14 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5973/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року по справі № 160/5973/25 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльність, скасування дисциплінарного провадження, наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 березня 2025 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , направлена через підсистему “Електронний суд» 09.03.2025.
Під час перевірки даної апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, судом встановлено, що скаржником не виконано приписи пункту 1 частини 5 статті 296 КАС, натомість зазначено, що скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону. Як на підставу для звільнення від сплати судового збору за її подання, позивач покликався на наявність у нього підстав, передбачених п.13 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», оскільки він є учасником бойових дій, а справа стосується захисту його прав на звернення.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
У названій ухвалі суд, при з'ясуванні підстав для звільнення позивача як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги, врахувавши правові позиції Верховного Суду з даного питання, зробив висновок, що хоча пункт 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» не містить вичерпного переліку порушених прав, однак вислів “порушені права» нерозривно пов'язаний саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, та не стосується усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами. Водночас, як видно зі змісту оскаржуваного судового рішення та апеляційної скарги, спір у цій справі не пов'язаний із соціальним захистом прав позивача як учасника бойових дій, а стосується визнання неправомірною бездіяльності дисциплінарної комісії Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та скасування результатів дисциплінарного провадження, яке проводилося цією комісією; скасування наказу керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року №281/-К; зобов'язання відповідача повторно розглянути
скаргу позивача від 13 червня 2024 року. З огляду на таке, в розрізі норм статті 12 Закону № 3551-XII, змісту та підстав заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Водночас, скаржник, в поданій заяві про усунення недоліків, виклав свої заперечення проти таких висновків суду та докази сплати судового збору за подачу цієї апеляційної скарги не надав, повторно зауваживши про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір». Окрім того, до поданої заяви позивач долучив клопотання, в якому просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з суперечливим тлумаченням судами України законодавства щодо пільг учасників бойових дій, які визначені пунктом 13 частини першої статті 5 ЗУ «Про судовий збір»; позицією Європейського суду з прав людини у справах «Щокін проти України» від 14.10.2020 та «Серков проти України» від 07.07.2011; оскільки позивач є військовослужбовцем; оскільки позивач є учасником бойових дій.
Дослідивши зміст вказаної заяви про усунення недоліків та долучені до неї документи, в тому числі клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Суд констатує, що зазначена норма має відсильний характер і не містить вичерпного переліку справ, у яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, установлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Зокрема, у пункті 18 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указано, що учасникам бойових дій надаються пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 та багатьох інших.
В ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24) Велика Палата Верховного Суду не відступила від раніше сформованих висновків, зазначивши, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII, відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» залишилася незмінною.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що хоча указана норма (пункт 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI) не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати судового збору в усіх спорах.
У цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються визнання неправомірною бездіяльності дисциплінарної комісії Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та скасування результатів дисциплінарного провадження, яке проводилося цією комісією; скасування наказу керівника апарату Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2024 року №281/-К; зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу позивача від 13 червня 2024 року.
Тобто, заявлені позивачем у цій справі вимоги не пов'язані з порушенням його прав саме як учасника бойових дій, у зв'язку з чим підстави для звільнення його від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI відсутні.
Зважаючи на наведене, суд зазначає про необґрунтованість посилань позивача про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі положень наведеної норми права, викладених у заяві поданій на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Що стосується посилання позивача на наявність у нього статусу військовослужбовця як на підставу для звільнення від сплати судового збору, то суд зазначає таке.
Так, порушуючи питання про звільнення від сплати судового збору з огляду на наявний статус військовослужбовця, позивач посилається на приписи статті 8 Закону України «Про судовий збір», за змістом якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, позивачами є військовослужбовці.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У свою чергу Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й конкретно визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, разом з тим у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Отже, для звільнення від сплати судового збору скаржник має довести існування фінансових труднощів належними та достатніми доказами.
Натомість, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування у нього фінансових труднощів та такого майнового стану, що надавало б підстави вважати за можливе реалізувати суду повноваження щодо звільнення позивача від сплати судового збору на підставі положень статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Позивачем до поданої заяви взагалі не додано жодних доказів на підтвердження майнового стану.
У свою чергу, як зазначено вище, суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану.
Відтак, суд вважає, що позивач не підтвердив документально наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору на підставі положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку з чим підстави для звільнення його від сплати судового збору на підставі положень наведеної норми права відсутні.
За приписами ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеяційної скарги без руху, апеляційна скарга підлягає поверненню.
При цьому, суд зауважує, що дана ухвала про повернення апеляційної скарги жодним чином не перешкоджає в доступі до правосуддя, скаржник вправі повторно звернутися до суду з цією скаргою у загальному порядку.
Керуючись ст.ст.169, 298 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року по справі № 160/5973/25 - повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з 14 травня 2025 року відповідно до ч. 2 ст. 325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк