14 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2449/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дубіної М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
28.02.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 03.03.2025), у якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить:
визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні його з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), викладену у листі від 04.11.2024 №1296/1/46;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення та вчинити всі необхідні дії для звільнення його з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи;
визнати протиправним та скасувати пункт 20 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2025 №72, яким йому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 17.01.2025.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він у визначений законодавством спосіб реалізував своє право на звільнення з військової служби, подавши відповідний рапорт, додав всі необхідні документи, що підтверджують право на звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, натомість військовою частиною НОМЕР_1 прийняла рішення про відмову у звільненні його з військової служби.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 24.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що враховуючи положення Закону №2232-XII, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 та відсутність документів, що підтверджує наявність у ОСОБА_2 , який є онуком ОСОБА_3 , інвалідності, потреби у постійному догляді, а також відсутність акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командування військової частини НОМЕР_1 прийняло правомірне рішення щодо відсутності у позивача підстав для звільнення. У зв'язку з відсутністю у позивача підстав для звільнення, командуванням військової частини НОМЕР_1 не було направлено командиру військової частини НОМЕР_2 подання на його звільнення. Також зазначає, що після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2025 №72 про призупинення військової служби старшому солдату ОСОБА_1 правовідносини з позивачем з приводу можливості його звільнення з військової служби перейшли у нову площину та порядок такого звільнення вже визначається іншими нормами Закону №2232-XII та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
У поясненнях третьої особи військова частина НОМЕР_2 зазначає, що станом на момент подання позовної заяви, документи на звільнення ОСОБА_1 з військової служби на розгляд та прийняття рішення до служби персоналу військової частини НОМЕР_2 не надходили.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 29.06.2022 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
25.10.2024 позивач звернувся до командира взводу управління 1-ї радіолокаційної роти військової частини НОМЕР_1 з рапортом, та необхідним пакетом нотаріально завірених документів, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
За наслідками розгляду рапорту командуванням військової частини НОМЕР_1 листом від 04.11.2024 № 1296/1/46 відмовлено в направленні рапорту позивача від 25.10.2024 про звільнення з військової служби командиру військової частини НОМЕР_2 , у зв'язку з відсутністю підстав для такого звільнення згідно внесених змін до Закону №2232-XII. Причиною відмови зазначено наявність у матері позивача, яка є особою з інвалідністю І групи, члена сім'ї другого ступеню споріднення - ОСОБА_2 , який приходиться їй онуком.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2024 №313 позивач вважається таким, що самовільно залишив частину, та з 03.11.2024 йому призупинено виплату грошового забезпечення та речове забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2025 № 72 позивача було звільнено з займаної посади, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового забезпечення та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення та списків особового складу військової частини з 17.01.2025.
Відповідно до повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Києві від 21.01.2025 №16759зкп/к/11-06-266/25чг, за результатом розгляду матеріалів службового розслідування, 17.01.2025 в порядку частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України прийнято рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100150000196, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Частинами першою, другою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону №2232-XII).
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII розрізняють такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, у частині четвертій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Так, підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В свою чергу, частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Разом з тим, встановлюючи у цій справі наявність підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті Закону №2232-XII, у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю, суд враховує наступне.
Так, судом було встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.03.2025 № 72 позивача було звільнено з займаної посади, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні, виплату грошового забезпечення та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення та списків особового складу військової частини з 17.01.2025.
Також, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.01.2025 за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем ОСОБА_1 , розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025100150000196, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 Кримінального кодексу України.
Так, відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-XII, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 144-3 Положення №1153/2008 звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Звільнення з посад військовослужбовців, призначених на посади Президентом України, військову службу яким призупинено, здійснюється Президентом України.
У разі відсутності повноважень щодо звільнення з посади військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини подає витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань безпосередньо посадовій особі, яка має таке право, для видання наказу по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади:
видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини;
організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту;
надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Облік військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Крім того, відповідно до норм пункту 144-5 Положення №1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту “г» частини другої, пункту “г» частини третьої, підпункту “д» пункту 1, підпункту “в» пункту 2 частини четвертої, підпункту “е» пункту 1, підпункту “е» пункту 2, підпункту “в» пункту 3 частини п'ятої та підпункту “е» пункту 1, підпункту “д» пункту 2, підпункту “в» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту “ґ» пункту 1 частини четвертої, підпункту “д» пункту 1, підпункту “д» пункту 2 частини п'ятої та підпункту “д» пункту 1, підпункту “ґ» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону №2232-XII.
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
В силу пункту 144-6 Положення №1153/2008 для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.
Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Таким чином, станом на дату розгляду даної справи, позивач вважається таким, що йому призупинено військову службу у Збройних Силах України з 17.01.2025. В силу вимог частини другої статті 24 Закону №2232-XII на даний час позивач не входить до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
З урахуванням наведених вище норм Положення №1153/2008, суд зауважує, що звільнення військовослужбовців з військової служби, військова служба яких була призупинена, можливе або за наслідками набрання законної сили обвинувальним вироком суду (пункт 144-5 Положення №1153/2008) або за наслідками розгляду відповідного рапорту на звільнення з військової служби, після продовження військової служби у зв'язку з набранням законної сили виправдувальним вироком, закриттям кримінального провадження (пункт 144-6 Положення №1153/2008) на підставі наказу командира військової частини по особовому складу.
Тобто, після видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 про призупинення військової служби ОСОБА_1 , правовідносини з позивачем з приводу можливості його звільнення з військової служби перейшли у нову площину та порядок такого звільнення вже визначається іншими нормами Закону №2232-XII та Положення №1153/2008.
Відповідно заявлені вимоги про зобов'язання відповідача звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю задоволенню не підлягають також із тих причин, що законодавством не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби для осіб, військову службу яким призупинено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, викладену у листі від 04.11.2024 №1296/1/46; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення та вчинити всі необхідні дії для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю, яка є особою з інвалідністю І групи; визнання протиправним та скасувати пункт 20 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2025 №72, яким ОСОБА_1 призупинено військову службу у Збройних Силах України з 17.01.2025, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Марія ДУБІНА