Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 травня 2025 р. справа №640/32000/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Марини Лук'яненко, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій обл., Пенсійного фонду України, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012, від 16.06.2021 року № 923020196755 у частині зміни (зменшення) ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від суми заробітної плати, що враховується при перерахунку пенсії, зазначеної у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 11.05.2021 року № 21/102 та у частині виплати пенсії після її перерахунку із застосуванням обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України, ідентифікаційний код юридичної особи 00035323, викладене у листі від 22.09.2021 року №27900-27823/5-03/8-2800/21 щодо відмови у задоволенні ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , скарги від 17.08.2021 року на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012, від 16.06.2021 року №923020196755.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012 та Пенсійний фонд України, ідентифікаційний код юридичної особи 00035323, здійснити з 01.04.2021 року перерахунок ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , пенсії за вислугу років у розмірі 90% від загальної суми складових місячної заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, зазначеної у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 11.05.2021 року № 21/102 та здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 року по справі №640/32000/21 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передаємо 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025, зокрема адміністративну справу №640/32000/21.
Відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.
Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Марини Лук'яненко.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято до провадження матеріали даної справи та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно прийнято рішення від 16.06.2021 року №923020196755, яким зменшено при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від суми заробітної плати, що враховується при перерахунку пенсії, зазначеної у довідці Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 11.05.2021 року № 21/102, та у частині виплати пенсії після її перерахунку застосовано обмеження максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Також, позивач вважає, що Пенсійним фондом України протиправно прийнято рішення, викладене у листі від 22.09.2021 року №27900-27823/5-03/8-2800/21, щодо відмови у задоволенні скарги від 17.08.2021 року на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, ідентифікаційний код юридичної особи 20490012, від 16.06.2021 року №923020196755. Позивач вважає, що він має право на пенсію за вислугу років у розмірі 90% від суми заробітної плати, у розмірі призначеному ще у 2006 році, та без обмеження її до виплати будь-яким розміром.
Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, надано до суду відзив на позов та додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України. Разом з тим вказує, що на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати. Отже, вважає, що розмір пенсії позивача обчислений відповідачем правомірно в розмірі 60% його заробітної плати, визначеної у довідці №21/102 від 11.05.2021. Стосовно обмеження розміру пенсії за вислугу років, відповідач зазначив, що для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено. Також, зазначив, що Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежується максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, отже, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Отже, відсутні підстави для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ “Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність. Також, у відзиві на позов, поданому відповідачем 30.11.2021, останній посилався на те, що існує об'єктивна неможливість розгляду даної справи до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у справі №580/5962/20.
Відповідачем - Пенсійний фонд України, надано до суду відзив на позов, в якому останній зазначив, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України. Разом з тим вказує, що функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями територіальних органів Фонду, а тому заявлені вимоги зобов'язального характеру саме до Пенсійного фонду України виходять за межі повноважень Пенсійного фонду України. Щодо розгляду скарги позивача від 17.08.2021, відповідач вважає, що подана скарга ним повно та всебічно розглянута та винесено обґрунтоване рішення від 22.09.2021 про відмову у її задоволенні.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відсутнє обґрунтування, чому у задоволенні позову належить відмовити.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 01.02.2006 отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII.
19.12.2017 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/860/17, яка набрала законної сили 19.01.2018, зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (ідентифікаційний код юридичної особи 41248959) здійснити з 02.11.2016 року перерахунок та виплату позивачу, пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України № 18-196вих-16 від 27.10.2016 року з урахуванням усіх інших складових заробітної плати - сум виплат, надбавок, доплат, премій, допомог, винагород, індексацій, визначених у наявних у його пенсійній справі документах, із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 90%, без обмеження граничного розміру пенсії.
На виконання вказаного рішення суду, пенсійним органом проведено з 02.11.2016 року перерахунок та виплату позивачу на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України № 18-196вих-16 від 27.10.2016 року із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі 90%, без обмеження граничного розміру пенсії.
У подальшому в зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам, які проходять службу в органах і установах прокуратури, 11.05.2021 Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону виготовлено довідку №21/102 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії позивача, призначеної згідно Закону України «Про прокуратуру».
18.05.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» із урахуванням довідки № 21/102 від 11.05.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, призначеної згідно Закону України «Про прокуратуру», виданої Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області проведено перерахунок пенсії позивача із урахуванням довідки № 21/102 від 11.05.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, призначеної згідно Закону України «Про прокуратуру», виданої Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Водночас, перерахунок пенсії проведено в розмірі 60% заробітної плати, визначеної з урахуванням даних довідки №21/102 від 11.05.2021, замість 90%, та із застосуванням обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується розпорядженням від 16.06.2021 року № 923020196755.
Листом від 20.07.2021 №9543-8853/Б-02/8-0800/21 на звернення позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь, згідно якої розмір пенсії позивача після її перерахунку був зменшений з 90% до 60% заробітної плати, оскільки "відповідно до ст.86 Закону №1697 працівникам прокуратури пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці та з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування...". В обґрунтування обмеження виплати пенсії пенсійний орган посилався на вимоги п.3 ст.27 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, визначених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
08.08.2021 (реєстрація 11.08.2021 року) позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із запитом щодо отримання копії рішення про проведення перерахунку, на що отримав лист від 11.08.2021 року №0800-0210- 8/53972, разом з розпорядженням від 16.06.2021 року № 923020196755, відповідно до якого розмір пенсії позивача після її перерахунку з 01.04.2021 року був зменшений з 90% до 60% заробітної плати та після здійснення перерахунку пенсії її виплата призначена з обмеженням розміру.
17.08.2021 року позивач подав скаргу до Пенсійного фонду України, у якій просив скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у частині зменшення розміру пенсії після її перерахунку з 01.04.2021 року з 90% до 60% заробітної плати та призначення її виплати після здійснення перерахунку пенсії з обмеженням, виходячи із максимального розміру пенсії, визначеного, як 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу пенсію з часу цього перерахунку у розмірі 90% заробітної плати та без вказаного обмеження.
За наслідками розгляду цієї скарги Пенсійний фонд України прийняв рішення про результати розгляду скарги від 22.09.2021 № 27900-27823/Б-03/8-2800/21, яким скарга позивача залишена без задоволення з зазначення наступних підстав: "Перерахунок пенсії з 01.04.2021 проведено з урахуванням вимог статті 86 Закону, чинних на дату проведення перерахунку пенсії. Пенсію обчислено в розмірі 60 % заробітної плати, визначеної на підставі довідки від 11.05.2021. Крім того, пенсію обмежено максимальним розміром, оскільки положення норм чинного законодавства, якими обмежується максимальний розмір пенси, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, є чинними та обов'язковими до виконання... Чинним законодавством не передбачено обчислення пенсії в розмірі 90% заробітної плати без обмеження максимальним розміром, тому підстав для скасування рішення Головного управління від 16.06.2021 №923020196755 немає".
Вважаючи такі рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо посилань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у відзиві на позов, поданому 30.11.2021, про неможливість розгляду даної справи до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав справи №580/5962/20, суд зазначає, що за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що 21.12.2021 Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав прийнято постанову у справі №580/5962/20, яка набрала законної сили 21.12.2021, а тому суд відхиляє вказані твердження відповідача та здійснює розгляд даної справи по суті.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Спірними у цій справі є питання щодо розміру відсотку, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХII), а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Щодо розміру відсотків, який підлягає застосуванню при перерахунку призначеної працівнику прокуратури пенсії, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував правовий висновок про те, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, а положення частини другої статті 86 Закону України 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, то при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Такий правовий висновок викладено, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20.
Так, статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2011, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 N 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, яка набрала законної сили 21.12.2021, колегія суддів відступила від висновку, викладеного, зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувала правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У спірних правовідносинах, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо правомірності застосування при перерахунку пенсії позивача обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.
За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку суду, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 21.12.2021 у справі №580/5962/20, яка набрала законної сили 21.12.2021, колегія суддів відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувала правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.
Таким чином, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, указаних у статті 2 Закону №3668-VI, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У спірних правовідносинах, як встановлено судом, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.
Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.
Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з'ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.
За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)).
Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.
Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя Марина Лук'яненко