П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3118/24
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П.
розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій, у меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ГУ ПФУ в Миколаївській області безпідставно здійснило виплату, як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, порушуючи приписи статті 12 Закону №3551-XII .
Позивач наголошує, що дії територіального органу Пенсійного фонду щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у сумі 1000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертви нацистських переслідувань» №754 від 21.07.2023, якою затверджений Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок №754), є протиправними, оскільки суперечать акту вищої юридичної сили.
На переконання позивача, така допомога мала б бути виплачена у розмірі, визначеному статтею 12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-ХІV, тобто, не менше п'яти мінімальних пенсій за віком.
Окрім того, при вирішенні даного спору, позивач просив урахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.03.2024 у зразковій справі №440/14216/23.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги за 2023 рік як учаснику бойових дій у меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 12 №3551-XII, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що станом на час виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII та Порядок № 754.
На переконання суду, враховуючи приписи частини 4 статті 7 КАС України щодо загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2023 році, слід застосовувати приписи Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним щодо спірних правовідносин.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що разова грошова допомога до Дня Незалежності України у 2023 році повинна виплачуватися учаснику бойових дій в розмірі, встановленому Законом №3551-XII, а саме в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд першої інстанції, акцентував увагу на тому, що дана справа є типовою справою щодо зразкової справи №440/14216/23, а тому в силу положень статті 291 КАС України суд має враховувати висновки Верховного Суду стосовно визначення права позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2023 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.
В апеляційній скарзі, ГУ ПФУ в Миколаївській області посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду в частині задоволення вимог скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час ухвалення рішення, суд першої інстанції не врахував, що Законом України від 20.03.2023 № 2983-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» частина 5 статті 12 Закону №3551-XII викладено в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Отже, законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551-XII.
На переконання скаржника, враховуючи наведене у 2023 році виплата щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України має здійснюватися у розмірах, передбачених Постановою №754, що свідчить про відсутність підстав для тверджень щодо порушення прав позивача та для визнання протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги, у зв'язку з чим просить в задоволенні скарги відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справа буде розглядатися в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 14.12.1997. (а.с.9).
У серпні 2023 року ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідно до положень Постанови №754, виплатило ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до Дня Незалежності України у розмірі 1000 грн.
Позивач, вважаючи вказану виплату такою, що виплачена не в належному розмірі, звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до статті 12 Закону №3551-XII, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (а.с.11), однак відповіді на свою заяву не отримав.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Спірним питанням, в даному випадку, є правомірність виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік позивачу, як учаснику бойових дій, у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 №3551-XII.
Позивач вважає, що має право на виплату такої допомоги у розмірі, встановленому статтею 12 Закону №3551-XII, зокрема, п'яти мінімальних пенсій за віком.
Натомість скаржник заперечує таке право позивача та вважає, що виплата вказаної допомоги у розмірах встановлених Постановою №754 є правомірною.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі і вище - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно зі статтею 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Частина 5 статті 4 Закону №3551-XII визначає, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачені статтею12 Закону №3551-XII.
Зокрема, частина 5 статті 12 Закону №3551-XII передбачає виплату учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, щорічної разової грошової допомоги.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням статті 13 частиною четвертою наступного змісту:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
У підсумку, застосовуючи висновки Конституційного Суду України Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу №440/2722/20 у постанові від 29.09.2020 виснував, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України стаття 13 Закону №3551-ХІІ (пільги особам з інвалідністю внаслідок війни) діяла та мала застосовуватись у редакції Закону №367-XIV, а саме:
« Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи десять мінімальних пенсій за віком; II групи вісім мінімальних пенсій за віком; III групи сім мінімальних пенсій за віком.»
Виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії станом на початок 2023 року розмір щорічної допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни становив, зокрема особам з інвалідністю IІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 №2983-IX, який набрав чинності з 15.04.2023 (далі - Закон №2983-IX), частина 5 статті 12 Закону №3551-XII викладена у новій редакції наступного змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.»
21.07.2023 відповідно до частини 7 статті 20 Бюджетного кодексу України, частини 5 статей 12-15, частини 1 статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини 3 статей 6-1-6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі і вище - Постанова №754).
Цією постановою, серед іншого, затверджений «Порядок використання коштів державного бюджету для забезпечення соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань».
Також цією постановою затверджений «Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок №754).
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 року в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 000грн..
Водночас, колегія суддів зазначає, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, Верховний Суд під час розгляду зразкової справи №440/14216/23 у постанові від 05.03.2024 сформував такі правові висновки:
1) порівняння редакцій частини 5 статті 13 Закону №3551-XII та Порядку №754 демонструє очевидну різницю в розмірах щорічної разової грошової допомоги, при цьому не на користь допомоги, запровадженої Законом №2983-IX та Порядком №754, яка за розміром значно менша тієї допомоги, яку отримували особи з інвалідністю внаслідок війни до внесення змін до Закону;
2) запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни;
3) зміна розміру допомоги у зазначений спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною як це передбачає стаття 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також статті 17, 22 Конституції України.
Отже, Верховний Суд у справі 440/14216/23 дійшов висновку, що за своєю природою передбачена частиною 5 статті 13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Наведене свідчить, що особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
В межах розгляду зразкової справи №440/14216/23 Верховний Суд виснував, що скасування розміру спірної допомоги на рівні закону та делегування повноважень з його визначення Кабінету Міністрів України також не може вважатись рівноцінною заміною раніше встановлених пільг в розумінні статті 2 Закону №3551-XII і свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих соціальних прав та невідповідність з цих підстав положень Закону №2983-IX статті 22 Конституції України.
Дослідивши матеріали даної справи, з огляду на її суб'єктний склад та підстави виникнення цього спору, враховуючи норми, якими врегульовані спірні відносини, та зважаючи на зміст заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку, що дана справа відповідає вказаним ознакам типової справи, для якої зразковим є рішення у справі №440/14216/23.
Згідно частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі наведеного, враховуючи правову позицію Верховного Суду у зразковій справі, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 як учасник бойових дій має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, спростовуються викладеними вище нормами права та висновками Верховного Суду, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів вважає, що на ключові доводи апеляційної скарги відповідь надана.
У відповідності до ст. ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні.
Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Ю. М. Градовський
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 13.05.2025.