12 травня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 754/9901/24
номер провадження 22-ц/824/6218/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
представник відповідача ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року /суддя Коваленко І.І./
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року позов задоволено повністю. Суд визначив ОСОБА_4 додатковий строк для прийняття спадщини терміном три місяці з моменту набрання рішенням законної сили та стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп./а.с. 120-124/
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 - звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що позивач мав можливість подати заяву про прийняття спадщини під час відпусток у м. Києві, зокрема з 21 по 23 січня 2024 року, а також 25 березня та 18 травня 2024 року. Апелянт стверджує, що перебування на військовій службі не є поважною причиною пропуску строку, оскільки позивач мав доступ до нотаріуса, але не скористався ним своєчасно.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначив, що перебування на військовій службі за мобілізацією ускладнило реалізацію його цивільних прав, а короткострокові відпустки не надавали достатньо часу для вирішення спадкових питань через необхідність витрачати час на дорогу, відвідування військкомату та вирішення інших особистих питань. Крім того, позивач наголошував на спробі подати заяву 28 травня 2024 року, яка була ускладнена відсутністю необхідних документів, що прямо залежало від дій відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , після чого відкрилася спадщина, до складу якої входять квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та будинок у АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_4 є сином спадкодавиці, а відповідач ОСОБА_2 - її чоловіком, що робить їх спадкоємцями першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України. Шестимісячний строк для прийняття спадщини спливав 23 травня 2024 року.
Позивач подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса 28 травня 2024 року, пропустивши строк на 3 дні.
Відповідач прийняв спадщину, подавши заяву 03 січня 2024 року, і не надав письмової згоди на прийняття спадщини позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався ч. 1 ст. 1272 ЦК України, про те, що суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини, якщо пропуск строку стався з поважних причин.
Суд першої інстанції вірно виходив із того, що позивач з 31 липня 2023 року перебуває на військовій службі за мобілізацією, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Суд визнав, що військова служба створює об'єктивні та істотні перешкоди для реалізації цивільних прав, а короткострокові відпустки позивача (7 діб з 25 листопада по 01 грудня 2023 року та 3 доби з 21 по 23 січня 2024 року) не надавали достатньої можливості для подання заяви до нотаріуса.
Суд також не встановив достовірно перебування позивача в м. Києві 25 березня та 18 травня 2024 року, відхиливши свідчення свідка як непереконливі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав можливість подати заяву під час відпусток, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини, якщо пропуск строку стався з поважних причин.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24), поважними вважаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які перешкоджають своєчасному зверненню до нотаріуса. Перебування на військовій службі за мобілізацією, особливо в умовах воєнного стану, визнається такою причиною, оскільки обмежує свободу дій та можливості реалізації цивільних прав (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №638/17145/17 та від 22 березня 2023 року у справі №361/8259/18).
Короткострокові відпустки позивача, як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується апеляційний суд, не надавали реальної можливості для подання заяви, враховуючи необхідність витрат часу на дорогу, виконання інших особистих обов'язків та відпочинок, що є критично важливим для військовослужбовця. Доводи апелянта про перебування позивача в м. Києві 25 березня та 18 травня 2024 року не підтверджені належними доказами, а свідчення свідка ОСОБА_6 суд обґрунтовано визнав суперечливими та непереконливими. Крім того, позивач у відзиві пояснив, що під час спроби подати заяву 28 травня 2024 року зіткнувся з відсутністю необхідних документів, що частково залежало від дій відповідача, який не передав їх нотаріусу.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу підтверджуються матеріалами справи, зокрема витягами з наказів військової частини, які засвідчують дати відпусток позивача, та свідоцтвом про народження, яке він був змушений отримувати повторно. Незначний строк пропуску (3 дні) додатково свідчить про добросовісність позивача та його намір реалізувати спадкові права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на формальних міркуваннях. Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 1272 ЦК України та ст. 263 ЦПК України, а його висновки відповідають принципам верховенства права, справедливості та розумності.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: