П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/2451/25
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Федусика А.Г., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 400/2451/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 16.03.2022 № 75 в частині; зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2025 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:
- визнати протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №75 від 16.03.2022 в частині зарахування до списків особового складу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про виключення (звільнення) ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , як такого що протиправно призваний на військову службу наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 12.03.2022 №53 та звільнити його з військової служби.
Ухвалою суду першої інстанції від 17.03.2025 визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Представником позивача на усунення недоліків позовної заяви подано заяву про поновлення строку звернення до суду. На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначено, що позивач з моменту оскарження наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2022 №53 про призов позивача на військову службу під час мобілізації вчиняв активні дії по захисту своїх прав. Лише 08.01.2025 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 у справі № 380/19581/23 було скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2022 №53, що стало підставою для звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,Військової частини НОМЕР_1 , щодо виключення (звільнення) ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Лише 11.02.2025 Військова частина НОМЕР_1 фактично відмовила позивачу у звільненні його з військової служби. Таким чином, строк давності для звернення до суду починається з 12.02.2025, наступний день за тим, коли позивач дізнався про порушення своїх прав (відмови відповідача). Із позовом позивач звернувся 12.03.2025. Разом з позовною заявою представником позивача було подано заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій зазначено, що позивач є діючим військовослужбовцем, проходить військову службу в умовах воєнного стану, наразі продовжує безперервну військову службу.
З наведених підстав просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити даний строк.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2024 заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 16.03.2022 № 75 в частині; зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Постановляючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про недостатність вказаних позивачем причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, відтак відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не зважив на аргументи позивача стосовно його перебування у складі Збройних Сил, переведених на режим функціонування в умовах воєнного стану. Крім того, судом першої інстанції проігноровано те, що лише 11.02.2025 Військова частина НОМЕР_1 фактично відмовила позивачу у звільненні його з військової служби.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Спірні правовідносини у цій справі стосується питання визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №75 від 16.03.2022 в частині зарахування до списків особового складу позивача.
Адміністративний позов поданий до суду 12.03.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Суд першої інстанції правильно відхилив доводи представника позивача про те, що в даному випадку строк звернення до суду слід обраховувати з наступного дня після відмови (Лист Військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2025) у звільненні позивача з військової служби, а саме з 12.03.2025, оскільки позивач знав про свій призов та зарахування в штат військової частини, отже мав реальну можливість оскаржити такі дії в межах встановленого строку.
При цьому, колегія суддів вказує, що отримання позивачем відповіді відповідача на звернення зі спірного питання не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики, тощо. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків, викладені у постанові від 28.07.2022 у справі №9901/611/19, за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Апеляційний суд вказує, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Щодо посилання позивача на те, що позивач як військовослужбовець, виконує завдання щодо забезпечення виконання заходів правового режиму військового часу, заходів забезпечення національної безпеки та оборони, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку, колегія суддів зауважує, що зазначили, що додані до матеріалів справи документи підтверджують лише факт перебування позивача на військовій службі, проте не підтверджують наявність обставин, що ускладнювали або унеможливлювали своєчасне звернення до суду з цим позовом (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; факт неможливості вибути за територію військової частини; перебування позивача на лікуванні тощо).
Варто зазначити, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. При цьому, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
У справі ж, що розглядається, позивачем не надано доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 23.04.2025 по справі № 420/26807/24.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, з урахуванням дати звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є повернення адміністративного позову на підставі вимог ч.2 ст. 123 КАС України, про що правильно виснував суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 400/2451/25 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик