Київський апеляційний суд
12 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12019100090008207 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 9 квітня 2025 року,
Солом'янським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що 17 серпня 2019 року близько 21 години він, знаходячись на вулиці за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 22-Б, з метою протиправного умисного заподіяння смерті своїй дружині ОСОБА_5 на ґрунті конфлікту, пов'язаного з ревнощами, кухонним ножем, який заздалегідь приготував для нанесення тілесних ушкоджень і приніс з собою, спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, у тому числі різану рани шиї з ушкодженням правої загальної сонної артерії, трахеї, стравоходу, щитоподібного хряща та проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки з ушкодження серця та лівої легені, що призвело до гострої крововтрати та геморагічного шоку, від яких настала смерть потерпілої.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.04.2025 за наслідками розгляду клопотання прокурора ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів по 07.06.2025 включно без визначення розміру застави.
Зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого вбачається, що він просить ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, і покласти на нього обов'язки, передбачені ст.194 КПК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що всупереч вимогам п.3 ч.2 ст.242, ч.1 ст.509 КПК України слідчий та/або прокурор не зверталися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта для встановлення його психічного стану. Звертає увагу, що вже 5 років та 8 місяців тримається під вартою. При цьому посилається на норми КПК України, Конституції України та міжнародного права.
Сторони кримінального провадження, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не прибули і клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не заявляли. Не подавав таке клопотання і обвинувачений, який тримається під вартою. А тому згідно з ч.4 ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється без участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог цих норм у сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бекчиєв проти Молдови").
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, наслідком якого є смерть людини, що обвинувачений усвідомлює тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим, з огляду на те, що санкцією ч.1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, поведінку обвинуваченого, який погрожував потерпілим. Взяв до уваги суд і особу обвинуваченого, який не має джерела доходу та постійного місця проживання, тобто відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, а відтак стримуючих факторів, відсутність даних про неможливість подальшого утримання в умовах слідчого ізолятора через стан здоров'я.
Вказані обставини на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що вказані раніше ризики продовжують існувати і виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Щодо доводів в апеляційній скарзі, то не залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану ОСОБА_5 ніяким чином не впливає на вирішення питання про продовження строку тримання під вартою. Посилання ж на норми Конституції України та міжнародного права є суто формальними.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 9 квітня 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3