13 травня 2025 року справа № 580/1929/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо визначення 54% розміру суддівської винагороди при призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за рішенням №232730026950 від 21 січня 2025 року та щодо відмови в його перерахунку за рішенням від 07.02.2025 №232730026950;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити, перерахувати та виплатити судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% суддівської винагороди з 10.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді (22 роки 3 місяці 22 дні) також період навчання в Ленінградському вищому військово-політичному училищі протиповітряної оборони імені Ю.В. Андропова, як період проходження строкової військової служби (2 роки), стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого (2 роки 9 місяців 19 днів) та індивідуальна адвокатська діяльність, як стаж роботи в галузі права, вимога щодо якого визначена Законом та надавала право позивачу, для призначення на посаду судді (3 роки).
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано до суду відзив на позов, в якому серед іншого вказано, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Під час автоматизованого розподілу за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке за результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача прийняло рішення від 07.02.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 залучено до участі в адміністративній справі №580/1929/25 в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно, постановлено здійснювати спочатку розгляд адміністративної справи №580/1929/25.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано до суду відзив на позов, в якому вказано, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402, період проходження позивачем військової служби з 04.08.1982 по 15.05.1992 та з 22.05.1992 по 21.11.1997 та періоди навчання з 01.09.1981 по 14.07.1982 та з 01.09.1999 по 16.06.2000 не підлягають зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача 2 є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402 з 10.12.2024.
Позивач звернувся до уповноваженого органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 4226 від 28.02.2025, а саме зарахувати до стажу роботи на посаді судді період навчання, індивідуальну адвокатську діяльність та проходження військової служби.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за правилами екстериторіальності за результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача прийняло рішення від 07.02.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач не погоджуючись із не зарахуванням до його стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді також період проходження військової служби та періодів навчання, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України від 12.07.2018 №2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (далі - Закон № 2509-VIII) статтю 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою такого змісту: «До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді».
Разом з цим, при призначенні (обранні) суддів на посаду вперше до кандидатів на посади суддів застосовувалися різні вимоги, які діяли на момент такого призначення (обрання). Зазначена позиція підтримується Вищою радою правосуддя, Верховним Судом, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, викладеною у спільному листі «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» від 05.11.2018 №41783/0/9-18.
У відповідності до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015, №№ 18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з абзацом четвертим п. 34 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
До набрання чинності Закону №2453 зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 №2862-ХІ «Про статус суддів» (далі - Закон №2862).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
На час набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ (30.07.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Судом із матеріалів справи встановлено, що відповідно до послужного списку ОСОБА_1 до призначення на посаду судді з 1 лютого 1995 року до 25 лютого 1997 року та з 26 лютого до 21 листопада 1997 року він обіймав посади слідчого та старшого слідчого відділу Рубіжанського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області відповідно.
Таким чином, на підставі абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, безумовно підлягає зарахуванню стаж моєї роботи на посадах слідчого та старшого слідчого відповідно, що становить 2 роки 9 місяців 19 днів.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Судом із копії військового квитка позивача встановлено, що ОСОБА_1 у період з 8 серпня 1982 року до 3 липня 1986 року був курсантом Ленінградського вищого військово-політичного училища протиповітряної оборони імені Ю.В. Андропова.
Частиною другою статті 11 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року№ 1950-VІІ «Про загальний військовий обов'язок», було визначено, що громадяни, прийняті до військово навчальних закладів, є такими, що перебувають на дійсній військовій службі і називаються курсантами. На них поширюються обов'язки, встановлені для військовослужбовців строкової служби. Вони та їхні сім'ї користуються правами, пільгами та перевагами, встановленими чинним законодавством для військовослужбовців строкової служби та їхніх сімей.
Згідно з пунктом 1 статті 13 вказаного Закону СРСР для солдатів і сержантів Радянської Армії, берегових частин і авіації Військово-Морського Флоту був установлений дворічний строк дійсної військової служби.
Частиною першою статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232- ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачалось, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
Враховуючи вищевикладені обставини, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягають також зарахуванню також два роки навчання в Ленінградському вищому військово-політичному училищі протиповітряної оборони імені Ю.В. Андропова, як період проходження строкової військової служби.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній на день призначення позивача на посаду судді) визначалося, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає до зарахування до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді, також індивідуальна адвокатська діяльність, як стаж роботи в галузі права, вимога щодо якого визначена законом, як кваліфікаційна, та надавала право для призначення позивача на посаду судді, який становить 3 роки.
Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.02.2025 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Разом з цим, статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як територіального органу ПФУ, який у порядку екстериторіальності розглядав заяву позивача, повторно розглянути заяву позивача від 28.02.2025 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання, окрім стажу роботи на посаді судді (22 роки 3 місяці 22 дні), також період навчання в Ленінградському вищому військово-політичному училищі протиповітряної оборони імені Ю.В. Андропова, як період проходження строкової військової служби (2 роки), стаж роботи на посадах слідчого та старшого слідчого (2 роки 9 місяців 19 днів) та індивідуальну адвокатську діяльність (3 роки).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.02.2025 про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА