Справа № 369/17968/23 Головуючий у 1 інстанції: Пінкевич Н.С.
Провадження № 22-ц/824/7211/2025 Доповідач: Шебуєва В.А.
13 травня 2025року м. Київ
Київський апеляційний суд в складіколегії суддів:
судді-доповідача Шебуєвої В.А.,
суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року в справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-
В жовтні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди. Зазначило, що ПрАТ «СГ «ТАС» було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № А 505275, за яким були застраховані майнові ризики, пов'язані із володінням транспортним засобом Kia Optima, д.н. НОМЕР_1 . 29 жовтня 2020 року сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу Kia Optima, д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу ГАЗ 3302-415, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП. На підставі рахунку-фактури №1174 від 30 жовтня 2020 року, ремонтної калькуляції 24768/01/2 від 03 листопада 2020 року, ПрАТ «СГ «ТАС» було виплачено власнику транспортного засобу Kia Optima, д.н. НОМЕР_1 , страхове відшкодування на суму 133846,60 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», яке відшкодувало ПрАТ «СГ «ТАС» 55474,39 грн. З урахуванням викладеного, ПрАТ «СГ «ТАС» просило стягнути з ОСОБА_1 залишок шкоди в розмірі 78099,21 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року позов ПрАТ «СГ «ТАС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС'матеріальну шкоду в порядку регресу (суброгації) 78099,21 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПрАТ «СГ «ТАС». Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що його цивільно-правова відповідальність як власника транспортного засобу ГАЗ 3302-415, д.н, НОМЕР_3 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі полісу № 200058038 з лімітом відповідальності страховика в розмірі 130 000,00 грн. А відтак, покладення судом першої інстанції на нього обов'язку з відшкодування шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу Kia Optima, д.н. НОМЕР_1 у розмірі 78 099,21 грн. суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31 березня 2020 року між ПрАТ «СГ «ТАС» і ТОВ «УЛФ Фінанс» було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту № А 505275, за яким були застраховані майнові ризики, пов'язані із володінням транспортним засобом Kia Optima, д.н. НОМЕР_1 (а.с. 32-33).
29 жовтня 2020 року в с.Гатне по вул.Курченка,11А сталася ДТП за участю транспортного засобу Kia Optima, д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу ГАЗ 3302-415, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначеної ДТП (а.с. 21).
Відповідно до полісу № 200058038 на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на умовах договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ТДВ СК «Альфа-Гарант» з лімітом відповідальності страховика за шкоду, завдану майну, в розмірі 130000,00 грн. (а.с. 18, 22-26).
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Kia Optima, д.н. НОМЕР_1 ПрАТ «СГ «ТАС» було проведено його огляд, про що складено акти огляду ТЗ, отримано рахунок-фактуру №1174 від 30 жовтня 2020 року від станції технічного обслуговування, а також ремонту калькуляцію 24768/01/2 від 03 листопада 2020 року, відповідно до яких вартість відновлювального ремонту засобу KiaOptima, д.н. НОМЕР_1 ,склала 137446,60 грн (а.с. 15-16).
Відповідно до страхового акту №27227/01/920 від 23 листопада 2020 року, розрахунку суми страхового відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» власнику транспортного засобу KiaOptima, д.н. НОМЕР_1 , було виплачено страхове відшкодування за відрахуванням франшизи в розмірі 133846,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №140362 від 24 листопада 2020 року (а.с. 7, 8, 17).
Після виплати страхового відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» звернулося із вимогою про відшкодування витрат, пов'язаних із здійсненням виплати до ТДВ СК «Альфа-Гарант», яке 30 квітня 2021 року відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодувало ПрАТ «СГ «ТАС» 55474,39 грн. (а.с. 13).
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суду першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» матеріальної шкоду в порядку суброгації в розмірі 78099,21 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до положень ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідній редакції, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, яка мала місце 29 жовтня 2020 року в с. Гатне по вул. Курченка, 11А, і в якій був пошкоджений транспортний засіб KiaOptima, д.н. НОМЕР_1 . На підставі проведеної калькуляції відновлювального ремонту ПрАТ «СГ «ТАС» власнику транспортного засобу KiaOptima, д.н. НОМЕР_1 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 133846,60 грн.ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , виплатило ПрАТ «СГ «ТАС»55474,39 грн.
З урахуванням положеньст.ст. 993, 1166, 1192, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» невідшкодованої частини виплаченого ним страхового відшкодування, що становить 78099,21 грн.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на безпідставність покладення на нього обов'язку з відшкодування шкоди у розмірі 78 099,21 грн.
Обґрунтовуючи свої доводи, відповідач зазначав, що відповідно до полісу № 200058038 ліміт відповідальності страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначений в розмірі 130 000,00 грн., а відтак, на нього може бути покладено обов'язок щодо відшкодування лише тої шкоди, яка перевищує вказаний ліміт.
Разом з тим, відповідно до змісту ст.ст. 22, 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів несе обмежену відповідальність, та при настанні страхового випадку відшкодовує оцінену у встановленому цим Законом порядку шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідно до лімітів відповідальності з урахуванням зносу автомобіля, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а також за вирахуванням франшизи, якщо вона була встановлена договором.
Відповідно, саме ОСОБА_1 має сплатити різницю між сумою страхового відшкодування, виплаченою ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу KiaOptima, д.н. НОМЕР_1 , та сумою виплати, здійсненою ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ОСОБА_1 не надано доказів на спростування визначеного ПрАТ «СГ «ТАС» розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу KiaOptima, д.н. НОМЕР_1 , та розміру відшкодування, виплаченого ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції було надано належну оцінку наданим позивачем доказам.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Шебуєва В.А.
Судді Кафідова О.В.
Оніщук М.І.