14 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/3356/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26.03.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області) про відмову в призначенні пенсії від 20.01.2025 №254150033721;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області) повторно розглянути її заяву про призначення пенсії по інвалідності від 13.01.2025, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом при розгляді цієї справи.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваного рішення ГУ ПФУ в Херсонській області, яким їй відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 13 років, через незарахування їй періодів роботи згідно із її трудовою книжкою, оскільки записи щодо зміни прізвищ на титульній сторінці з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » зроблено з порушенням вимог розділу 2 пункту 6 підпункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162 у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 № 252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 № 412 (далі - Інструкція № 162), не зважаючи на те, що ці періоди роботи підтверджуються записами в трудовій книжці, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а наявність певних недоліків заповнення трудової книжки роботодавцем, не може бути підставою для незарахування страхового стажу та відмови у призначенні пенсії.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 27.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Херсонській області заперечуючи проти заявлених позовних вимог, посилається на те, що його рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж позивачки склав - 09 років 03 місяці 20 днів, що є недостанім для призначення їй пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058-IV. При цьому, до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1988, оскільки записи щодо зміни прізвищ на титульній сторінці з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » зроблено з порушенням вимог підпункту 2.12 Інструкції №162, а своїм правом щодо надання додаткових документів на підтвердження періодів роботи зазначених у трудовій книжці, позивачка не скористалась.
ГУ ПФУ в Чернігівській області у відзиві на позовну заяву вказує на безпідставність заявлених вимог до нього, оскільки відповідальним за прийняття оспорюваного рішення є ГУ ПФУ в Херсонській області, визначене за принципом екстериторіальності. Щодо правового регулювання спірних відносин, які виникли між позивачкою та ГУ ПФУ в Херсонській області, ГУ ПФУ в Чернігівській області з посиланням на положення пунктів 3 та 26 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637) зазначило, що позивачкою не було надано додаткових документів на підтвердження періодів роботи зазначених у її трудовій книжці, та (або) рішення про встановлення фату належності позивачці трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1988.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.01.2025 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, до якої було додано документи, які зазначені в розписці-повідомленні від 13.01.2025, зокрема і трудову книжку серії НОМЕР_1 від 29.08.1988 року та свідоцтво про шлюб, що підтверджує зміну її прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », виписку з акту огляду медико-соціальної експертної комісії (серія 12 ААД №044681).
Цю заяву позивача було опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Херсонській області, за результатом розгляду якої останнім було прийнято рішення від 20.01.2025 №254150033721 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 13 років.
У цьому рішенні територіальним органом Пенсійного фонду України зазначено, що згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії (серія 12 ААД №044681) ОСОБА_1 встановили ІІІ групу інвалідності, загальне захворювання з 07.11.2024 по 31.12.2025; на дату встановлення ІІІ групи інвалідності позивачці виповнилось - 54 роки; за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж Позивачки склав - 09 років 03 місяці 20 днів; до страхового стажу позивачки не зараховано періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1988, оскільки записи щодо зміни прізвищ на титульній сторінці з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » зроблено з порушенням вимог підпункту 2.12 Інструкції №162.
ОСОБА_1 , вважаючи таке рішення про відмову в призначенні їй пенсії протиправним, звернулась до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Умови призначення пенсії по інвалідності регламентовані положеннями статті 30 Закону №1058-IV, частиною першою якої визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Згідно із частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, із зазначеного вище вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону №1058-IV.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затверджено Порядок №637.
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що ГУ ПФУ в Херсонській області не зарахувало у страховий періоди її роботи згідно із її трудовою книжкою з мотивів того, що записи щодо зміни прізвищ на титульній її сторінці з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » зроблено з порушенням вимог підпункту 2.12 Інструкції №162.
Водночас, судом встановлено, що позивачка дійсно змінювала прізвище з « ОСОБА_2 » (прізвище при народженні) на « ОСОБА_3 » та з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 » у зв'язку із відповідними одруженнями, про що містяться відповідні записи у трудовій книжці позивачки зпавірені підписами та печатками.
Надаючи оцінку таким обставинам, суд зазначає, що пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів до трудової книжки позивачки за період з 29.08.1988 по 14.06.1991 (період роботи, в які відбулися зміни прізвища позивача у зв'язку із одруженнями) діяла Інструкція № 162, згідно із пунктом 1.1. якої визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5.Інструкції № 162).
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2.12. Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я та по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) із посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному листі) трудової книжки. Закреслюються однією рискою, наприклад попереднє прізвище, ім'я або по батькові, дата народження та записуються нові відомості. Посилання на відповідні документи записуються з внутрішнього боку обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або уповноваженою особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
У відповідності до пункту 2.13 Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, на даний час посилання на документи, що є підставою для зміни прізвища або ім'я, по батькові, дати народження працівника, що вносяться на внутрішню сторону обкладинки трудової книжки, вважаються належно оформленими, якщо завірені тільки печаткою, навіть без підпису керівника підприємства.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця..
Суд зауважує, що із записів першої сторінки трудової книжки позивачки виконаних російською мовою вбачається, що прізвища « ОСОБА_2 », « ОСОБА_3 », « ОСОБА_6 » закреслені, а наявне незакреслена прізвище « ОСОБА_5 ». На внутрішній стороні обкладинки трудової книжки наявні записи російською мовою про зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » із посиланням на номер та дату свідоцтва та наявний відтиск печатки із написами російською «Подразделение ВВ 201/20, РСФС», а також записи про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_6 » з посиланням на номер та дату свідоцтва та відтиском печатки з написом російською «Управление пожарной охраны УВД Пермского облисполкома/ 21-й отряд профессиональной пожарной охраны/МВД СССР».
В наступних сторінках трудової книжки позивача наявні записи про періоди роботи позивача, що завірені відтисками вищевказаних печаток.
Таким чином, на внутрішній стороні обкладинки трудової книжки позивачки, наявні записи та посилання на документи, що стали підставою зміни прізвища позивача та наявні відтиски печаток підприємства, що повністю відповідає вимогам пункту 2.13 діючої на даний час Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, однак відсутній підпис посадової особи, що вносила такі записи на внутрішню сторони обкладинки трудової книжки як того вимагала Інструкція № 162, яка на даний час втратила чинність.
Отже, суд приходить до висновку, що інформація наявна в трудовій книжці позивачки є достатньою для зарахування періодів її роботи до її страхового стажу, що дає право на призначення пенсії по інвалідності, а позиція ГУ ПФУ в Херсонській області про необхідність надання додаткових документів для підтвердження трудового стажу є безпідставною.
А недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
До того ж, в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) Верховний Суд висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі №580/4012/19.
Тож наявність недоліків в оформленні трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що особа жодним чином не впливає на дотримання/недотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, та підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при їх заповненні.
Тож суд критично оцінює позицію відповідача у цій справі та зазначає, що формальний недолік у трудовій книжці позивачки (відсутній підпис посадової особи, що вносила запис, за наявності печатки) за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, оскільки із сукупності наданих позивакою документів вбачається приналежність трудової книжки серії НОМЕР_1 від 29.08.1988 саме позивачці, тому ГУ ПФУ в Херсонській області безпідставно не зарахував у страховий стаж позивачки періоди її роботи згідно із записами цієї трудової книжки.
Суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивачки наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а, від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 27.02.2019 у справі №423/3544/16-а та від 11.07.2019 у справі №242/1484/17 та від 31.03.2020 у справі №446/656/17.
Відповідно до рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України. Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
У пункті 54 Рішення у справі Пічкур проти України ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що в цьому випадку є порушення конституційних прав позивачки на отримання належного пенсійного забезпечення.
З урахуванням наведеного, рішення ГУ ПФУ в Херсонській області про відмову в призначенні пенсії від 20.01.2025 №254150033721 не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв'язку із чим є протиправним та підлягає скасуванню.
В частині вимог позивача про зобов'язання територіального органу ПФУ повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії по інвалідності від 13.01.2025, з урахуванням правової оцінки, яка буде надана судом при розгляді цієї справи, суд зазначає, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, заява позивачки про призначення пенсії від 13.01.2025 розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Херсонській області й протиправне рішення про відмову в такому призначенні прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України, тому саме цей орган має повторно розглянути заяву позивачки, відтак суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії по інвалідності від 13.01.2025, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Чернігівській області належить відмовити.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх часткового задоволення у спосіб, визначений судом.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 26.03.2025 № 2375-2183-3310-9297 позивачкою під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.
Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії від 20.01.2025 №254150033721.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 13.01.2025, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 26.03.2025 № 2375-2183-3310-9297.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місцезнаходження юридичної особи: 73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6 унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21295057)
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження юридичної особи: вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940).
Суддя Марія ДУБІНА