13 травня 2025 р. Справа № 440/13387/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 30.12.24 по справі № 440/13387/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частии НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу за період з 25.02.2022 по 15.08.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії), компенсації невикористаних щорічних відпусток за 2022 та 2023 роки, компенсації відпусток, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022 та 2023 роки, компенсацію при звільненні у розмірі 64 % місячного грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 25.02.2022 по 15.08.2023 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, щомісячна премія), компенсацію невикористаних щорічних відпусток за 2022 та 2023 роки, компенсацію відпусток, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022 та 2023 роки, компенсацію при звільненні у розмірі 64% місячного грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність застосування відповідачем при розрахунку грошового забезпечення позивача у період з 25.02.2022 по 15.08.2023 величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, оскільки після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції станом на 01.01.2018 (далі - Постанова № 704), що є підставою для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 25.02.2022 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що передбачено пунктом 4 Постанови № 704.
Крім того, на переконання позивача, у зв'язку з протиправним визначенням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, неправильно обраховано і розмір компенсації за невикористані відпустки (основної щорічної за 2022 рік (31 доба), за 2023 рік (46 діб), додаткової як учаснику бойових дій за 2022 рік (14 діб) за 2023 рік (14 діб) та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 64% від місячного грошового забезпечення, що обраховується з грошового забезпечення, отриманого ОСОБА_1 в останній місяць служби, які також підлягають перерахунку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 440/13387/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія) за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія) за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити (з урахуванням проведених виплат) ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність частини висновків обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 440/13387/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 20.05.2023 по 15.08.2023 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати протиправними дії та зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу за період з 20.05.2023 по 15.08.2023 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, щомісячна премія), компенсацію невикористаних щорічних відпусток за 2022 - 2023 роки, компенсацію відпусток, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2022 та 2023 роки, компенсацію при звільненні у розмірі 64% місячного грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, та з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про безпідставність застосування судом першої інстанції приписів постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 та внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), оскільки вказаним нормативно - правовим актом повторно запроваджено сталу величини для обрахунку посадових окладів військовослужбовців (1762 грн), як і у нормі пункту 4 Постанови № 704, яка вже визнавалась судом протиправною, а тому таке правове регулювання, яке знову порушує соціальні права всіх військовослужбовців та прирівняних до них осіб шляхом зменшення розміру грошового забезпечення, не підлягає застосуванню до спірних правовідносинах.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 440/13387/24 за позовом до Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року по адміністративній справі № 440/13387/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позивних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу, з посиланням на пункт 4 Постанови № 704, вмотивований твердженнями про те, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, який правомірно застосовано відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача.
Крім того, відповідач зазначив про пропуск позивачем без поважних причин тримісячного строку звернення до суду, встановленого приписами статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (в редакції від 19.07.2022) з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 15.08.2023, оскільки звернення ОСОБА_1 з позовом до суду відбулося лише у серпні 2024 року, а довідка про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення отримана ним ще у січні 2024 року, що ним не заперечується.
Також, відповідач заперечував проти посилань позивача, покладених в основу клопотання про поновлення строку звернення до суду, на обставини щодо проходження лікування після отриманого під час виконання бойових завдань поранення, оскільки матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 на лікуванні після 08.08.2023.
Крім того, вважає, що Полтавським окружним адміністративним судом не було враховано, що у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду знаходилась справа № 440/11824/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за період 01.05.2022 по 17.03.2023. Наполягає, що справа № 440/11824/24 та справа № 440/13387/24 поєднанні між собою підставами виникнення та доказами, що підтверджують ці вимоги, а саме позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 440/11184/24 та у справі № 440/13387/24 мають спільні оскаржувані періоди щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, а саме за період з 01.05.2022 по 17.03.2023.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 25.02.2022 по 15.08.2023 проходив військову службу у Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 28).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2023 № 236 старшого сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 15.08.2023 (а.с. 29).
При цьому, на підставі наказу від 15.08.2023 № 236 визначено також, зокрема:
- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 480 %, щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років, за період з 01 по 15 серпня 2023 року;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до наказу Міністра оборони України № 45 від 18.02.2020 (зі змінами) за 2023 рік не отримав;
- щорічну основну відпустку за 2022 рік використано тривалістю 4 доби (з 17.02.2023 по 20.02.2023); щорічну основну відпустку за 2023 рік не використав;
- виплатити компенсацію при звільненні у розмірі 64% від місячного грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України № 460 від 17.09.2014;
- додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пунктом 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2022, 2023 роки не використав;
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік - 31 добу, та 2023 рік - 46 діб;
- виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій: 14 календарних днів за 2022 рік, 14 календарних днів за 2023 рік;
- постійним або службовим житлом не забезпечувався.
У період з 25.02.2022 по 15.08.2023 відповідач проводив нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати за період з 25.02.2022 по 15.08.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії), компенсації невикористаних щорічних відпусток за 2022 та 2023 рік, компенсації відпусток, передбачених п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2022 та 2023 рік, компенсацію при звільненні у розмірі 64 % місячного грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки внаслідок набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року, а відтак, обчислення відповідачем грошового забезпечення позивача із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 не відповідає жодному діючому на теперішній час нормативно-правовому акту, та має наслідком отримання позивачем грошового забезпечення за спірний період у неналежному розмірі.
З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважав за необхідне зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу (з урахуванням проведених виплат) грошове забезпечення (в тому числі надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 15.08.2023, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності, оскільки грошове забезпечення позивача за вказаний період правомірно обчислене відповідачем, виходячи з розрахункової величини у розмірі 1762,00 грн згідно з Постановою № 481.
Оскільки грошове забезпечення позивача з 20.05.2023 (у т.ч., й у серпні 2023 року) правомірно обчислене відповідачем, виходячи з розрахункової величини у розмірі 1762,00 грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови № 704.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.
Так, в межах апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову правовій оцінці підлягає правильність застосування судом при вирішенні спірних правовідносин за період з 20.05.2023 по 15.08.2023 приписів пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481, відповідно до яких, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями частин другої четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704 (набрала чинності 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції чинній на момент прийняття постанови) регламентовано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому пункт 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, згідно з Постановою № 704 (в редакції постанови Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, стала величина розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018.
У подальшому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, отже з цієї дати при визначенні розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням необхідно було використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Разом з тим, 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України на виконання повноважень щодо визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців прийнято Постанову № 481, якою постановлено:
1. Скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662).
2. Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Зазначена Постанова № 481 набрала чинності 20.05.2023, а відтак, починаючи з цієї дати пункт 4 Постанови № 704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
За загальними правилами застосування норм права в часі, відповідний нормативно-правовий акт врегульовує правовідносини із дати набрання ним чинності (в залежності від обставин опублікування тощо), із дати значно пізніше від дати прийняття і набрання чинності, вказівку про що містить такий акт, або із дати, яка в календарному застосуванні передує даті прийняття акту, відомості у зв'язку із чим повинні зазначатися в останньому.
Так, згідно із частиною 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Отже, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року.
Таким чином, викладення пункту 4 Постанови № 704 у новій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців після 20.05.2023 року.
За таких обставин, у спірних правовідносинах у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 по 15.08.2023 з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704.
Колегією суддів враховано, що як на дату виникнення спірних правовідносин, так і на дату прийняття судом першої інстанції рішення та апеляційного перегляду справи, Постанова № 481 є чинною, у судовому порядку не скасована, а тому підстави застосування попередньої редакції Постанови № 704 у суду відсутні.
Твердження апелянта про те, що Постановою № 481 повторно запроваджено сталу величини для обрахунку посадових окладів військовослужбовців (1762 грн), як і у нормі пункту 4 Постанови № 704, яка вже визнавалась судом протиправною, є неприйнятними, оскільки позивач посилається на норму постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, яка втратила свою чинність.
Вищевикладене свідчить про те, що ВЧ НОМЕР_1 за період з 20.05.2023 по 15.08.2023 при обчисленні розміру грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру 1762 грн, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо виплати позивачу компенсації при звільненні у розмірі 64% місячного грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки за 2022 та 2023 роки, а також додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до «Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 (далі - Порядок № 460) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення (пункт 1).
Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182) (пункт 3).
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення (пункт 4).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звільнений з військової служби з 15.08.2023 згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 15.08.2023 № 236, на виконання якого виплачена компенсація при звільненні у розмірі 64% від місячного грошового забезпечення за приписами Порядку № 460, виходячи з розрахунку місячного грошового забезпечення на день звільнення, тобто за серпень 2023 року.
Поряд з цим, правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260 (надалі - Порядок № 260).
У силу абзацу першого пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення /пункт 5 розділу ХХХІ Порядку № 260/.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260).
Законом України від 14.05.2015 № 426-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни" Закон № 504/96-ВР доповнено статтею 16-2, у силу якої учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі № 620/4218/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, зазначив, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, у тому числі, за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом від 15.08.2023 № 236 наказано, зокрема, виплатити грошову компенсацію за не використані дні основної щорічної відпустки за 2022 рік - 31 добу, та 2023 рік - 46 діб, а також виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій: 14 календарних днів за 2022 рік, 14 календарних днів за 2023 рік.
Враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги дату звільнення позивача з військової служби (15.08.2023), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата сум компенсації за невикористанні дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 роки та додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки мала проводитися виходячи з грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою станом на місяць звільнення, яким у спірному випадку є серпень 2023 року.
Таким чином, оскільки за вищенаведеним висновком суду грошове забезпечення позивача з 20.05.2023 по 15.08.2023 правомірно обчислене відповідачем виходячи з 1762,00 гривні, відсутні підстави для перерахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а також одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови № 704.
З огляду на не оскарження відповідачем рішення суду ані в частині задоволення, ані в частині відмови у задоволенні позову шляхом подачі апеляційної скарги, та беручи до уваги межі апеляційного розгляду, визначені статтею 308 КАС України (перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову), колегія суддів не надає оцінки посиланням відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на пропуск позивачем без поважних причин тримісячного строку звернення до суду, встановленого приписами статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (в редакції від 19.07.2022) з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 15.08.2023 та не врахування судом при прийнятті рішення в частині задоволення позову за період з 25.02.2022 по 19.05.2023 наявності рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 у справі № 440/11824/24, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2022 по 17.03.2023.
Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 по справі № 440/13387/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій