П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20587/24
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 16.10.2024
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єшенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди у розмірі 100000грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини; зобов'язання здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини за період з березня по червень 2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок отриманої 28.02.2024 травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, позивач у відповідності до абз.4 п.1-2 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168, має право на отримання збільшеної до 100000грн. додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні за період з березня по червень 2024.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 позов задоволено з підстав того, що позивачем підтверджено перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини. Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі, збільшеному до 100000грн., в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини за період з 28.02.2024 по 30.06.2024, з урахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду про задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не врахував витребувані докази, що підтверджують виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000грн. за період стаціонарного лікування у зв'язку з отриманим пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, а саме з 04.03.2024 по 13.06.2024, що також не заперечується і позивачем. Також, щодо здійснення виплати збільшеної грошової винагороди за період з 14.06.2024 по 30.06.2024, апелянт зазначає, що військова частина не відмовляла позивачу у проведенні нарахування додаткової грошової винагороди, оскільки позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою. При цьому, довідка, видана КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» від 01.10.2024 про час перебування на стаціонарному лікуванні позивача, зокрема, з 14.06.2024 по 30.06.2024 була надана лише під час розгляду даної справи. В свою чергу, як зазначає апелянт, військовою частиною на підставі підтверджуючих документів перебування позивача на стаціонарному лікуванні, починаючи з 14.06.2024, включено ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим з боку відповідача не допущено бездіяльності стосовно виплати позивачу додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі за період його перебування на стаціонарному лікуванні з 14.06.2024 по 30.06.2024 внаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги за період з 28.02.2024 по 30.06.2024, безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги позивача ґрунтуються саме на виплаті грошової винагороди з березня по червень 2024. Також, вимоги зобов'язального характеру в даній справі є втручанням в дискреційні повноваження військової частини, оскільки рішення про виплату додаткової винагороди, за результатом здійснення перевірки щодо наявності підстав для її нарахування, здійснює командир військової частини.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що з 01.02.2023 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 від 31.01.2023. /а.с. 3-4/
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 №5535, позивач при виконанні бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі н.п. Терни (Краматорського району Донецької області) 28.02.2024 одержав травму, а саме: вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекового відділу спини та правого ліктьового суглобу; не під впливом наркотичного та алкогольного сп'яніння; був в засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом кулезахисний). /а.с.6/
Відповідно до довідки ВЛК КНП «КОЛ КОР» №397 від 25.03.2024 - травма, поранення, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. /а.с. 9/
Відповідно до довідки ВЛК КНП «КРЛ КОР» №456 від 02.09.2024 поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. На підставі ст.8 графи ІІ Розкладу хвороб потребує продовження лікування в умовах КНП «КРЛ КОР». /а.с. 30 з.б./
У зв'язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а саме:
відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР» №с3363 - у період з 28.02.2024 по 03.03.2024; /а.с.7/
відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №3627 - у період з 08.03.2024 по 26.03.2024; /а.с. 8/
відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №1577 КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» - у період з 23.05.2024 по 13.06.2024; /а.с.10/
відповідно до довідок №1641 від 29.04.2024, №2296 від 14.06.2024, №3736 від 01.10.2024 КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» позивач знаходився на лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії з 26.03.2024 по теперішній час та з 14.06.2024 по теперішній час. /а.с.11-12, 58/
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок отриманого тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у період з березня по червень 2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч.1 ст.9 Закон №2011-XII).
Згідно з абз.1,2 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, п.1 якої, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також, п.1-2 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
За аналізом наведених правових норм можна дійти висновку, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402 (надалі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначається: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000грн. виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об'єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.04.2024 у справі №340/5387/22, від 05.09.2024 у справі №340/5390/22, від 27.11.2024 у справі №380/20587/23.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки в/ч НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.04.2024 №5535, позивач 28.02.2024, при виконанні бойового завдання, одержав травму - вогнепальне осколкове сліпе поранення поперекового відділу спини та правого ліктьового суглобу.
У зв'язку з отриманим пораненням перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується: випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова «ДОР» №с3363 (з 28.02.2024 по 03.03.2024); перевідним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №3627 (з 08.03.2024 по 26.03.2024); виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого №1577 КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» (з 23.05.2024 по 13.06.2024); довідками №1641 від 29.04.2024, №2296 від 14.06.2024, №3736 від 01.10.2024 КНП «Обласний клінічний госпіталь ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» (з 26.03.2024 по теперішній час та з 14.06.2024 по теперішній час).
Спірним питання в даній справі є перевірка бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з березня по червень 2024.
Так, сторонами не заперечується, що позивачу 21.08.2024 було виплачено грошову винагороду у розмірі 100000грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з березня 2024 по червень 2024 (включно до 13.06.2024) у загальному розмірі 263825,96грн., що підтверджується розрахунком грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 .
Тобто, в діях відповідача не вбачається допущення бездіяльності щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі до 100000грн. за період з березня 2024 по червень 2024 (включно до 13.06.2024).
Водночас, позовні вимоги в даній справі заявлені за період з 01.03.2024 по 30.06.2024.
В апеляційній скарзі військова частина зауважує, що медична документація на підтвердження перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 14.06.2024 по 30.06.2024 була надана позивачем лише під час судового розгляду справи. При цьому, позивач не звертався до військової частини щодо нарахування йому виплати за вказаний період, що унеможливило здійснення виплати додаткової винагороди. Крім того, станом на подання апеляційної скарги, позивач включений до наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 14.06.2024 по 30.06.2024, що, на думку апелянта, вказує на відсутність протиправної бездіяльності з його боку.
При цьому, жодних доказів на підтвердження викладених обставин до суду не надано.
Разом з тим, матеріали справи містять довідку КНП «ОКГ ветеранів війни Кіровоградської обласної ради» від 01.10.2024 №3736, відповідно до якої ОСОБА_1 з 14.06.2024 по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, в/ч НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100000грн., за період з 14.06.2024 по 30.06.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з отриманням поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини.
Разом з тим, за висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
На підставі наведеного, доводи апелянта стосовно того, що дії зобов'язального характеру у даній справі є втручанням у дискреційні повноваження військової частини не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим ефективним захистом порушеного права позивача у даній справі є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000грн., за період з 14.06.2024 по 30.06.2024 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.317 КАС України підлягає скасуванню.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100000грн., за період з 14 червня 2024 року по 30 червня 2024 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі до 100000грн., за період з 14 червня 2024 року по 30 червня 2024 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв