єдиного податку щодо зміни видів господарської діяльності.
Крім того, платники єдиного податку згідно з вимогами п.п.5 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.
Отже, такі платники зобов'язані подати заяву та відмовитись від спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року), тобто до 20 вересня 2024 року (п.п.298.2.1 п.298.2 ст.298 Кодексу).
У разі невиконання обов'язку щодо виключення відповідних видів діяльності або переходу на інші податки і збори, то реєстрація по такому платнику може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
Судом інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було попереджено про неможливість використання заборонених КВЕД на спрощеній системі оподаткування листом від 06.08.2024 року №30523/6/15-32-24-09-06.
Відповідно до вимог пункту 299.11 статті 299 ПКУ передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
За результатом перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування відповідачем встановлено порушення вимог абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права платникам застосовувати спрощену систему оподаткування, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи ОСОБА_1 є правомірним.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем складено Акт перевірки щодо порушення платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування №41428/15-32-24-09 від 23 вересня 2024 року.
Спірним питанням в даній справі є правомірність висновків контролюючого органу про достатність наявності відомостей щодо суб'єкта господарювання у інформаційних базах даних ДПС України про його види діяльності, а саме: «Діяльність у сфері проводового електрозв'язку» (61.10), «Діяльність у сфері безпроводного електрозв'язку» (61.20) та «Інша діяльність у сфері електрозв'язку» (61.90).
Отже, щодо таких висновків, покладених в основу спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, 16 грудня 2020 року прийнятий Закон України «Про електронні комунікації» №1089-IX (далі - Закон №1089-IX, який набрав чинності з 01.01.2022 року), що визначає правові та організаційні основи державної політики у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, а також права, обов'язки та відповідальність фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у відповідній діяльності або користуються електронними комунікаційними послугами.
Відповідно до вимог ст.16 Закону №1089-IX суб'єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність як постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, повинні протягом місяця від початку такої діяльності надіслати до регуляторного органу повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій.
У Повідомленні зазначається вид та опис електронних комунікаційних послуг. Інформація вноситься до Повідомлення шляхом проставляння суб'єктом господарювання відмітки навпроти найменування відповідного виду послуг чи доступу. У разі відсутності в орієнтовному переліку видів електронних комунікаційних послуг, затвердженому регуляторним органом, послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються в довільній формі.
За приписами ст.17 Закону №1089-IX регуляторний орган (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку (далі - НКЕК) включає ці відомості та веде Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг в електронному вигляді за встановленими ним порядком та формою.
Постановою НКЕК від 20.04.2022 року №30 «Питання ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг» затверджено Порядок ведення реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг та його форму, а також Орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг (зі змінами), який зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2022 року за №502/37838.
Враховуючи наведене, при поданні Повідомлення суб'єкт господарювання самостійно визначає необхідний перелік видів електронних комунікаційних послуг згідно з Орієнтовним переліком, а в разі відсутності в Орієнтовному переліку послуги, яку надає суб'єкт господарювання, вид та опис такої послуги надаються ним в довільній формі.
На підставі поданих суб'єктами господарювання Повідомлень, НКЕК веде в електронному вигляді Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, за встановленими нею порядком та формою. Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг розміщений у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НКЕК.
Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг у встановленому порядку отримують витяги з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг, які зокрема містять інформацію про код, вид та опис електронних комунікаційних послуг та код юридичних осіб за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців.
Єдиним ресурсом, де відображаються актуальні дані про постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, в тому числі про надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Реєстр постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (далі - Реєстр). Документом, який може підтвердити право суб'єкта господарювання на надання того чи іншого виду послуг у сфері електронних комунікацій, є Витяг з Реєстру, наданий уповноваженими посадовими особами НКЕК.
Колегією суддів встановлено, що ФОП ОСОБА_3 включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №1439, як постачальник електронних комунікаційних послуг з надання:
IA.S1 Послуга доступу до мережі Інтернет Послуга, що забезпечує доступ до мережі Інтернет і можливість логічного з'єднання з кінцевими точками мережі Інтернет незалежно від технології, що застосовується в електронній комунікаційній мережі, і кінцевого (термінального) обладнання, що використовується. З використанням мережі: фіксованого зв'язку.
IA.S2 Послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет Послуга з доступу до мережі Інтернет із швидкістю передачі даних, не меншою, ніж визначена законодавством, та без застосування систем з комутацією каналів. З використанням мережі: фіксованого зв'язку.
Суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп визначені п.291.5 ст.291 ПК України.
Зокрема, відповідно до пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб'єкти господарювання (юридичні особи та ФОП), які здійснюють діяльність з:
- діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності);
- діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
- діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
- діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;
- діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
Тобто, законодавцем визначено підстави, за наявності яких суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи, а саме, які здійснюють діяльність з надання послуг поштового зв'язку, телефонного зв'язку (фіксованого з проводним та безпроводним доступом, рухомого), з надання іншим особам послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Раніше, Законом України від 18.09.2019 року №102-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню» було припинено ліцензування діяльності у сфері телекомунікацій, що здійснювалась на виконання Закону України «Про телекомунікації» та передбачала ліцензування наступних видів діяльності у сфері телекомунікацій: діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку (місцевого, міжміського, міжнародного); діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку; діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.
01.01.2022 року набрав чинності Закон №1089-IX, який не передбачає згаданих видів діяльності та, відповідно, в Орієнтовному переліку такі види діяльності відсутні.
Водночас, окремі норми актів законодавства України лишаються неприведеними у відповідність до Закону №1089-IX, який прийнято з метою імплементації актів права ЄС, зокрема, Директиви 2018/1972 Європейського парламенту і ради від 11.12.2018 року «Про запровадження Європейського кодексу електронних комунікацій».
Так, зазначені застарілі назви видів діяльності у сфері телекомунікацій, ще містяться у абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про телекомунікації»:
оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;
провайдер телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку.
Пунктом 70 ст.2 Закону №1089-IX визначено, що: оператор електронних комунікацій (оператор) - суб'єкт господарювання, який володіє, здійснює експлуатацію та управління електронними комунікаційними мережами та/або пов'язаними засобами.
У разі постачання електронних комунікаційних мереж оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних мереж.
У разі постачання електронних комунікаційних послуг оператор вважається також постачальником електронних комунікаційних послуг.
У свою чергу, згідно з вимогами п.87 ст.2 Закону №1089-IX постачальник електронних комунікаційних послуг - суб'єкт господарювання, який фактично надає та/або має право надавати електронні комунікаційні послуги на власних мережах та/або на мережах інших постачальників електронних комунікаційних послуг, та з пунктом 85 цієї статті постачальник електронних комунікаційних мереж - суб'єкт господарювання, який надає послуги доступу до електронної комунікаційної мережі, що знаходиться в його володінні, та до пов'язаних з нею засобів, або з використанням віртуальних мереж.
Тобто, відповідно до Закону №1089-IX будь-який оператор електронних комунікацій може бути постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг, але не кожен постачальник електронних комунікаційних послуг є оператором електронних комунікацій.
В Офіційному узагальненому роз'ясненні наведено види електронних комунікаційних послуг, які максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пп.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПКУ, зокрема, це:
послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації, Код послуги - IC. S1;
послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж, Код послуги - OS. S1.
Тобто, лише при здійсненні цих 2 видів електронних комунікаційних послуг постачальник не може застосовувати спрощену систему оподаткування.
Поряд із цим, як встановлено колегією суддів, під час реєстрації діяльності у НКЕК у відповідності до вимог Закону України «Про електронні комунікації» позивач не зазначав у якості діяльності такого виду діяльності як OS.SI: «Послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж» чи ІС.SI «Послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації».
Крім того, відповідно до положень розділу 1 Сфера застосування вступної частини до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
Отже, види діяльності у сфері електронних комунікацій, передбачені в Орієнтовному переліку можуть не збігатися з КВЕД, та такий збіг або його відсутність не створює прав та обов'язків для суб'єктів господарювання та жодні правові наслідки зазначеного відсутні.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обмеження перебування на єдиному податку згідно до абз.8 пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України стосується виключно суб'єктів, які безпосередньо здійснюють саме види діяльності, прямо зазначені у ПК України, а саме: поштовий зв'язок, телефонний зв'язок, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж.
Натомість, як встановлено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, ФОП ОСОБА_1 не здійснює діяльності за вказаними вище видами, які передбачені пп 291.5.1. п.291.5 ст.291 ПК України, а тому підстави для анулювання позивачу реєстрації платником єдиного податку третьої групи відсутні.
При цьому, не приведення у відповідність положень ПК України, у зв'язку із змінами у законодавстві про електронні комунікації, призводить до неоднозначного трактування таких норм.
Відповідно до вимог п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 про анулювання реєстрації ФОП ОСОБА_1 реєстрації платника єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.
Також колегія суддів вважає, що внаслідок протиправного прийняття рішення від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 ФОП ОСОБА_1 було неправомірно виключено з реєстру платників єдиного податку, а тому належним захистом прав позивача у даному випадку є саме зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якості платника податку третьої групи з 01.10.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку, тобто з дати виключення з цього реєстру з метою недопущення порушення права позивача та повернення його у становище, яке існувало до винесення протиправного рішення.
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 3028,00 грн., що підтверджується квітанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4043463477.1 від 03.12.2024 року (а.с.16) та за подання апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №188 від 14.02.2025 року (а.с.65), а всього 7570,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325; 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.
Ухвалити у справі №420/38133/24 нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) від 22 жовтня 2024 року №424/15-32-24-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у якості платника податку третьої групи з 01.10.2024 року та включити до реєстру платників єдиного податку.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (ЄДРПОУ 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7570,00 грн. (сім тисяч пьятсот сімдесят гривень 00 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко