14 травня 2025 р. Справа № 440/232/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Довгопол М.В.) від 04.03.2025 року по справі № 440/232/25
за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України
до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування наказу, припинення права на виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати наказ від 31.08.2020 № 245 (зі змінами від 23.10.2020 № 01-02-01-17/871, MU0101:1093-4787-8509-0596, затвердженими наказом від 23.10.2020 № 308), яким затверджено містобудівні умови та обмеження від 31.08.2020 № 01-02-01- 17/672, для проектування об'єкту будівництва: “Реконструкція з надбудовою гаража по АДРЕСА_1 під кафетерій», замовник ОСОБА_1 ;
припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення від 05.01.2023 ІУ051230105973;
скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672;
зобов'язати ОСОБА_2 привести об'єкт будівництва (реєстраційний номер 2838354353080) кафетерій площею 54,1 кв. м по АДРЕСА_2 шляхом перебудови до попереднього стану, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме до даних технічної інвентаризації, виготовлених ПП ПБТІ “Інвентаризатор» станом на 06.07.2020 та договору купівлі-продажу від 13.08.2020 - індивідуального гаражу площею 18,1 кв. м.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року по справі № 440/232/25 позовну заяву повернуто позивачу.
Полтавська обласна прокуратура не погодилася з ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що прокурором позов подано як захід, спрямований на припинення неправомірної поведінки у вигляді триваючого правопорушення по експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна, а тому положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у такому випадку застосуванню не підлягають. Вважає, що за таких обставин застосування норм статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється по іншому, аніж у випадках, коли йде мова про реагування у судовому порядку на разове правопорушення, яке станом на момент подання відповідного позову суб'єктом владних повноважень вже вчинене і протиправна поведінка на цей час не триває, завершилась у момент закінчення вчинення того чи іншого порушення. Вказує, що на дату звернення обласною прокуратурою з даним позовом до суду підстави для такого звернення існувати не припинили, а порушення - не припинено та не усунуто на майбутнє, з огляду на що, строк звернення до суду у даному випадку не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення, пов'язаного із самочинно збудованим майном. Таким чином, прокурор звернувся до суду з даним позовом без пропуску строку на звернення до суду, оскільки, предметом позову є вимога усунення порушень вимог містобудівного законодавства у вигляді самочинного будівництва, що вказує на триваючий характер правопорушення. Також зазначив, що з урахуванням того, що заявлений позов стосується самочинного будівництва, а обставини наведеного підлягають встановленню під час розгляду справи, адміністративний суд повинен був виконати приписи КАС України, які регулюють вирішення питання залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі.
Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суддя виходив з того, що предметом оскарження є: наказ від 31.08.2020 № 245 (зі змінами від 23.10.2020 №01-02-01-17/871, MU0101:1093-4787-8509-0596, затвердженими наказом від 23.10.2020 № 308), яким затверджено містобудівні умови та обмеження від 31.08.2020 № 01-02-01- 17/672, повідомлення про право на виконання будівельних робіт від 05.01.2023 ІУ051230105973, декларація про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672, однак позовну заяву подано до суду 08.01.2025, тобто позов заявлено з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Також суд вказав на безпідставність доводів заступника керівника Полтавської обласної прокуратури у позовній заяві про те, що позов подано в межах встановленого КАС України строку, оскільки предметом позову є самочинне будівництво, яке є триваючим порушенням і припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Суд зазначив, що чинний Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість оскарження до адміністративного суду впродовж всього строку їх чинності лише нормативно-правових актів (ч. 3 ст. 264), а не актів індивідуальної дії, як помилково вважає заявник.
З огляду на викладене, суд визнав позовну заяву такою, що подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому встановив, що всупереч частини 6 статті 161 КАС України до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду.
Крім того, суд врахував, що позов прокурором подано до суду в паперовій формі та додано, зокрема, докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу - ОСОБА_1 . Із наданого опису вкладення у цінний лист № 3604013579540 слідує, що позовну заяву з додатками надіслано ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 . Однак згідно із відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 1028343 від 13.01.2025, отриманою на запит суду, ОСОБА_1 з 02.09.2024 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що опис вкладення у цінний лист № 3604013579540 не є належним доказом надіслання позовної заяви з додатками відповідачу ОСОБА_1 , відтак прокурором в порушення вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України не додано до позовної заяви доказів надіслання листом з описом вкладення усім іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 13.01.2025 встановлено строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху та зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом з доказами поважності причин його пропуску, у тому числі доказами на підтвердження дати отримання копій спірних актів;
- доказів надіслання ОСОБА_1 листом з описом вкладення копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою: АДРЕСА_4 .
Від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Іллі Титарчука через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про виконання ухвали суду, в якій щодо строку звернення до суду зазначено, що підставою для звернення прокурора до суду є наявність факту самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а отже вказане правопорушення є триваючим. Вказано, що встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності (п. 66 постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22). Звернуто увагу на те, що на дату звернення з даним позовом до суду підстави для такого звернення існувати не припинили, а порушення - не припинено та не усунуто на майбутнє, з огляду на що, строк звернення до суду у даному випадку не застосовується до вимог, спрямованих на захист від триваючого порушення, пов'язаного із самочинно збудованим майном.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції зазначив, що до заяви додано файл "трекінг та описf.pdf., відкрити який у підсистемі "Електронний суд" неможливо з огляду на відсутність вмісту, у зв'язку з чим суд констатував, що ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху в частині надання доказів надіслання ОСОБА_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів не виконано.
Щодо строків звернення до суду, то суд першої інстанції вказав, що позов прокурора, за загальним правилом, подається у той самий строк, що передбачено й у разі звернення до суду інших суб'єктів владних повноважень, а в разі його пропущення застосовуються ті ж самі наслідки. Також суд вказав, що результати опрацювання Полтавською обласною прокуратурою відомостей із відкритих джерел, даних Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ та матеріалів кримінального провадження № 4202217206000056 щодо законності будівництва по АДРЕСА_2 , за наслідками якого встановлено порушення вимог містобудівного законодавства у діяльності управління з питань містобудівного законодавства у діяльності Управління з питань містобудування і архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради та в діях замовника ОСОБА_1 , не можуть свідчити про наявність у позивача об'єктивних обставин, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом, як і не може свідчити про таку поважність твердження заявника щодо триваючого характеру правовідносин, які виникають на підставі містобудівних умов і обмежень.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною четвертою статті 5 якого визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
З урахуванням усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді (стаття 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, стаття 53 КАС України) таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Строки звернення до адміністративного суду врегульовано положеннями статті 122 КАС України, частиною першою якої визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 12.09.2019 № 826/3318/17.
За загальним правилом, визначеним статтею 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Аналіз положень статті 122 КАС України вказує на те, що для суб'єктів владних повноважень визначено менш тривалий строк звернення до суду у порівнянні із загальним строком звернення до суду, визначеним для осіб, які не є суб'єктами владних повноважень та які звертаються до суду якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені їх права, свободи або законні інтереси, що відповідає завданнями адміністративного судочинства, визначеним у частині першій статті 2 КАС України.
При цьому, строк звернення до суду суб'єкта владних повноважень як проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом (прямо передбачено КАС України (частина п'ята статті 46); прямо передбачено спеціальним законом) обчислюється (перебіг починається) із дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Установлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При цьому, положеннями КАС України визначається єдиний підхід щодо строку звернення до суду суб'єкта владних повноважень, початку його перебігу та наслідків його пропуску у справах за його зверненням за вирішенням спору у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового надано такому суб'єкту законом (оскарження суб'єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності іншого суб'єкта владних повноважень).
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Виключенням з цього правила є строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, який в силу частини третьої статті 264 КАС України може бути оскаржений у тому числі суб'єктом владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України до адміністративного суду протягом всього строку його чинності.
Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, згідно із частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, не пізніше наступного дня постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тож, вирішення питання строків звернення до суду можливе як до відкриття провадження у справі так і після, так само як і застосування судом наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не можуть тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
Відтак, зміст вищенаведених положень процесуального закону засвідчує, що жодних винятків для звернення до суду прокурора з позовом, який подано у справі, що розглядається, норми КАС України не встановлюють і не передбачають іншого, спеціального строку для такого звернення, інших наслідків пропущення цього строку.
Тобто позов прокурора, за загальним правилом, подається у той самий строк, що передбачено й у разі звернення до суду інших суб'єктів владних повноважень, а в разі його пропущення застосовуються ті ж самі наслідки.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Залишення позову без розгляду (повернення позовної заяви) у зв'язку з пропуском строку звернення до суду (не надання заяви про поновлення строку звернення до суду чи не надання належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду) може мати місце тільки за встановлення обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з'ясування причин пропуску цього строку.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі № 800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині наявності підстав для повернення позовної заяви в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2020 № 245 (зі змінами від 23.10.2020 № 01-02-01-17/871, MU0101:1093-4787-8509-0596, затвердженими наказом від 23.10.2020 № 308), яким затверджено містобудівні умови та обмеження від 31.08.2020 № 01-02-01- 17/672, для проектування об'єкту будівництва: “Реконструкція з надбудовою гаража по АДРЕСА_1 під кафетерій», замовник ОСОБА_1 та в частині вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що спірні містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва: “Реконструкція з надбудовою гаража по АДРЕСА_1 » затверджені наказом управління містобудування та архітектури від 31.08.2020 № 245 та видані 31.08.2020 за вих. № 01-02-01-17/672.
Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 23.10.2020 № 308 затверджено містобудівні умови та обмеження для реконструкції з надбудовою гаража по АДРЕСА_1 під кафетерій" (реєстраційний номер ЄДЕССБ MU0101:1093-4787-8509-0596).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, у матеріалах позовної заяви містився лист Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 29.12.2022 № 01-02-01-14/1542/827, адресований Полтавській окружній прокуратурі, в якому зазначено, що повторно надається копія викопіювання з топографо-геодезичної зйомки М1:2000 з нанесеними червоними лініями вулиць та копію викопіювання з містобудівної документації "Внесення змін до генерального плану м. Полтава" (надавалися листом Управління з питань містобудування та архітектури за № 01-02-01-12/1648/1156 від 12.12.2022 з копією містобудівних умов та обмежень по вул. Соборності, 34г в м. Полтава).
На підставі цього, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що щонайменше з дати отримання листа Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради за № 01-02-01-12/1648/1156 від 12.12.2022 в органі прокуратури Полтавської області були наявні копії затверджених містобудівних умов та обмежень по вул. Соборності, 34г в м. Полтава.
Також, додані до позовної заяви витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 05.01.2023 ІУ051230105973 та витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672 свідчать про наявність відповідних відомостей щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 05.01.2023 ІУ051230105973 та декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672 у Єдиній державній електронній системи у сфері будівництва та можливість безперешкодно отримати такі відомості на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Крім того, прокурором долучено до позовної заяви копію протоколу огляду місця події від 01.12.2022 в межах кримінального провадження № 42022172060000256, який стосувався будівлі про вул. Соборності, 34г та здійснювався за участі прокурора Полтавської окружної прокуратури, що додатково свідчить про те, що заступник прокурора Полтавської обласної прокуратури дізнався (повинен був дізнатися) про підстави для звернення до суду ще у грудні 2022 року.
Що стосується посилання позивача на те, що саме за результатами опрацювання Полтавською обласною прокуратурою відомостей із відкритих джерел, даних Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ та матеріалів кримінального провадження № 4202217206000056 щодо законності будівництва по АДРЕСА_2 , встановлено порушення вимог містобудівного законодавства у діяльності управління з питань містобудівного законодавства у діяльності Управління з питань містобудування і архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради та в діях замовника ОСОБА_1 та ці порушення, на думку апелянта, є триваючими, колегія суддів зазначає, що в теорії права триваюче правопорушення розуміється, як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
В свою чергу, предметом спору в цій частині є саме акти індивідуальної дії: наказ від 31.08.2020 № 245 (зі змінами від 23.10.2020 № 01-02-01-17/871, MU0101:1093-4787-8509-0596, затвердженими наказом від 23.10.2020 № 308), яким затверджено містобудівні умови та обмеження від 31.08.2020 № 01-02-01-17/672, для проектування об'єкту будівництва: “Реконструкція з надбудовою гаража по АДРЕСА_1 під кафетерій», замовник ОСОБА_1 та декларація про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672, і ці акти прийняті 31.08.2020 р. та 30.01.2023 р. відповідно, в той час як триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність (а не у зв'язку з прийняттям певного акту, (наказу, рішення, тощо)), перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону.
Колегія суддів зазначає, що суб'єкт владних повноважень та відповідно прокурор в інтересах якого він здійснює процесуальне представництво інтересів держави не звільняється від обов'язку у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Застосовуючи зазначені вище правові висновки до обставин цієї справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 31.08.2020 № 245 (зі змінами від 23.10.2020 № 01-02-01-17/871, MU0101:1093-4787-8509-0596, затвердженими наказом від 23.10.2020 № 308), яким затверджено містобудівні умови та обмеження від 31.08.2020 № 01-02-01- 17/672, для проектування об'єкту будівництва: “Реконструкція з надбудовою гаража по АДРЕСА_1 під кафетерій», замовник ОСОБА_1 та в частині вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672, оскільки прокурором не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду в ці частині.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в іншій частині вимог, з матеріалів справи судом встановлено встановлено, що залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що із змісту позовної заяви, поданої заступником керівника Полтавської обласної прокуратури, слідує, що предметом оскарження є: наказ від 31.08.2020 № 245 (зі змінами від 23.10.2020 № 01-02-01-17/871, MU0101:1093-4787-8509-0596, затвердженими наказом від 23.10.2020 № 308), яким затверджено містобудівні умови та обмеження від 31.08.2020 № 01-02-01-17/672, повідомлення про право на виконання будівельних робіт від 05.01.2023 ІУ051230105973, декларація про готовність об'єкту до експлуатації від 30.01.2023 ІУ101230130672, а позовну заяву подано до суду 08.01.2025 р.
На підставі цього, судом першої інстанції зроблений висновок, що позов заявлено з пропуском тримісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зміст позовної заяви свідчить про те, що прокурором в межах цієї справі вимоги заявлені до двох відповідачів, а саме до Управління містобудування та архітектури Полтавської міської ради та ОСОБА_1 та прохальна частина позовної заяви, окрім вимог, які вказані вище, містить також вимогу про зобов'язання ОСОБА_2 привести об'єкт будівництва (реєстраційний номер 2838354353080) кафетерій площею 54,1 кв. м по АДРЕСА_2 шляхом перебудови до попереднього стану, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме до даних технічної інвентаризації, виготовлених ПП ПБТІ “Інвентаризатор» станом на 06.07.2020 та договору купівлі-продажу від 13.08.2020 - індивідуального гаражу площею 18,1 кв. м. Крім того, однією з позовних вимог також є вимога про припинення права на виконання будівельних робіт, яке набуте на підставі повідомлення від 05.01.2023 ІУ051230105973, а не вимога про оскарження цього повідомлення, як про це помилково зазначає суд першої інстанції.
В свою чергу, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції жодної оцінки щодо дотримання прокурором строку звернення до суду в цій частині позовних вимог не надавав, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи наведені вище обставини, ухвала від 04.03.2025 р. підлягає скасуванню в частині повернення позовної заяви в частині вимог про припинення права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення від 05.01.2023 ІУ051230105973 та в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 привести об'єкт будівництва (реєстраційний номер 2838354353080) кафетерій площею 54,1 кв. м по АДРЕСА_2 шляхом перебудови до попереднього стану, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме до даних технічної інвентаризації, виготовлених ПП ПБТІ “Інвентаризатор» станом на 06.07.2020 та договору купівлі-продажу від 13.08.2020 - індивідуального гаражу площею 18,1 кв. м., а справа № 440/232/25 підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині.
В іншій частині ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року по справі № 440/232/25 підлягає залишенню без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року по справі № 440/232/25 скасувати в частині повернення позовної заяви в частині вимог про припинення права на виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення від 05.01.2023 ІУ051230105973 та в частині вимог про зобов'язання ОСОБА_2 привести об'єкт будівництва (реєстраційний номер 2838354353080) кафетерій площею 54,1 кв. м по АДРЕСА_2 шляхом перебудови до попереднього стану, що існував до здійснення самочинного будівництва, а саме до даних технічної інвентаризації, виготовлених ПП ПБТІ “Інвентаризатор» станом на 06.07.2020 та договору купівлі-продажу від 13.08.2020 - індивідуального гаражу площею 18,1 кв. м.
Справу № 440/232/25 в цій частині направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року по справі № 440/232/25 залишити без змін.
Постанова в частині скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Постанова в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов