Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
14 травня 2025 р. № 520/4780/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності ІII-ї групи, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями);
- скасувати висновок ГУНП в Харківській області про призначення одноразової грошової допомоги від 20 грудня 2024 р., затверджений 20 грудня 2024 р. начальником ГУНП в Харківській області, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 за № 580-VIII (зі змінами та доповненнями);
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності ІII-ї групи у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності ІII-ї групи, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями). Позивач вважає протиправним висновок ГУНП в Харківській області від 20 грудня 2024 р., затверджений 20 грудня 2024 р. начальником ГУНП в Харківській області, яким йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги за результатами розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 за № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) та зазначає про наявність у нього права на отримання такої одноразової грошової допомоги. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою від 14.03.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у системі "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши про відсутність підстав для виплати позивачу спірної одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем пропущений шестимісячний строк для встановлення інвалідності після звільнення зі служби. Просить відмовити в задоволенні позову.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач з 07.11.2015 проходив службу в Головному управління Національної поліції в Харківській області та згідно витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 22.12.2021 № 93 о/с дск звільнений зі служби відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 31.12.2021. (а.с. 16-17)
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 892677 від 21.03.2023 позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності з 21.03.2023, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із проходженням служби. (а.с. 26)
Позивачем подано до Головного управління Національної поліції в Харківській області заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. (а.с. 23-24)
Головним управлінням Національної поліції в Харківській області видано висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з відсутністю правових підстав, передбачених у пункті 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" (проміжок часу з моменту звільнення до дати встановлення інвалідності перевищує шість місяців). (а.с. 22)
Позивач, вважаючи протиправним такий висновок та дії Головного управління національної поліції в Харківській області щодо відмови йому в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, інвалідності ІII-ї групи, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 97 закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі за текстом - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ст. 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: за станом здоров'я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
За приписами частини другої статті 77 Закону №580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно із пунктом 2 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 №646 (далі за текстом - Порядок № 646), одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується у випадках, визначених частиною першою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у розмірах, встановлених статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Порядку №646 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а в разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 10 Порядку №646 визначено, що для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби.
За приписами пункту 15 Порядку №646 у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги. У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів. Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.
При вирішенні спору суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 22.10.2020 №12-р/2020 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII зі змінами.
У цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що положеннями пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580 встановлено порядок реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги. Закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 такого порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв'язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.
Визначений оспорюваними положеннями Закону №580 шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв'язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).
На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету.
Конституційний Суд України також вважає, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголошує, що додержання визначених Законом №580 вимог є обов'язком суб'єктів, які претендують на її отримання. Отже, положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.
Аналіз наведених норм права щодо порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги свідчить про те, що воно (право на отримання одноразової грошової допомоги) виникає виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19.09.2018 у справі № 373/1188/16-а, від 20.09.2018 у справі № 296/9456/16-а, від 01.11.2018 у справі №822/3788/17, від 22.01.2019 у справі № 2340/2663/18, від 15.04.2019 у справі № 823/1798/18, від 10.10.2019 у справі № 822/1083/18, від 05.02.2020 у справі №810/836/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18, від 03.04.2024 у справі № 580/1291/23.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повертаючись до матеріалів даної справи судом встановлено, що згідно витягу з наказу ГУНП в Харківській області від 22.12.2021 № 93 о/с дск позивач звільнений зі служби відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) з 31.12.2021. (а.с. 17)
Інвалідність ІІІ групи була встановлена позивачу з 21.03.2023, саме про таку дату встановлення інвалідності зазначено в довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 892677 від 21.03.2023, де також вказано, що первинний огляд позивача проведений 21.03.2023 (а.с. 26).
Тобто, інвалідність була встановлена позивачу не до моменту звільнення та не протягом шести місяців після звільнення особи з поліції, а більше ніж через рік після звільнення зі служби в поліції.
З огляду на встановлені обставини справи суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для призначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII, оскільки позивачу визначена інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, вже після збігу шести місяців після звільнення його з поліції.
При цьому, суд зазначає, що позовна заява та матеріали справи не містять відомостей про те, що позивачем після звільнення (31.12.2021) вчинялися дії задля своєчасного встановлення групи інвалідності для подальшого отримання спірної одноразової грошової допомоги.
Як вже було встановлено судом, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 892677 від 21.03.2023 містить відомості про те, що первинний огляд позивача проведений 21.03.2023 (а.с. 26). Відомостей щодо вчинення позивачем інших дій, починаючи з 31.12.2021 (день звільнення позивача зі служби в поліції), задля встановлення групи інвалідності матеріали справи не містять.
Отже, фактично позивач почав вчиняти дії для визначення та встановлення групи інвалідності після спливу шестимісячного строку після звільнення зі служби в поліції.
Суд наголошує на тому, що встановлений приписами пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII строк за характером визначеності є абсолютним, оскільки вказує на конкретний період часу (шість місяців з дня звільнення зі служби для встановлення інвалідності), з яким пов'язано виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги і після спливу такого строку право на отримання зазначеної соціальної виплати особа втрачає. Тож, з огляду на те, що цей строк є правоприпиняльним (преклюзивним), він в будь-якому разі та незалежно від поважності причин пропуску такого строку поновленню не підлягає, в т.ч. через форс-мажорні обставини військову агресію РФ проти України з 24.02.2022.
Відтак, суд відхиляє доводи позивача про те, що через форс-мажорні обставини не зміг вчасно реалізувати право на отримання спірної допомоги.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 580/1291/23.
Суд також відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 2040/6159/18 та інші наведені позивачем постанови, оскільки правовідносини у зазначених позивачем справах та у цій справі не є подібними, оскільки при розгляді цієї справи не встановлено, що інвалідність позивачу була визначена поза межами шестимісячного строку з вини інших органів чи посадових осіб.
З урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що за чинного правового регулювання спірних правовідносин у відповідача були відсутні правові підстави для виплати позивачу за його заявою від 20.11.2024 одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIIІ з огляду на встановлення інвалідності понад шестимісячний строк з моменту звільнення, оскаржувані дії відповідача щодо відмови у призначенні виплати одноразової грошової допомоги та відповідний висновок відповідача про відмову у виплаті позивачу такої допомоги є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання дій протиправними, скасування висновку та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН