12 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26442/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року
у справі №160/26442/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01.03.2024 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» у розмірі 1500 гривень;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату ОСОБА_1 індексації (підвищення) до пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії починаючи з 01.03.2024 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 року “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» у розмірі 1500 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №160/26442/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з урахуванням її індексації з 01 березня 2024 року максимальним розміром;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 березня 2024 року виплату ОСОБА_1 призначеної йому пенсії з урахуванням індексації, без обмеження пенсії максимальним розміром.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судом зазначено, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону України “Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI тому, дії щодо обмеження органом ПФУ максимального розміру пенсії позивача є протиправними.
Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №160/26442/24, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 3 Постанови КМУ № 185, розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн, тому для проведення індексації пенсії позивача на суму, що перевищує 1500 грн, немає законних підстав.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», відповідачем проведено індексація пенсії ОСОБА_1 .
Позивачем з'ясовано, що після проведення індексації пенсії на виконання Постанови №185, відповідачем застосовано до пенсійної виплати позивача обмеження максимальним розміром 23610,00 грн.
26 березня 2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із клопотанням про виплату нарахованої йому пенсії, без обмеження максимального розміру з урахуванням індексації в розмірі 1500 грн.
Листом від 16.04.2024 №23251-15483/С-01/8-0400/24 відповідачем повідомлено, що з 01.03.2024 на виконання постанови КМУ №185 проведено індексацію пенсії ОСОБА_1 на суму 1500 грн в межах максимального розміру пенсії, а саме десять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
З 01.03.2024 виплата пенсії проводиться в розмірі 23610,00 грн, який обчислено з урахуванням вимог Постанови КМУ №185 у межах максимального розміру пенсії, визначеного статтею 43 Закону №2262.
Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ).
Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому у вказаному рішенні Конституційний Суд України стверджував, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України.
З огляду на те, що положення ч.7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визнано Конституційним Судом України неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20.12.2016. При цьому внесені Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774 від 06.12.2016 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є по своїй суті повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження максимального розміру пенсії.
Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність, а тому пенсія повинна виплачуватись без обмеження максимальним розміром, тобто в розмірі її фактичного нарахування.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20 та від 02.08.2022 у справі №240/1369/21.
З огляду на наведене, обмеження пенсії позивача максимальним розміром, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Як вбачається з матеріалів справи, спірним є саме обмеження пенсії позивача максимальним розміром а не обмеження розміру індексації пенсії, тому колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є застосовними до спірних правовідносин.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №160/26442/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко