Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 травня 2025 р. № 520/2959/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 25.09.1979 по 20.04.1981 та з 21.09.1983 по 28.02.1990;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.01.2025, з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вчинено протиправні дії щодо незарахування до його страхового стажу періоду роботи з 25.09.1979 по 20.04.1981 та з 21.09.1983 по 28.02.1990, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов а позивачеві - відповідь на відзив.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що спірні періоди роботи позивача не було зараховано до страхового стажу, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За приписами статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У період з 19.03.2025 по 18.04.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала на лікарняному, з 21.04.2025 по 02.05.2025 - у відпустці, відтак розгляд справи відбувається в перші робочі дні.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 21.01.2025, у зв'язку з досягненням 64 років, позивач - ОСОБА_1 , звернувся із заявою про призначення пенсії за віком через особистий електронний кабінет на веб-портал Пенсійного фонду України.
Автоматичною системою розподілу заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 28.01.2025 прийнято рішення №2047500022234 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В зазначеному рішенні вказано, що до загального страхового стажу не зараховані:
- періоди з 25.09.1979 по 20.04.1981, з 21.09.1983 по 28.02.1990 згідно довідки від 16.01.2025 № 6604-44/32, виданої НТУ «Харківський політехнічний інститут», оскільки в документі наявна невідповідність зміни по батькові особи « ОСОБА_2 ».
- періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 28.12.1979 серія НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці документу зміна імені та по батькові особи не завірено належним чином, а саме, не зазначено документ на підставі якого внесені зміни, його дата і номер (попередні дані замальовано коректором). Сторінка 41 трудової книжки не містить дати народження власника;
Так, у рішенні пенсійного органу було зазначено, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 рік. На підставі наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 04 місяців 05 днів.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок обчислення страхового стажу визначений статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
З моменту запровадження системи персоніфікованого обліку, страховий стаж розраховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Позивачем було отримано у відповідному відділенні Пенсійного фонду України довідку за формою ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу".
Згідно з частиною 1 і частиною 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України. Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України. Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку І в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; є) час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку; з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців наого Кодек внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону №2262-ХІІ до 01.03.2018.
При цьому, згідно з статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення закріплене у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, до моменту впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж розраховується на підставі даних трудової книжки. І лише в разі відсутності останньої або незбереженості даних у ній трудовий стаж підтверджується іншими документами, якими, зокрема, є довідка про заробітну плату.
Так, з рішення №2047500022234 про відмову у призначенні пенсії позивачеві вбачається, що останньому не зараховано період роботи періоди роботи з 25.09.1979 по 20.04.1981, з 21.09.1983 по 28.02.1990 згідно довідки від 16.01.2025 № 6604-44/32, виданої НТУ «Харківський політехнічний інститут», оскільки в документі наявна невідповідність зміни по батькові особи « ОСОБА_2 ».
Також не зараховані періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 28.12.1979 серія НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці документу зміна імені та по батькові особи не завірено належним чином, а саме, не зазначено документ на підставі якого внесені зміни, його дата і номер (попередні дані замальовано коректором). Сторінка 41 трудової книжки не містить дати народження власника.
При дослідженні трудової книжки від 28.12.1979 серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що в період з 25.09.1979 по 20.04.1981, з 21.09.1983 по 28.02.1990 позивач працював в Харківському ордена Леніна політехнічному інституті імені В.I. Леніна (нині НТУ «Харківський політехнічний інститут»).
З архівної довідки №6604-44/32 від 16.01.2025 вбачається, що наказом №976-ІІ від 06 червня 1980 року ОСОБА_3 , препаратору кафедри ТНВ змінили ім'я та по батькові на ОСОБА_4 .
Підставою для вказаного наказу, була копія свідоцтва серії НОМЕР_2 , видане Ленінським відділом РАЦС м.Харкова.
Суд зазначає, що у період внесення записів в трудову книжку позивача від 28.12.1979 серії НОМЕР_1 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях від 20.06.1974 №162.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції №162).
Згідно із абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції №162).
Пунктом 2.12 Інструкції №162 визначено, що зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виробляються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) з посиланням на номер і дату цих документів.
Водночас, суд звертає увагу, що фактична зміна літер « ОСОБА_2 » в архівній довідці жодним чином не заважає встановити її належність саме позивачу, оскільки кінцеве прізвище, ім'я та по батькові, зазначені в архівній довідці, збігаються із даними, зазначеними у трудовій книжці від 28.12.1979 серії НОМЕР_1 та паспорті серії НОМЕР_3 , виданого Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зміна ім'я та по батькові позивача з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_1 ", є документально підтвердженою.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що запис про зміну імені та по батькові в трудову книжку позивача внесено на підставі та у спосіб, визначений Інструкцією №162.
Щодо тверджень відповідача стосовно відсутністі на першій сторінці документу завірення зміни імені та по батькові позивача, а саме відсутності зазначення документу на підставі якого внесені зміни, його дати та номеру, а також на те, що на сторінці 41 трудової книжки не міститься дата народження власника, суд зазначає.
Із копії трудової книжки позивача вбачається, що у верхньому лівому куті міститься запис: « ОСОБА_5 на основании свид. НОМЕР_2 ». Даний запис завірений печаткою Харківського ордена Леніна політехнічного інститута імені В.І. Леніна (нині НТУ «Харківський політехнічний інститут»).
Відповідно до пункту 2.10. Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю без скорочення чи заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження вказуються на підставі паспорту чи свідоцтва про народження.
Згідно з п. 2.12. Інструкції №162 зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвище, ім'я, по батькові тощо) та з посиланням на номер і дату цих документів.
Зміна вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції №162).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.
За приписами пункту 18 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Поряд із цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від21.02.2018 у справі №687/975/17, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, враховуючи те, що працівник не може нести тягар відповідальності роботодавця за недоліки заповнення трудової книжки (у даному випадку не зазначення роботодавцем у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 зміни його імені та по батькові), а судом вище підтверджено факт зміни ім'я та по батькові позивача з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_1 ", суд приходить до висновку, що періоди його трудової діяльності мають бути зараховані до страхового трудового стажу.
Тому, твердження Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про те, що у трудовій книжці не зазначений документ, на підставі якого було змінено ім'я та по батькові та незазначення дати народження власника трудової книжки, суд не приймає до уваги, оскільки, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області області від 28.01.2025 №2047500022234 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Поряд із тим, вимога про визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком поглинається висновками суду про скасування спірного рішення, а тому не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що для належного способу захисту прав позивача необхідно, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 25.09.1979 по 20.04.1981 та з 21.09.1983 по 28.02.1990, згідно трудової книжки від 28.12.1979 серії НОМЕР_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.01.2025, з врахуванням висновків суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 28.01.2025 №2047500022234 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 , періоди роботи з 25.09.1979 по 20.04.1981 та з 21.09.1983 по 28.02.1990, згідно трудової книжки від 28.12.1979 серії НОМЕР_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.01.2025, з урахуванням висновків суду.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Чекірди Гната, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ольга ГОРШКОВА