05 травня 2025 року справа № 580/1934/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Гришанова А.І.,
за участю представниць:
позивача - Радіонової Т.Є.,
відповідача - Любченко М.І.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області № 55/23-00-07-09 від 14.03.2024 про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України поновити реєстрацію та повторно включити до реєстру платників єдиного податку ІІ (другої) групи за ставкою податку 20%, з 01 січня 2024 року ФОП ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку може бути прийняте лише за наслідками документальної перевірки платника податку, а враховуючи ту обставину, що відповідач не провів документальну планову чи позапланову перевірку, а провів камеральну перевірку, то спірне рішення прийняте без дотримання процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Ухвалою від 25.02.2025 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
17.03.2025 представниця відповідача подала до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що за результатами перевірки згідно баз даними ІКС “Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ у м. Черкасах з 14.01.2020 до теперішнього часу та був платником єдиного податку ІІ гр. (20%) з 01.02.2020 до 31.12.2023. ФОП ОСОБА_1 подав декларацію платника єдиного податку за 2023 рік № 9379512523 від 31.01.2024 та задекларовав загальну суму доходу 5598157,1 грн. Граничний обсяг доходу встановлюється виходячи з розміру мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня поточного року та протягом року не змінюється (навіть, якщо змінюється розмір мінімальної зарплати) та у 2023 році становив для ІІ групи платника єдиного податку - 5587800,0 грн. Платнику направлено акт про результати камеральної перевірки правомірності застосування спрощеної системи оподаткування від 14.03.2024 № 2325/23-00-24-07-09 та рішення про анулювання єдиного податку рекомендованим повідомленням про вручення від 14.03.2024 №55/23-00-07-09 в зв'язку з перевищенням розміру доходу.
11.04.2024 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення, у яких вказав, що листом від 13.01.2025 № 400/6/23-00-24-07-07 позивача повідомлено, що порядок, підстави та особливості проведення перевірок платників податків щодо достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, встановлені главою 8 ПКУ.
В судовому засіданні 14.04.2025 усними ухвалами суд замінив статус позивача у справі з фізичної особи на фізичну особу-підприємця та закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Чергове судове засідання для розгляду справи по суті суд призначив на 05.05.2025. У судовому засіданні 05.05.2025 представниця позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити. Представниця позивача просила відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 01.02.2020 зареєстрований платником єдиного податку 2 групи (підтверджується копією витягу з реєстру платників єдиного податку, а.с. 17).
Головне управління ДПС у Черкаській області здійснило камеральну перевірку правомірності застосування позивачем спрощеної системи оподаткування, за наслідками якої склало Акт від 14.03.2024 № 2325/23-00-24-07-09, згідно якого ФОП ОСОБА_1 31.01.2024 подав податкову декларацію платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2023 рік від 29.02.2024 № 9379512523 та задекларовав дохід 5598157,1 грн.
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010, із змінами та доповненнями (далі - Кодекс) встановлено, що для фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку другої групи, обсяг доходу протягом календарного року не повинен перевищувати 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (за 2023 рік це становить 5587800,00 грн).
Відповідно до аб.1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного додатку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у жому відбулося таке перевищення.
Підпунктом 293.8 ст.293 Кодексу передбачено, що платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування. Такі платники до суми перевищення зобов'язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
За висновками Акту встановлено порушення позивачем вимог п. 291.4 ст. 291, абз. 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та пп. 293.8 ст. 293 Кодексу, за результатами чого реєстрація ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку підлягає анулюванню шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2024 року відповідно до п.п. 299.11 ст.299 Кодексу.
У зв'язку із вказаними висновками Акту Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло рішення про анулювання реєстрації платників єдиного податку від 14.03.2024 № 55/23-00-07-09.
24.06.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області листом № 13445/6/23-00-24-07-07 повідомило позивача про його облік на загальній системі оподаткування з 01.01.2024 у зв'язку із отриманням доходу у 2023 році 5598157,1 грн.
24.07.2024 позивач подав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податкуфізичної особи-підприємця за 2023 рік (прийнята ГУ ДПС у Черкаській області згідно квитанції № 2 від 25.07.2024) в якій вказав обсяг доходу за звітний період відповідно до ст. 292 глави 1 розділу XIV ПК України (код рядка 03) складає 5568143,3 грн.
14.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перевірки для поновлення статусу платника єдиного податку з 01.01.2024.
20.12.2024 позивач звернувся до відповідача зі скаргою, у якій зокрема просив надати інформацію про розгляд його звернення від 14.10.2024 у відповідь на яку листом від 13.01.2025 № 400/6/23-00-24-07-07 відповідач повідомив що порядок, підстави та особливості проведення перевірок платників податків щодо достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, встановлені главою 8 ПКУ.
Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Під час розгляду цієї справи суд врахував, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.
Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Також суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі № 813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17).
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Вказані висновки суду відповідають також правовій позиції Верхового Суду у постанові від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24.
Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, натомість Акт перевірки від 14.03.2024 № 2325/23-00-24-07-09 за результатами якого прийняте спірне рішення, вказує на те, що відповідач здійснив камеральну перевірку правомірності застосування позивачем спрощеної системи оподаткування (а.с. 92-93).
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про допущення відповідачем порушення процедури проведення перевірки, її підстав, що призводить до визнання протиправними її результатів та як наслідок про необхідність визнання протиправним та скасування спірного рішення.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з п. 19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п. 299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Згідно з пп. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.
Суд врахував, що у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб'єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.
Оскільки платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) для такого платника юридичних наслідків.
При цьому, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.
З врахуванням зазначеного та висновків суду щодо протиправності спірного рішення, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача поновити позивача у Реєстрі платників єдиного податку з 01.01.2024.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 55/23-00-07-09 від 14.03.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління ДПС у Черкаській області поновити з 01.01.2024 реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку ІІ (другої) групи за ставкою податку 20%.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 14.05.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК